Головна Коротко Основне, про що просимо – зробити нам дорогу

Основне, про що просимо – зробити нам дорогу

1945

Вирішити якнайшвидше цю наболілу проблему найперше про­сили жителі чотирьох сіл Прип’ятської сільської ради у Сер­гія Карпука, голови Шацької районної ради, на виїзному при­йомі громадян, який відбувся 14 березня у селах Плоске, Прип’я­ть, Вілиця та Кропивники.

Прип’ятська сільська рада – єдина в районі, де зовсім немає доріг з твердим асфальто­ва­ним покриттям, тож і більшість проблем цих сіл пов’язані саме зі станом дороги. Скільки і куди б люди не зверталися – ба­жа­ного результату так і не отри­мали. Дорога через Прип’ятську сільську раду – це найкоротший шлях сполучення зі Старовижів­ським та Ратнівським райо­нами. А ще цією дорогою доби­раю­ться на роботу в Шацьк та При­п’ять чимало людей, але її постійно треба утримувати в нор­мальному стані. Особливо нарікали мешканці сіл на погане грейдерування доріг, яке здійс­нюють дорожники, бо за де­кі­лька днів чи після нетривалого дощу на дорогах знову з’являю­ться ями. Через поганий стан доріг перевізники часто відмов­ляються їздити цим маршрутом або ж диктують свої умови. «Чому за доїзд до Шацька з Ві­лиці на маршрут місцевого пе­ре­візника ми платимо 13 грн., на маршрут зі Старої Вижівки – 10 грн., а луцька маршрутка бере 5 грн., тоді як квиток до Лю­бомля, до якого 35 км, коштує не набагато більше – 15 грн.?», – обурюються люди. Вони про­сять вплинути на перевізника Анатолія Козулю, аби той знову заїжджав у села Плоске та По­ложево, що буде більш зручно для людей.

Ще одна проблема, пов’я­зана зі станом доріг, – підве­зення дітей із сіл Плоске, Вілиця та Кропивники до школи с. При­п’ять. Як розповідає шофер ав­то­буса Андрій Корець, через по­гану дорогу майже зовсім зіп­сувався старий шкільний авто­бус, і лише неймовірними зусил­лями його вдавалося утриму­вати у нормальному стані. Але тепер навіть шофер не готовий сказати, скільки ще часу зможе во­зити дітей до навчального зак­ладу транспортом, який роз­валюється на очах. Свою частку у поганий стан дороги вк­лали й лісовози, які також во­зили ліс місцевими дорогами. «Була б дорога, то й маршрутки без­перебійно їздили, і села наші розвивалися б», «А якщо по­гано погрейдерували дорогу – зас­тавити їх заново все зро­бити, але вже за свої гроші. Мо­же, хоч так навчаться на со­вість працювати», – говорять люди.

На всі ці прохання від жите­лів громади Сергій Карпук заз­начив, що з обласного бюджету закладено на ремонт дороги (бі­лощебеневе покриття) спо­лу­­ченням Вілиця-Кропивники 500 тис. грн., на співфінан­сування робіт з районного бюд­жету та­кож треба знайти ще 500 тис. грн. Стосовно якості грейде­ру­вання, на що най­більше нарі­кали люди, то тут роботу мала б контролювати місцева влада та громада: є ж депутати ра­йон­ної та сільської рад, акти­вісти, які повинні долучатися до вирішення цих проблем. Зав­­дання районної ради – по­чути про проблему та знайти від­повідне фінансу­вання для її вирішення, а вже до контролю має долучитися й місцева гро­мада. Поки що Сергій Карпук поо­біцяв зібрати керівників ус­танов, які прово­дять господар­ську діяльність на території сі­ль­ської ради, та запропонувати дольову уча­сть у фінансуванні грейдеру­вання доріг. На ремонт решти частини дороги кошти знайти важко, адже 1 км асфа­льто­ваного покриття коштує 1 млн. 700 тис. грн., а білоще­беневого – 300 тис. грн. Та­ких коштів у районі поки що не­має.

Нарікають люди й на чималу різницю показників жирності мо­лока, які фіксують на пунктах при­йому молока на місцях та на ТзОВ «Шацький молокозавод», оскільки від цих показників за­лежить ціна за здане молоко.

Озвучували люди перед ке­рівником району й інші проб­леми: незрозумілі квитанції за оплату електроенергії; чому сі­ль­ська рада не має права роз­по­ряджатися землями, які зна­ходяться за межами населених пунктів; неналежна робота Ша­ць­кого міжрайонного управління водного господарства по дог­ляду за меліоративними кана­лами, річками та шлюзами; без­коштовне хар­чування дітей уча­с­ників АТО в школах; від­нов­лення вуличного освітлен­ня, встанов­лення зна­ків обме­жен­ня ваги вантажного авто­тран­спорту на місцевих до­­ро­гах; перспектива вступу в дію за­кону про надання права сіль­ським радам офор­млю­вати спад­щину.

Цікавилися люди й тим, що ж матимуть села від Шацької се­лищної об’єднаної територіа­ль­ної громади. Як зазначив Сергій Вікторович, поки що адміністра­тивно-територіальна реформа не підкріплена бюджетним зако­нодавством: деякі громади на Волині вже створені, а от пов­ноцінного фінансового ресурсу та повноважень від держави вони поки що так і не отримали. Проте реформу впроваджу­ва­ти однозначно потрібно, бо тоді громада отримає право сама розпоряджатися землями за ме­жами населених пунктів, вирі­шу­ватиме, куди і скільки кош­тів спрямувати, які заклади і де утри­мувати.

Про те, аби на території сіль­ської ради організували роботу із продажу нових сортів кар­топлі, просили колишній депу­тат районної ради Володимир Су­хецький та теперішній Петро Цвид. Турбує чоловіків і те, що держава не скасувала акциз на пальне для сільгоспвиробників. Можна було б запровадили ком­пен­сацію на його придбання, оскільки від таких цін найбільше постраждають саме селяни.

Сергій Карпук, вислухавши проб­леми громади, пообіцяв док­­ласти максимум зусиль для їх вирішення.

Віта ШЕПЕЛЯ.