Цей тиждень незвично розпочався для Шацького райСТ, зокрема його голови Петра Склезя. У понеділок, 19 січня, троє людей, які мали чи мають ділові стосунки із споживчим товариством, зокрема, колишній пайовик споживчого та активіст групи пайовиків Віра Ковальчук, підприємці Софія Пух та Андрій Лисий, виявили бажання публічно висловити свої претензії до роботи Петра Склезя. Для цього були запрошені представники ГО «Правий сектор Шацького району» на чолі з його головою Олександром Лукашуком та кореспондент від телебачення «Громадське. Волинь».
Зустріч із Петром Склезем відбулася у нещодавно відремонтованому залі приміщення адміністрації райСТ. У кожного з трьох підприємців були свої мотиви для розмови з головою споживчого товариства. Зокрема, Віра Ковальчук вкотре намагалася відстояти свої права як пайовика та тих, котрі були виключені зі складу пайовиків чи переведених в асоційовані (про цю проблему наша газета неодноразово писала, востаннє – навесні минулого року). Вона вважає незаконним виключення її з членів райСТ, тож відстояла свої права у апеляційному суді, який зобов’язав Петра Склезя поновити членство Віри Ковальчук. Проте згодом жінка знову, повторно, була виключена з членів товариства. «Неодноразово з різними скаргами у прокуратуру зверталися не тільки я, а й облспоживспілка, але результатів немає, суди ж виносили рішення не в мою користь», – зазначила Віра Ковальчук. Незаконними вона вважає й зміни у Статуті товариства, на що Петро Склезь відповів, що зміни до цього документу вносяться й затверджуються відповідно зі змінами в обласному Статуті, і документ зареєстрований відповідно до законодавства. Віра Ковальчук домагається, аби районну спілку очолила інша людина. Переглянувши Статут райСТ, представники «Правого сектору» зазначили, що єдиний законний шлях домогтися зміни керівника – самим членам товариства, які незадоволені його правлінням, ініціювати скликання загальних зборів, які є вищим органом управління (ініціаторів повинно бути більша половина), а для відставки Петра Склезя мають проголосувати більше двох третин усіх пайовиків (тобто 181 людина).
З іншою проблемою прийшла підприємець Софія Пух, яка вже майже 8 років займається торгівлею м’ясних та рибних продуктів біля ресторану «Голубі озера». За її словами, конфлікт розпочався із відмови платити 365 грн. в рік за туалет та скаргу в районну газету. Далі – незрозуміла ситуація із підписанням угоди на суборенду земельної ділянки, на якій стоїть торговий павільйон. За словами Петра Склезя, наприкінці минулого року Софії Пух замовним листом було відправлено два примірники угоди, проте вони повернулися назад із причини відмови отримувати лист (на підтвердження своїх слів він представив усі поштові документи з відповідними описами). Наступного разу зустріч Софії Пух та голови райСТ відбулася у його кабінеті, де жінка, за його словами, відмовилася підписати угоду та попросила один екземпляр прочитати вдома, оскільки дуже зайнята. Підтверджує ці слова й бухгалтер райСТ, яка була присутня при розмові. Проте, за словами Софії Пух, угоду вона підписала одразу в кабінеті Петра Склезя, а де подівся його примірник – не знає.
Тож далі Петро Склезь, не маючи укладеної угоди про суборенду із Софією Пух, відмикає її торговий павільйон від електропостачання та надсилає прохання звільнити земельну ділянку (на сам торговий павільйон, тобто майно, він при усіх заявив, що претендувати не хоче). Тож уже з 12 січня Софія Пух не займається торгівлею м’ясними та рибними продуктами, оскільки у павільйоні немає електропостачання, за яке вона справно сплачувала протягом усього часу, відповідно немає можливості зберігати продукти у холодильнику. Як далеко зайде ця ситуація і чи знайдуть опоненти порозуміння – передбачити важко.
Із схожою ситуацією зіткнувся підприємець Андрій Лисий, хоча чоловік відмовився бути присутнім на зустрічі, але про свою проблему розповів перед тим. Два роки тому підприємець купив у райСТ гаражі, що знаходяться поблизу адміністрації товариства, та обладнав там «Шиномонтаж». Півтора року усе було добре, допоки Петро Склезь не став вимагати сплати за спільну експлуатацію трансформатора (гараж підключений на 10 КВт). За спожиту електроенергію підприємець сплачує безпосередньо у ПАТ «Волиньобленерго», з яким укладена відповідна угода.
– То чому я маю ще платити за обслуговування трансформатора? – обурюється чоловік. – Я не погодився з таким фактом, тож почав звертатися в різні інстанції та правоохоронні органи, консультуватися з юристами. Був на прийомі і в керівника Любомльської філії ПАТ «Волиньобленерго», який запевнив, що ніяких додаткових грошей я не маю більше нікому платити. 8 серпня 2014 року мені райСТ відімкнуло «Шиномонтаж» від електроенергії, тобто трансформатора, цей факт був зафіксований працівниками міліції. Відповідні матеріали були передані в прокуратуру, в ПАТ «Волиньобленерго», яке мені дало відповідь про те, що електропостачання було відімкнено незаконно. На комісії в області мені порекомендували підключитися до іншого джерела енергопостачання, що я й зробив, оскільки судова тяганина може затягнутися на рік-два. Заплативши чималу суму за таку процедуру, сьогодні «Шиномонтаж» має свою електроенергію, за яку буду сплачувати лише відповідно до показів лічильника. Тож я найближчим часом буду звертатися зі скаргою в Антимонопольний комітет, до кінця збирати усі матеріали та подавати до суду.
Коментуючи цю ситуацію, Петро Склезь наводить свої аргументи: за трансформатор у свій час товариству довелося заплатити 170 тис. грн., а для його обслуговування потрібні також кошти, платити заробітну плату працівникові, який має право доступу до об’єкту. До речі, суму коштів, яку доводиться сплачувати за трансформатор, Голова правління райСТ та підприємець називають різні. Про сплату коштів для обслуговування трансформатора були укладені угоди із власниками чотириповерхової будівлі та газової заправки, які також підключені до згадуваного проблемного трансформатора.
Сподіваємося, що крапку над «і» в цих питаннях спроможні будуть поставити відповідні правоохоронні органи та суди.
ВІТА ШЕПЕЛЯ.
