Головна Економіка Казка озерного краю

Казка озерного краю

1545

Скажіть, ви коли-небудь бачили озеро з червоною водою? А якщо біля нього росте дерево, в яке щороку влучає блискавка і яке виконує бажання? Ні? Тоді вам до нас.

Які зазвичай асоціації викликає Шацьк? Озеро Світязь, де можна покупатися, позасмагати, порибалити; природа, куди можна поїхати на пікнік… А, ну так, ще – парк, при в’їзді в який автомобілем потрібно платити гроші…

Сама народилася і живу в Шацьку і, чесно кажучи, багато про що почула вперше. Так от, озеро з червоною водою розташоване недалеко села Мельники. Має назву Кременець через великий вміст кремнію. Тому вода і має такий дивний колір. Біля озера стоїть дерево, обпалене щорічними блискавками, неначе воїн на сторожі. Говорять, якщо доторкнутися до дерева і загадати бажання, то воно обов’язково збудеться. Ви знаєте, це справді диво – переливати з долоні в долоню таку воду, торкатися пальцями посмаленої кори. Мимоволі починаєш вірити в диво. Але казка не закінчується, адже ви в одному найчарівніших куточків України. Мої друзі – місцеві гіди – показують шацькі джунглі на озері Світязь. Сюди можна добратися човном чи байдаркою. Та це уже неважливо чим, головне – відчути увесь аромат, побачити усі кольори такого близького, але водночас іншого світу.

Якщо раптом захочеться забути про цивілізацію, можна завітати до дідуся, який живе не те що без телевізора, а навіть без електрики. Уявіть, це навіть не безпровідний Інтернет, це навіть не бездротова праска. Або ж завітайте на острів, що на озері Світязь. Посередині острова є дуб і верба. Кажуть, що то закохана пара, яким не дозволили одружитися, з’єднали свої долі таким чином назавжди. Часто закохані їдуть сюди, щоб просити заступництва на довге щасливе життя.

Не любите казок? Прошу, будь ласка, завітайте до колись засекреченої, а тепер відкритої бази поблизу села Світязь. Ніхто точно не знає, що там було колись. Говорять, ніби там є прилади, які можуть зчитувати інформацію з супутників. Чи вони працюють дотепер, точно невідомо, а ще кажуть, що таких установок є дві в Україні і немає аналогів у світі. Ну, загалом, кому це цікаво, запитайте в екскурсовода, він більше знає.

Якщо раптом захочеться екстриму, можна чкурнути кататися на позашляховиках незвіданими куточками нашого болотного краю. Що ж, пилу і бруду трохи буде, проте комарі не наздоженуть.

Коли подивитися, як виглядає Світязь на знімку з супутника, він схожий на велику глибоку яму зі світлими смугами біля берега – мілководдям. І уявіть, можна спуститися на дно з аквалангом і, в прямому значенні слова, зануритися в незвіданий світ. На власні очі побачити усю неповторну красу нерукотворного підводного життя.

А ще у нас живуть хороші люди, які допоможуть знайти житло і поділяться усіма знаннями риболовлі чи вмінням варити справжню світязьку юшку. Із задоволенням покажуть Брестську фортецю (всього лиш 100 км, не потрібно ні візи, ні спеціальних дозволів) чи ознайомлять із Зимненським монастирем. З любов’ю нагодують пончиками, які вже стали неодмінним атрибутом відпочинку на шацьких озерах, чи смачнючими варениками з чорницею…

Ірина ХВИСЮЧИК.