Головна Освіта Школярі с. Смоляри Світязькі били в церковні дзвони і загадували бажання

Школярі с. Смоляри Світязькі били в церковні дзвони і загадували бажання

3745

На третій день Великодня, в полудневу пору, в селі Смо­ляри Світязькі забили дзвони місцевого Свято-Дмитріївсь­кого храму. То з надривом, то лірично, утім, по-пасхальному ра­дісно й урочисто. А ще нез­вично, бо церковна музика ли­лася з 26-метрової дзвіниці довго, безперервно, дивуючи се­лян багатоголоссям безсло­вес­ної святкової проповіді.

– Може, в нашому селі фес­ти­валь церковного дзвону? – не знаходили пояснення цього явища парафіяни, сходячись до подвір’я храму.

Коли ж бачили на ньому ді­тей, що чекали своєї черги, аби піднятися на верхівку дзвіниці, а вгорі – юних дзвонарів, що навперебій смикали мотузки чо­тирьох дзвонів, зачудовано завмирали.

– Існує повір’я, що коли под­з­вонити на Пасху в дзвони і за­гадати при цьому бажання, то воно неодмінно збудеться. Пригадайте лишень Степана Івахіва, який перед виборами побував на дзвіниці, – його мрія про депутатство збулася! А ми чим гірші? – напівжартома розповідає про своє цікаве за­по­чатку­вання Микола Оніщук, директор ЗОШ І-ІІ ст. с. Смоляри Світязькі.

Благословення отця Воло­димира Лопошука, настоятеля Свято-Дмитріївського храму, ста­ло сигналом для початку сво­єрідних змагань між дзво­на­рями-початківцями. Органі­за­тори гадали, що найбільш умі­лі вдарять кілька разів у дзво­ни, і на цьому все закін­чи­ться. А тут прийшли всі учні стар­шої школи – від п’ятиклас­ників до дев’ятикласників – і кожен за­хо­тів промовити з ви­соти дзві­ниці заповітне бажан­ня. Навіть класні керівники по­вірили в магічну силу церков­них дзво­нів, з кожним ударом по­силаючи до Бога особисте про­хання-мо­литву. Молодші шко­­лярі особ­ливо затято й зо­середжено видавали потужні звуки, стар­ші, зокрема, ті, що прислу­го­вують батюшці на службі, тво­рили досить складні мелодії. В останніх, до речі, руки давно в мозолях – через нелегку по­вин­ність смикати мо­тузки дзво­нів з кожної цер­ковної нагоди. Утім, це радує і отця Володимира, і батьків, і юних дзвонарів, бо власноруч сотворивши благо­віст, діти міцно утвердилися в правос­лавній вірі. А деякі вже мріють здобути духовну осві­ту і прис­вятити себе служінню Богу.

Найближчими днями Смо­ляро-Світязьку школу відвідає отець Володимир, аби ого­ло­сити подяки кращим дзвона­рям: дев’ятикласникам Миколі та Олександру Зламанюкам, Юрію Голядинцю, п’ятик­ласни­ку Борису Кулику, четверток­лас­нику Дмитру Цюпяшуку та іншим учням.

А щодо перспективи фес­тивалю церковного дзвону в селі, то вона, зі слів директора-ентузіаста Миколи Оніщука, зас­луговує на увагу. Принаймні статус традиційного, міжшкіль­ного, а також збільшення кіль­кості учасників наступного кон­курсу Микола Вікторович га­рантує.

Мирослава ЦЮП’ЯХ.