Головна Стисло Район у жалобі: на Сході загинув військовослужбовець Сергій Мокренко

Район у жалобі: на Сході загинув військовослужбовець Сергій Мокренко

5068

У Шацьк прийшла велика біда. На Сході України загинув вій­­ськовослужбовець 54-ї окре­мої механізованої бригади із Шацька Сергій Мокренко.

В січні 2017-го ми розмов­ляли з воїном, записали з ним інтерв’ю. Як з’ясувалося, ос­тан­­нє в його житті.

Сергій тоді був у відпустці, спілкувався з рідними, зустрі­чався з друзями. Відпустка бу­ла вимушена – воїн, що 19 груд­ня отримав поранення на Світ­лодарській дузі, приїхав до­дому після лікування в госпіталі. Не­зважаючи на незагоєні рани та свіжі шрами, був у гарному настрої, сповненим оптимізму та рішучих намірів якнайш­видше повернутися на пере­дову. Перед зустріччю з побра­тимами планував заїхати до ко­ханої дівчини. Молоді люди, як розповів згодом у соцмережі один з волонтерів, хотіли одру­жи­тися – Сергій навіть зробив на­реченій пропозицію.

28 лютого 2017 року о 10.00 годині в районі селища Луган­ське Бахмутського району Доне­цької області під час масованого мі­нометного обстрілу українсь­ких позицій Сергій Мокренко за­ги­нув.

Позитивний, усміхнений, ве­­се­лий, відчайдушний, Сергій з позивним «Крук» ніколи і нічого не боявся і в будь-яку хвилину го­товий був віддати життя за Україну – таким його запам’я­тають рідні, друзі і побратими. 24 березня Сергію Мокренку ви­повнилося б 24 роки.

Він був з перших днів на ро­сійсько-українській війні.

Пройшов Майдан, довгий час воював у підрозділі «Правого сектору», живим вийшов з Іло­ва­йського котла. Служив у Піс­ках. Не дочекався офіційного офо­рмлення в батальйоні «АЗОВ», тому з вересня 2016 року  пе­рей­шов на контракт до 54-ї ОМБР.

2 березня труну з тілом Сер­гія привезли на Волинь. Героя, який віддав своє життя за Ук­раїну, зустрічали рідні, близькі, друзі, вете­рани АТО Шацького і Любом­льського районів, де­сят­ки автомобілів активіс­тів «Ав­то­майдану України», «Са­мо­о­мо­борони Волині», волонтер­сь­кого цен­т­ру «Серце патріота». Шану Герою віддали в Луцьку – в Свято-Троїцькому кафедра­льному соборі відбувся чин відс­­півування полеглого воїна. В Любомлі на Сергія чекали ро­дичі, друзі, учасники АТО, во­лон­тери, аби попрощатися з ним і провести до Шацька.

В рідному селищі Героя-за­хис­ника зустрічав живий лан­цюг із людей, який простяг­нувся до самого будинку, де жив Сергій. Школярі, студенти, педагоги, медики, працівники державних установ і просто небайдужі жителі – всі стали на коліна, коли учасники АТО несли на руках труну з Героєм.

Кров’ю Сергія Мокренка, як і ти­сяч полеглих захис­ників, омита нова держава Україна.

Скромний хлопчина з ней­мо­вірною силою духу, дієвим пат­ріо­тизмом і потужним ба­жан­ням звільнити країну від ворога вже вплинув на душі і серця одно­сельців і вплива­тиме на­далі…

Ми маємо продовжити бу­ду­вати ту Україну, за яку він заги­нув.

Маємо виростити на прик­ладі мужності Сергія Мок­ренка цілі покоління патріо­тів.

Маємо па­м’ята­ти про його под­виг і дякувати Богу за те, що він був серед нас.

Герої не вмирають.

РЕДАКЦІЯ.