29 жовтня в храмі Різдва Пресвятої Богородиці смт Шацьк була звершена Божественна літургія в честь 50-річчя від дня народження благочинного Шацької округи, настоятеля храму протоієрея Миколи Вихора. Святкове богослужіння очолив єпископ Володимир-Волинський і Ковельський Володимир, а співали для ювіляра церковний хор і квартет з Київської духовної академії, в складі якого був син отця Миколи Олександр.
День народження – це своєрідна точка відліку, коли людина осмислює пройдене життя, дякує Богу за Його милості та просить благословення на майбутнє. В цей день звертали свої серця й очі до неба не тільки настоятель храму і священики, а й численні прихожани, дякуючи Творцю за доброго і мудрого пастиря, який докладає немало зусиль до благоустрою храму та духовної просвіти вірян.
Після літургії був відправлений молебень з хресним ходом. Владика Володимир вручив отцю Миколі високу відзнаку Української Православної Церкви – орден 1025-річчя хрещення Київської Русі, а також грамоту за підписом Митрополита Київського і всієї України Володимира. Привітав священика Володимир Найда, голова Шацької РДА, вітальну телеграму надіслав народний депутат України Степан Івахів. Особливо розчулили духовного отця вітання від маленьких діток, парафіян і священиків, які, окрім подарунків, принесли імениннику його улюблені хризантеми. Ніна Верешко, голова районної організації інвалідів, дякувала отцю Миколі за постійну допомогу людям з обмеженими можливостями. Власний вірш присвятив визначній події у житті священика краєзнавець і педагог Володимир Носуліч. Гучно і неодноразово звучало на адресу ювіляра «Многая літа», як і побажання міцного здоров’я, душевних і тілесних сил для багаторічного пастирського служіння на ниві Христовій.
Мирослава ЦЮП’ЯХ.
Отцю Миколі Вихору в день золотого ювілею
Вже осінь відбагрянила кленово,
Сипнувши щедро сонця і тепла.
І дзвонами врочисто-малиново
Вам ювілейне свято принесла.
Відлунюючи міддю в піднебессі,
Жадана радість птахою зліта:
Відспівані та в спогадах воскреслі,
Вертаються намистинки — літа.
Вони несуть і паморозь на скроні,
І мудрість до високого чола.
У них є твердь батьківської долоні
І доторк материнського тепла.
Я тішусь, отче, Вашим повноліттям,
Покладеним жертовно на олтар.
Воно цвіте божественним суцвіттям,
Про Вас хвалу підносячи до хмар.
Бо Ви несете всемогутнє Слово,
Яке гріховність спалює на прах
І оселяє щиро, барвінково
Любов і Бога в душах і серцях.
Ви стоїте незримо на сторожі
Добра і правди на оцій землі.
На ній ми часто — тільки перехожі,
А Ви – борець на ангельськім крилі.
Ви будете стояти непохитно,
Як в давнину апостоли Христа,
Допоки не утвердиться над світом
Соборна церква – вічна і свята.
А як на схилі літ забракне сили,
Тоді в наш храм повернеться із мандр
Освічений, духовний і змужнілий
Ваш первісток – священик Олександр…
І збудеться проста одвічна мрія,
І прийде доля на круги своя:
Зайде щаслива матушка Марія
В щасливий дім, де радість і сім’я.
Володимир Носуліч.
