Ми, депутати Волинської обласної ради, засуджуємо прийняту Сенатом та Сеймом Республіки Польща антиукраїнську, шовіністичну резолюцію з приводу подій 1943 року на Волині. Назвавши дії українців, які боролися на своїй етнічній території за власну незалежність проти різних окупантів «етнічними чистками з ознаками геноциду», поляки поставили під сумнів основоположне право кожного народу на самовизначення. Свідомо ігноруючи та замовчуючи історичну правду, масові етнічні чистки, які здійснювалися польськими збройними формуваннями на території Волині, Холмщини, Надсяння, Підляшшя, у прийнятих резолюціях Сейму і Сенату Республіки Польща відійшли від принципів взаємного прощення, рівноправності, добросусідства.
Своєю резолюцією польський Сейм намагається перекреслити усі напрацювання у напрямку українсько-польського порозуміння, які були досягнуті впродовж останніх 20 років. Ухвалюючи її, окремі польські політики згадали про польські жертви, але «забули» про сотні тисяч українців, знищених вояками Армії Крайової на їхній історичній батьківщині – українських етнічних землях Волині, Холмщини, Підляшшя, Лемківщини, Надсяння. Польща досі не дала адекватної оцінки й операції з примусового переселення українців «Вісла», коли українці були депортовані зі своїх історичних територій. Про все це Волинь пам’ятає і пам’ятатиме завжди.
Вважаємо, що формулювання, вжиті польською стороною в офіційному документі, є спотвореними, однобічними, антиукраїнськими та свідомо викривлюють тогочасну дійсність. Польські парламентарі вдаються до маніпуляцій та посилаються на сфабриковані й доволі сумнівні факти, які не відображають справжньої картини подій на Волині та у Західній Україні у роки Другої світової війни. Базуючись на недостовірних, тенденційних джерелах, окремі польські політики нав’язують нам власну версію подій на Волині, яка покликана дискредитувати право українців на власну державу.
В останні місяці з боку значної частини польської еліти відбувалося цілеспрямоване нагнітання антиукраїнської істерії, лунали заяви, які ображають честь і гідність української нації. Здійснювалася фальсифікація історичної правди та свідоме замовчування злочинних актів польської колоніальної окупаційної політики по відношенню до українців.
Національно-визвольна боротьба українців за створення власної самостійної держави на своїх етнічних землях жодним чином не могла бути геноцидом.
Окремі польські політики маніпулюють кількістю жертв українсько-польської війни, свідомо ігноруючи причини збройного конфлікту, участь польських збройних формувань в акціях етнічних чисток та фізичного знищення українського населення на території споконвічних українських земель. У заяві Сенату немає жодної відповіді, чому польські військові формування «воювали» за свою батьківщину на територіях, які ніколи не були польськими. Заява не згадує про українців, полеглих від рук польських військових організацій під час протистояння 1940-х років. Не міститься у ній і засудження депортації українців у рамках операції «Вісла», що була організована офіційною владою Польщі задля штучної зміни етнічного складу певних територій.
Як свідчать історичні факти, конфлікт 1942 року був розв’язаний з ініціативи саме польської сторони, яка не хотіла визнавати за українцями права бути господарями у власному домі. І лише всенародний опір дозволив Волині уникнути трагічної долі Холмщини, Підляшшя, Лемківщини та Надсяння, де українці були знищені та вигнані зі своїх етнічних земель. Завдяки активним діям українцям вдалося захистити від спалення польськими військовими загонами сотні волинських сіл, а волиняни уникли долі українців, які стали жертвами операції «Вісла».
Ми ще раз наголошуємо: українці не воювали під Варшавою чи Краковом, а боролися за свою незалежність на власній землі.
Позиція польського парламенту не тільки не має нічого спільного з історичною правдою, вона також йде врозріз із політикою примирення, рівноправності та добросусідства і загрожує зірвати порозуміння між двома націями, досягнуте в останні роки ціною надзвичайних зусиль. Своїми непродуманими діями частина польських політиків робить спробу розпалювати нове протистояння. Справжні дружні та добросусідські відносини між Україною та Польщею можливі тільки на основі історичної правди.
Сьогодні на Волині робиться багато для того, аби належно вшанувати усіх, хто постраждав у тій кровопролитній боротьбі. На Волині відновлюються цвинтарі, встановлюються пам’ятні знаки у місцях загибелі українців та поляків, облаштовуються поховання. Ми, волиняни, звертаємося до обох Президентів, України і Польщі, з проханням відкрити пам’ятник українцям у селі Сагринь Грубешівського повіту Люблінського воєводства та селі Острівки Любомльського району Волинської області. У селі Сагринь поховано понад 1 000 українців. І, незважаючи на те, що з української сторони зроблене усе необхідне, цей комплекс і досі не відкритий.
Не підлягає дискусії й те, що ми, українці, повинні віддати шану загиблим. Це моральний і християнський обов’язок. Кожна жертва має бути вшанована пам’яттю, молитвою, належним місцем поховання. Ми закликаємо усіх волинян, громадські організації, представників усіх політичних партій долучитися до облаштування місць поховань українців та поляків як у нас на Волині, так і на території Польщі.
Вважаємо, що українська сторона зробила все для повного порозуміння та взаємного прощення на основі принципів рівноправності та добросусідства, але окремі політичні сили Республіки Польща проігнорували наші зусилля.
Важливо зрозуміти, що немає однозначного погляду на спільну трагічну історію України і Польщі. Треба мати людську велич та політичну далекоглядність, аби переступити через історичні й особисті кривди і замість помсти вдатися до прощення та примирення.
Вважаємо, що польським політикам вистачить мудрості та виваженості будувати стосунки з Україною на рівноправних, партнерських засадах задля нашого спільного майбутнього, як закликав Папа Іоанн Павло ІІ: «Нехай, завдяки очищенню історичної пам’яті, усі будуть готові поставити вище те, що об’єднує, а не те, що розділяє, щоб разом будувати майбутнє, засноване на взаємній повазі, на братерській співпраці та істинній солідарності».
Прийнято на першому пленарному засіданні 20-ї сесії обласної ради шостого скликання 15 липня 2013 року.
