Ми билися далеко від Батьківщини. То була незрозуміла війна, але ніхто з матерів навіть не думав перекривати дороги. Зараз наші хлопці захищають свободу НАШОЇ країни. Чому ж таке відбувається? 4 липня на російському каналі показували материнські бунти. Що думає український солдат на передовій, коли таке бачить? Що його покинули? Що він повинен захищати дітей і жінок тих, хто ховаються за материнськими спинами? Що хтось втік у Польщу, на Світязь, аби тільки не підтримати земляка-солдата?
Матерів можна зрозуміти, але те, що відбувається – не випадкове, надто багато збігів, надто все схоже на сплановану акцію. Той, хто намовляє вас кричати «ми за мир», насправді мав би сказати «ми здаємось». Не українці розпочали війну і не від нас самих залежить її закінчення. На 10 днів Порошенко припиняв вогонь в односторонньому порядку, і це призвело лише до втрат з нашої сторони. Вас намовляють здатися людям, які стріляють у ваших дітей. А ті троє хлопців з нашого району, що загинули, захищаючи нас від окупантів? Невже їхня смерть була марною? А дзуськи, це ті, хто вважають їх дурнями, яких загребли до армії, а себе дуже розумними, живуть даремно!
Хтось вам нашіптує: «Хай там душаться на Сході самі». Люди! Напали на Україну – це значить, що напали на вас! Якщо горить хата сусіда, тільки дурень буде думати, що вогонь треба починати гасити тоді, коли він вже перекинеться на його хату. Віддати Донецьк і Луганськ означає розв’язати Путіну руки для наступу на Херсон, Харків і так далі. Навіть якщо він забере їх, він все одно пришле до нас своїх головорізів, бо ж треба кудись з Росії їх спровадити. Вам нашіптують: «Хай буде хоч Путін, аби наші хлопці не гинули». Якщо без бою здатися цьому вбивці, війни ми все одно не уникнемо. Хто не хоче годувати свою армію – годуватиме чужу, а хто не хоче служити в своїй армії – буде воювати за Путіна. В Криму цьогоріч мали не набирати вояків, але вже минулого тижня оголосили мобілізацію. Вони не хотіли захищати Батьківщину, то тепер будуть гарматним м’ясом Путіна, бо живі вони йому не треба – надто багато демократії нахапалися в Україні. І не треба кивати на синків так званих «мажорів», мовляв, от хай вони йдуть. Від війни вони втечуть за кордон першими, бо мають за що. А постраждають знову прості люди. Але без паніки: просто після перемоги треба розібратися: хто де був і чим жив в цей час. А винних карати.
Ми близькі до перемоги: дві третини територій так званих ДНР та ЛНР відвойовано в окупантів. Якщо Путін почне вторгнення, то буде воювати з усім світом. В НАТО не дозволять, щоб він загрожував Латвії, Литві та Польщі й завдадуть удару на випередження, поки Росія не оговталась після загарбання України. Путін приречений на поразку, адже у нього нема що протиставити Заходу, нема союзників. Той самий Китай не зацікавлений у збройному конфлікті з Заходом. Він і так завойовує світові ринки, слабка ж Росія дозволить йому розширити територію для свого півторамільярдного населення. Тому Путін впаде, навіть якщо захопить Україну, але тоді українці будуть використовуватись як гарматне м’ясо для російської армії у подальшій війні.
Ми повинні захищати свою землю. У себе вдома ми є людьми: перекрили жіночки дорогу, а до них їдуть, просять, пояснюють. У Росії їх просто б схопили і посадили в автозаки, повиганяли б з робіт. Чого євреї так стоять за свою землю? Думаєте, вони дурніші за нас? Вони добре засвоїли, що означає, бути народом без землі. На мою думку, слід всіляко демонструвати підтримку війську, і тоді Путін не наважиться сюди посунутись. Побоїться.
Володимир Сачук,
голова Любомльської
районної спілки афганців.
