Майже місяць у Любомльському краєзнавчому музей діяла виставка-експозиція «Трагедія Голокосту на Любомльщині (70-річчя масового знищення євреїв)», організована стараннями працівників музею на чолі з його директором Олександром Остапюком. За його словами, матеріали для експозиції збиралися протягом кількох років не тільки в Любомлі, а й навколишніх селах, а також Шацьку, де в довоєнні роки проживало чимало євреїв.
Любомльська єврейська община відома ще з XIV ст., а вже у XVIII ст. вона стала найкраще організованою в усьому Холмсько-Белзькому регіоні. За історичними даними, у 1929 році населення Любомля становило 3848 осіб, з яких 94% було євреїв, 5% – поляків, і лише 1% – українців. Як відзначив Олександр Дмитрович, виставка присвячена не тільки найстарішій у Східній Європі єврейській общині, яка знаходилась у Любомлі, а й людям, котрі, ризикуючи власним життям, рятували їх від знищення в роки Великої Вітчизняної війни. Ці події стали одними з найбільш трагічних і кривавих періодів в історії району.
Вагоме місце в експозиції займають матеріали з історії виникнення, розвитку і тотального знищення єврейської громади. Тут – і цікаві статті, дослідження місцевих краєзнавців, книги євреїв-емігрантів, вихідців з Любомльщини, документи періоду початку війни, що стосуються євреїв. Свідком розвитку 600-річної общини, її символом була найдавніша та найбільша в Україні духовна святиня євреїв – Велика синагога, побудована ще у 1510 році. На жаль, ця унікальна споруда так і не збереглася до наших днів – у 1947 році за наказом радянської влади її було зруйновано вибухом, а цеглу використано для будівництва дороги. Найдавніше фото Любомльської синагоги зроблене у 1886 році та зберігається в одному з архівів столиці, а в краєзнавчому музеї виставлено його копію, а також інші фото синагоги як зовні, так і з зображенням внутрішнього інтер’єру. Є кілька загальних фото майдану Ринок, площа якого становила 150 на 150 метрів і який функціонував ще з ХІІІ століття. «На ньому в ринкові дні збиралося майже 500 возів, а торгові ряди будував ще пан Браницький в кінці XVIII ст. На жаль, тепер усього цього немає, як і багато чого іншого», – говорить Олександр Остапюк.
В експозиції є чимало фотографій євреїв, мешканців Любомльщини у довоєнний період (зокрема, вчителів та учнів єврейської школи в 30-х роках минулого століття), різноманітних документів, листів. Зберігся навіть паспорт єврея, підписаний дідом боксерів братів Кличків – Родіоном Кличком, який у довоєнний період служив у Любомлі начальником паспортного столу. Серед значної кількості документів вирізняється рапорт слідчого прокуратури про знущання, що проводилися над євреями в гетто. Загалом же за роки війни було знищено майже всю єврейську общину міста та його околиць, а це – понад 5 тисяч осіб. Врятуватися зі створеного фашистами пекла вдалося 51 людині. Колективне фото спасенних євреїв, які після війни зібралися на місці розстрілу своїх земляків (біля цегельного заводу у м. Любомль), також виставлено у музеї.
Широко показано на виставці й побут єврейських родин та їх ремісничу діяльність. Цікавими є такі експонати, як срібний ритуальний та мідний посуд, також скляні пляшки та етикетки на продукцію Любомльської лікеро-горілчаної фабрики, що належала братам-євреям у 1920-х роках. Експонуються чимало єврейських релігійних книг, серед яких особливу увагу привертає одна – у товстій затертій обкладинці, на якій ледве можна прочитати назву – «Тихий Дон» Михайла Шолохова. А в ній – єврейська Біблія. Більшість з книг, датованих початком ХVІІІ ст., 1837 роком, 1902 роком, вдалося знайти 15 років тому на горищі одного з будинків.
Окреме місце на виставці відведено людям, котрі в роки війни рятували єврейські родини від смерті, переховуючи їх у власних домівках, наражаючи на небезпеку себе і членів своєї родини. Одним вдавалося це зробити, інших – видавали сусіди, односельчани, тож страченими були не тільки євреї, а й українці, що їх переховували. За такі подвиги у післявоєнні роки вони були удостоєні від єврейської громади Ізраїлю почесних звань – «Праведник України» та «Праведник Світу». Ще однією темою експозиції, яка була заборонена в радянські часи, – є діяльність євреїв у лавах УПА.
Більшість з тих євреїв, яким вдалося вижити в роки війни, емігрували до США, Аргентини, Ізраїлю, створивши уже на місцях Любомльсько-єврейські общини. Завдяки уродженцю Любомля, емігранту та бізнесмену Арону Зігельману про трагедію любомльських євреїв взнав увесь світ, адже він за власні кошти зумів зібрати достатньо матеріалу для виставки, яка відкрилася у Капітолії (США). Загальна площа виставки – 2 тис. м2, для порівняння – площа Любомльського краєзнавчого музею – 200 м2. Ця ж експозиція була показана в кожному штаті США.
Представлені на виставці і матеріали про масові розстріли євреїв в Шацьку, де також було розташоване гетто. На місцях жорстоких злочинів встановлено пам’ятники, один з яких – бетонний з мармуровою стелою – у м. Любомль встановлено у 1987 році, а два інших – в смт Шацьк та с. Пульмо.
«Про історію євреїв у Шацьку також можна було б зібрати більше інформації. Але те, що нам вдалося зробити на сьогоднішній день, також немало. Звичайно, хотілося б цікавішою та ґрунтовнішою зробити виставку, адже це – наша історія, яку забувати не можна», – зазначив Олександр Остапюк.
Віта ШЕПЕЛЯ.
