На третій день Великодня, в полудневу пору, в селі Смоляри Світязькі забили дзвони місцевого Свято-Дмитріївського храму. То з надривом, то лірично, утім, по-пасхальному радісно й урочисто. А ще незвично, бо церковна музика лилася з 26-метрової дзвіниці довго, безперервно, дивуючи селян багатоголоссям безсловесної святкової проповіді.
– Може, в нашому селі фестиваль церковного дзвону? – не знаходили пояснення цього явища парафіяни, сходячись до подвір’я храму.
Коли ж бачили на ньому дітей, що чекали своєї черги, аби піднятися на верхівку дзвіниці, а вгорі – юних дзвонарів, що навперебій смикали мотузки чотирьох дзвонів, зачудовано завмирали.
– Існує повір’я, що коли подзвонити на Пасху в дзвони і загадати при цьому бажання, то воно неодмінно збудеться. Пригадайте лишень Степана Івахіва, який перед виборами побував на дзвіниці, – його мрія про депутатство збулася! А ми чим гірші? – напівжартома розповідає про своє цікаве започаткування Микола Оніщук, директор ЗОШ І-ІІ ст. с. Смоляри Світязькі.
Благословення отця Володимира Лопошука, настоятеля Свято-Дмитріївського храму, стало сигналом для початку своєрідних змагань між дзвонарями-початківцями. Організатори гадали, що найбільш умілі вдарять кілька разів у дзвони, і на цьому все закінчиться. А тут прийшли всі учні старшої школи – від п’ятикласників до дев’ятикласників – і кожен захотів промовити з висоти дзвіниці заповітне бажання. Навіть класні керівники повірили в магічну силу церковних дзвонів, з кожним ударом посилаючи до Бога особисте прохання-молитву. Молодші школярі особливо затято й зосереджено видавали потужні звуки, старші, зокрема, ті, що прислуговують батюшці на службі, творили досить складні мелодії. В останніх, до речі, руки давно в мозолях – через нелегку повинність смикати мотузки дзвонів з кожної церковної нагоди. Утім, це радує і отця Володимира, і батьків, і юних дзвонарів, бо власноруч сотворивши благовіст, діти міцно утвердилися в православній вірі. А деякі вже мріють здобути духовну освіту і присвятити себе служінню Богу.
Найближчими днями Смоляро-Світязьку школу відвідає отець Володимир, аби оголосити подяки кращим дзвонарям: дев’ятикласникам Миколі та Олександру Зламанюкам, Юрію Голядинцю, п’ятикласнику Борису Кулику, четвертокласнику Дмитру Цюпяшуку та іншим учням.
А щодо перспективи фестивалю церковного дзвону в селі, то вона, зі слів директора-ентузіаста Миколи Оніщука, заслуговує на увагу. Принаймні статус традиційного, міжшкільного, а також збільшення кількості учасників наступного конкурсу Микола Вікторович гарантує.
Мирослава ЦЮП’ЯХ.
