3 лютого минає 20 років з дня відновлення Шацького району. Цей день в новітній історії став визначальним для наших жителів — саме тоді Верховна Рада України своїм рішенням ухвалила створення ще однієї адміністративно-територіальної одиниці на карті України — Шацького району. А якщо точніше — то його відновлення, бо ж заснований він був ще до Великої Вітчизняної війни — у 1940 році. Утім, після 23 років існування Шацьк разом із селами, які входили до складу цього району, керівники країни вирішили приєднати до складу Любомльського району. Утім, у 1963 році, коли проводилася ця адміністративно-територіальна реформа, з карти області зникло ще чимало районів. Та все ж знайшлися ентузіасти та патріоти рідного краю, які зуміли підняти питання відновлення Шацького району спочатку до обласного рівня, а потім і до державного. Це — Адам Дударчук, Володимир Гінайло, Віктор Криса, Віктор Карпук, Анатолій Жданов, Микола Шевчук, голови селищної та навколишніх сільських рад, керівники підприємств та організацій селища, голови колгоспів. Не останню роль в цьому відіграли тодішній заступник голови Волинської обласної ради, нині покійний Григорій Гаврилюк, котрий з самого початку підтримав цю ідею та усіляко допомагав у її втіленні; тодішній Представник Президента України у Волинській області Володимир Блаженчук, а також голова Волинської обласної ради Борис Клімчук. Звичайно, було багато скептиків, які не вірили у реальність здійснення цього задуму.
Ідея відновлення Шацького району виникла на початку 90-х років минулого століття. Саме життя диктувало цю вимогу. Віддаленість окремих сіл шацької зони (Грабове, Ростань, Пулемець, Пульмо, Хрипськ) від Любомля призводило до того, що дуже часто багатьом працівникам господарського комплексу нашої сторони, та й просто жителям сіл доводилося долати значну відстань до тодішнього районного центру, що, в свою чергу, породжувало певні незручності та ускладнення. Мабуть, люди зрозуміють це, адже поїхати за якоюсь довідкою за десятки кілометрів було важко як морально, так і фізично. Окрім того, в той час економіка Шацька за статистикою давала 40% надходжень до бюджету Любомльського району (фабрика «Чайка», сільгосптехніка та інші). Непогано працював і аграрний сектор шацької зони, де вироблялося понад третину сільськогосподарської продукції всього району. В той же час відчувалися певні обмеження у розподілі бюджетних асигнувань. Приміром, Любомлю діставалось із бюджетного кошика в декілька разів більше, ніж Шацьку, бо фінансування здійснювалося за залишковим принципом. Відповідно слабо велось і будівництво об'єктів у нашій зоні. За ті роки було побудовано лише пошту та дитсадок у Шацьку. І все. Це також відіграло не останню роль у піднятті питання про самостійне існування Шацького району.
Ще однією причиною, заради чого активні діячі району підняли питання відокремлення Шацької території від Любомльської, стало збереження екології, рекреаційних ресурсів озерного краю. Потрохи район з аграрного потрібно було перетворити у рекреаційний, розвинувши до відповідного рівня інфраструктуру, разом з тим зберегти первозданну його природу.
Чимало перепон довелося подолати і через небажання владних структур Любомльського району віддавати ласий шматок землі зі свого адміністративно-територіального устрою. Неабияких зусиль потрібно було докласти, переконуючи перших керівників країни, депутатів Верховної Ради у важливості рішення відновлення району. Тим більше, що на той час планувалося проводити укрупнення районів, а не їх виокремлення.
Уже після прийняття рішення про створення району дуже болючим стало питання розмежування територій двох районів — Шацького і Любомльського. Мало хто знає, особливо з молодого покоління, що такі села, як Згорани, Забужжя, Нудижи, Столенські Смоляри мали б бути у складі Шацького району, а, наприклад, село Самійличі — у складі Любомльського. Хоча потрібно відзначити, що до вирішення цієї проблеми підійшли з демократичним підходом. В селах, які фігурували у розмежуванні, були проведені так звані міні-референдуми, правда, неофіційні, де люди самі вирішували, в якому районі їм жити. Після 3 лютого почалася організаторська робота. Першим керівником району став Володимир Степанович Найда, який перед цим працював першим заступником голови Любомльської райдержадміністрації.
Протягом 20 років відбувалося формування органів влади, утворення нових організацій, підприємств, установ. Виросло нове покоління жителів району, відбулось багато позитивних змін, що підтверджують правильність рішення про утворення району. І от тепер, зазирнувши у день вчорашній, порівнявши минуле з днем сьогоднішнім, усі відзначають чимало позитивних зрушень у розвитку району. З нагоди славної події про відновлення району, його розвиток згадують безпосередні учасники процесу, а також керівники району.
