Головна Свято З нагоди ювілею і за заслуги перед Церквою – орден 1025-річчя хрещення...

З нагоди ювілею і за заслуги перед Церквою – орден 1025-річчя хрещення Київської Русі

1334

29 жовтня в храмі Різдва Пресвятої Богородиці смт Шацьк була звершена Божественна літургія в честь 50-річчя від дня народження благочинного Шацької округи, настоятеля храму протоієрея Миколи Вихора. Святкове богослужіння очолив єпископ Володимир-Волинський і Ковельський Володимир, а співали для ювіляра церковний хор і квартет з Київської духовної академії, в складі якого був син отця Миколи Олександр.

День народження – це своєрідна точка відліку, коли людина осмислює пройдене життя, дякує Богу за Його милості та просить благословення на майбутнє. В цей день звертали свої серця й очі до неба не тільки настоятель храму і священики, а й численні прихожани, дякуючи Творцю за доброго і мудрого пастиря, який докладає немало зусиль до благоустрою храму та духовної просвіти вірян.

Після літургії був відправлений молебень з хресним ходом. Владика Володимир вручив отцю Миколі високу відзнаку Української Православної Церкви – орден 1025-річчя хрещення Київської Русі, а також грамоту за підписом Митрополита Київського і всієї України Володимира. Привітав священика Володимир Найда, голова Шацької РДА, вітальну телеграму надіслав народний депутат України Степан Івахів. Особливо розчулили духовного отця вітання від маленьких діток, парафіян і священиків, які, окрім подарунків, принесли імениннику його улюблені хризантеми. Ніна Верешко, голова районної організації інвалідів, дякувала отцю Миколі за постійну допомогу людям з обмеженими можливостями. Власний вірш присвятив визначній події у житті  священика краєзнавець і педагог Володимир Носуліч. Гучно і неодноразово звучало на адресу ювіляра «Многая літа», як і побажання міцного здоров’я, душевних і тілесних сил для багаторічного пастирського служіння на ниві Христовій.

Мирослава ЦЮП’ЯХ.

Отцю Миколі Вихору в день золотого ювілею

Вже осінь відбагрянила кленово,

Сипнувши щедро сонця і тепла.

І дзвонами врочисто-малиново

Вам ювілейне свято принесла.

 

Відлунюючи міддю в піднебессі,

Жадана радість птахою зліта:

Відспівані та в спогадах воскреслі,

Вертаються намистинки — літа.

 

Вони несуть і паморозь на скроні,

І мудрість до високого чола.

У них є твердь батьківської долоні

І доторк материнського тепла.

 

Я тішусь, отче, Вашим повноліттям,

Покладеним жертовно на олтар.

Воно цвіте божественним суцвіттям,

Про Вас хвалу підносячи до хмар.

 

Бо Ви несете всемогутнє Слово,

Яке гріховність спалює на прах

І оселяє щиро, барвінково

Любов і Бога в душах і серцях.

 

Ви стоїте незримо на сторожі

Добра і правди на оцій землі.

На ній ми часто — тільки перехожі,

А Ви – борець на ангельськім крилі.

 

Ви будете стояти непохитно,

Як в давнину апостоли Христа,

Допоки не утвердиться над світом

Соборна церква – вічна і свята.

 

А як на схилі літ забракне сили,

Тоді в наш храм повернеться із мандр

Освічений, духовний і змужнілий

Ваш первісток – священик Олександр…

 

І збудеться проста одвічна мрія,

І прийде доля на круги своя:

Зайде щаслива матушка Марія

В щасливий дім, де радість і сім’я.

 

Володимир Носуліч.