14 лютого – день, який зовсім несподівано став для багатьох втіленням любові. Рожеві листівки-валентинки, сердечка, пронизані стрілою – сьогодні це є проявом особливої уваги й теплих почуттів, а завтра перетворюється на купу непотребу. Я, коли мала в хаті трьох школярів, після дня Валентина збирала десятки паперових подарунків і палила – надто вже їх було багато. Діти не протестували. То в чому суть такої розцяцькованої сердечками любові? Де неповторність почуттів, які таємно розвиваються в душі, де сила, глибина, сокровенність, повнота переживань, здатність на самопожертву? Натомість маємо інше: установку вже з дитячого віку на емоційність, легковажність, поверхневість, дешевий сердечний популізм, за яким не люблять, а «займаються любов’ю». Та найбільшу проблему в цьому заморському святі бачить Церква, називаючи його відзначення профанацією особистості святого і підміною християнського поняття любові між чоловіком і жінкою.
Отець Володимир Гичка, настоятель Свято-Онуфріївського храму смт Шацьк:
– Православна церква святкує пам’ять святого Валентина 12 серпня, 19 липня, а католицька 14 лютого. Але все ж таки і православні, і католицькі священики виступають проти прийнятого нині відзначення Дня святого Валентина.
Православні священики ставляться до цього «свята» з його язичницьким минулим негативно і не пов’язують із християнством. Свята повинні символізувати справжні почуття – любов і чистоту, а не аморальні думки й розпусту. Не визнають це «свято» і католики. Кажуть, що в календарі є багато мучеників Валентинів, але жодного з них це свято не стосується. Офіційно в католицькій церкві ніякого «дня закоханих» не існує.
Ще більш негативно про це свято відгукуються мусульмани. У них воно офіційно заборонене.
Любити один одного потрібно, незважаючи ні на день, ні на час, а завжди і вічно.
Православна церква призиває всіх православних християн звернути особливу увагу на істинний день сім’ї, любові і вірності – 8 липня, коли вшановуються святі Петро і Февронія.
Валентина Васик, вчитель недільної школи при храмі Різдва Богородиці смт Шацьк:
– За православним церковним календарем, 14 лютого церква відзначає пам’ять мученика Трифона і ще багатьох мучеників, які постраждали за віру Христову, а пам’ять мученика Валентина пресвітера – 19 липня. Православні вшановують пам’ять святих, перш за все, щирою молитвою і добрими справами в ім’я ближнього. Про так званий день святого Валентина ще 20 років тому православні нічого не знали. Це свято прийшло до нас із католицького Заходу через кінофільми. Його святкування нагадує якісь язичницькі обряди, які розпалюють тільки блудні пристрасті і приносять доходи бізнесу. А православна церква навчає нас бути цнотливими і вшановувати пам’ять святих благоговійно. Мені боляче дивитися на те, як люди, що вважають себе православними християнами, сліпо наслідують західні традиції і залучають до цього дітей. Тому й намагаюся донести до вихованців недільної школи правду про чуже для нас свято і переконати не розмінювати на сердечка найбільший духовний дар людини – свою любов.
Тим, хто все-таки привітав 14 лютого своїх коханих, можна побажати лише одного: щоб їхнє почуття стало справжнім, щоб ніжність і добро, якими вони обдарували своїх половинок, ніколи не вичерпувалися, а кохана людина виявилася вірним супутником життя!
Це цікаво. Святе подружжя з Мурома Петро і Февронія настільки полюбили один одного, що все їхнє життя стало однією великою піснею любові. Він – князь, вона – простолюдинка. Вона зцілила його від сліпоти, він відмовився заради неї від княжого престолу. Після усіх випробовувань вони разом правили містом і в один день і час відійшли із земного життя, попередньо прийнявши чернечий постриг з іменами Давид і Єфросинія для того, щоб бути разом у вічності. Бог прославив їх і зберіг цю святу єдність – чудесним чином, наперекір звичаю, вони були поховані в одній могилі і в одній труні.
Мирослава ЦЮП’ЯХ.
