Головна Інтерв'ю Василь ДЕМЕДЮК: «Всі спірні питання у державі повинні вирішуватися всенародним волевиявленням»

Василь ДЕМЕДЮК: «Всі спірні питання у державі повинні вирішуватися всенародним волевиявленням»

2287

Сьогодні гостем на сторінках газети є народний депутат Вер­ховної Ради України Василь Харитонович Демедюк. З ним ми говоримо про актуальні питання сьогодення України.

На Вашу думку, що ста­ло поштовхом для тієї по­лі­тичної ситуації, в якій за­раз перебуває Україна?

– Першою причиною конф­лік­ту стала відмова влади від євро­­інтеграції. Компартія завж­ди виступала проти нав’язу­ван­ня європейського вибору, про­го­лошуючи вирішення даного питання на референдумі. Це питання ще актуальне сьогодні.

Пам’ятаєте, як у вересні ми­ну­лого року нам говорили, що референдум, який пропонують комуністи, розколе країну. Що ми бачимо сьогодні? Не його проведення розколює Україну, а саме те, що він не був здій­с­не­ний. Якби комуністів послу­хали – не було б цього протис­тояння. Влада зробила б те, чого захотіла більшість україн­ців. До речі, на підтримку про­ведення референдуму свої під­писи поставили 2,5 тис. жите­лів Шацького району (по Україні в підтримку проведення рефе­рендуму поставило підписи 3,7 млн. чоловік при необхідних 3 млн.). Більше двох місяців опо­зиція тримає людей на вулиці, хоча на проведення рефе­рендуму їм потрібно було б 40 днів. І при нинішній активності людей, їх готовності брати уча­сть в процесі і контролю­ва­ти його ніяка влада не набра­лась би сміливості фальсифі­кувати його результати або ж не ви­ко­нувати вимогу грома­дян країни. Тому нам всім необхідно раз і на­завжди домовитись, що гло­ба­­льні питання на кшталт гео­по­літичного вибору та зов­ніш­ньоекономічної інтеграції по­винні вирішуватись не шляхом закулісних торгів, не на акціях, а на всенародному опитуванні.

Хотілось нагадати про те, що в маленькій Швейцарії практич­но кожен місяць проходять ре­фе­рендуми, на яких вирішу­ють­ся різні питання. До речі, в бе­резні 2012 року там не політики, а саме громадяни на рефе­рен­думі прийняли закон про поси­лення відповідальності учас­ників мітингів за протестні акції. Рішення референдуму розкри­ти­кували в ООН, але відпо­відний закон був прийнятий. На сьогоднішній день в Швейцарії за несанкціоновані вуличні акції призначають штраф у розмірі 110 тис. євро, а тим, хто мітин­гує, на 5 років забороняють участь в будь-яких публічних заходах. Так вирішили громадя­ни країни. І вирішили цивілізо­вано, без «кок­тейлів Молото­ва», кро­вопро­лит­тя і смертей людей.

І наостанок хочу нагадати про те, з якою підтримкою при­ходили до влади в свій час Куч­­ма і Ющенко, і з якою на­родною нелюбов’ю вони зали­шали пре­­зи­дентську посаду. Тому пи­­тання сьогодні не у прізвищі пре­зидента. Необхідно зміню­вати не персоналії у вла­ді, а саму систему влади. Пра­виль­но ви­бу­дувавши її систе­му, ми всі по­винні навчитись реалізо­ву­вати своє право на наро­довладдя.

u Як бачиться Вашою фракцією вихід з ниніш­ньої ситуації, в якій зараз знаходиться Україна?

– Сьогодні не тільки на Май­дані, а і в будь-якому куточку України люди задають для себе одне єдине запитання – що необхідно робити? Люди ба­жають почути чіткий план дій ви­ходу з цієї ситуації. Впев­нений, що люди прагнуть, щоб політична криза закінчилася мирно, не призвела до крово­пролиття і розколу країни. І при цьому люди однозначно хо­чуть змін.

І такий план сьогодні Ком­пар­тія має. Ці зміни дозво­лять зробити владу реально під­кон­трольною народові. Не прос­то ліквідують багато при­чин, які привели до нинішньої кризи, але й не дозволять пов­то­ри­тись такому в майбут­ньо­му. Слід зазначити, що повер­нення акцій протесту в мирне русло не вирішить проблеми. Тому необхідно зупинити саму ескалацію конфлікту, далі не­обхідно визначити причини, які його породили. Наступним кро­ком повинне стати питання про уряд. На заміну сьогодніш­ньо­му уряду, як компромісне вирі­шення питання, повинен прий­ти тимчасовий технічний уряд терміном на один рік – до про­ве­дення президентських вибо­рів 2015 року. Після цього сфор­мується новий постійний уряд. Тимчасовий уряд повинен бу­ти дійсно технічним, а не полі­тич­ним, він не повинен зале­жати від олігархів і кланів. Це повинен бути уряд професіо­налів, вчених, економістів. Та­кий уряд повинен займатися еко­номікою країни, а не бути інструментом президентської кам­панії. В склад тимчасового уряду не повинні входити полі­тики, народні депутати, призна­ченці від політичних партій.

В нашій державі є багато ро­зумних та авторитетних лю­дей: академіків, професорів, еко­номістів, яких можна назвати совістю країни. Необхідно, щоб члени майбутнього уряду пред­ставляли різні регіони України. А затвердити вибір суспіль­ст­ва уже можуть депутати у Вер­ховній Раді. Комуністи завжди говорили про те, що пора по­вер­нути країні народну владу. Тільки народ повинен визна­ча­ти, що робити владі. Далі необ­хідно провести референдум по зменшенню повноважень пре­зи­дента. Це необхідно зробити до президентських виборів для того, щоб ті, хто будуть бало­ту­ватись на цю посаду, розу­мі­ли і знали – за що вони бо­рються і які повноваження в кінцевому результаті отри­мають. Я впевнений, якщо ми це зробимо, то з політичного жит­тя країни піде корупційна президентська вертикаль. Якщо вона збережеться, то україн­сь­кий народ не зможе роз­ра­ховувати на зміни. Навіть якщо завтра Президен­том України оберуть ангела з крилами, то післязавтра у нього виростуть роги.

Далі на референдум необ­хідно винести питання зміни виборчої системи. Оптима­льна модель для України – це про­пор­ційна виборча система, але з відкритими списками. Вибо­рець буде бачити, за кого він голосує. Такий порядок доз­во­лить покінчити з таким га­неб­ним явищем, як скупка го­лосів виборців мажоритар­ни­ками за гречку та інші подач­ки. Згодом на референдумі необхідно поставити питання виборності губернаторів та суддів. Тільки це захистить суддів від теле­фонного права, а громадян країни від суддів­ського свавіл­ля. Також необ­хід­но зламати вертикаль у мілі­цей­ській сис­те­мі і підпоряд­кувати райвід­діли міліції місце­вим радам. Це дозволить зро­бити діяльність міліції підкон­трольною терито­ріальним гро­ма­дам. Тому люди повинні ви­ма­гати від політич­них лідерів і влади чітких обі­цянок та кон­кре­т­них дат про­ведення референ­думу з викла­деними вище питан­нями. Тільки такий вибір буде легітимним в очах всього сус­пільства, а не тільки однієї його частини.

u Чому фракція КПУ не голосувала 28 січня за від­міну прийнятих 16 січня 2014 року законів?

– Закони, прийняті 16 січня, були скасовані в парламенті пакетом. Такої домовленості досягли Партія регіонів і так звана опозиція. Вони скасу­ва­ли все пакетом, тому всі разом і проголосували за скасування законів, прийнятих 16 січня. Се­ред них у даний пакет пот­ра­пили і наші закони, які перед­бачають кримінальну відпові­дальність за осквернення або руйнування пам’ятників героям Великої Вітчизняної війни й за пропаганду нацизму та фашиз­му. Ці два закони мають вели­чезне значення з точки зору історії. Саме тому фракція ко­му­ністів і не голосувала за від­міну цих законів. Утім, ми були готові голосувати конкретно за внесення змін до кожного із пакетних законів.

u Багато різних чуток ходить по району про приїзд Автомайдану до Вашого житлового будинку в Пу­лемемці.

– Дійсно, це сталося 2 лю­того в післяобідню пору, коли я перебував у м. Київ. Відео можна переглянути в Інтернеті на сайті Волинь Post. До мого житлового будинку, зі слів дру­жини, приїхало близько 14 авто­мобілів. До речі, навіть був автомобіль, власником яко­го є житель с. Положево. З авто­мо­білів повиходили люди, пере­важна більшість з яких молодь до 20 років. Постійно вигуку­вали гасла «Слава Україні» та «Ге­роям слава». До них вийш­ла дружина Галина Василівна з дочкою, запитавши про ціль їхнього приїзду. Але ці так звані «герої» не дали сказати і слова. Як коршуни кидались до дру­жини, обзивали мене злодієм, вбивцею і постійно кричали, що смерть людей на майдані ле­жить і на моїй совісті. Причина – те, що я не голосував за від­міну законів, прийнятих 16 січня цього року. Їхні дійства є пря­мим порушенням моїх кон­сти­туційних прав. У європей­ських країнах за це наступила б кри­мінальна відповіда­ль­ність. В мене є власні принципи і спону­кати мене до зради не потрібно, особливо прикрива­ючись тими людьми, які були по декілька разів при владі, привівши укра­їн­ський народ до розрухи.

Цей випадок говорить про беззаконня та несправед­ли­вість в нашій країні, які пере­ходять межу здорового глузду. Буржуазна влада та корич­не­ва опозиція продовжують гра­тися з вогнем. Політичну поже­жу слід гасити одразу після її виникнення. Недарма з 1991 року на розвал України захід витратив на фінансування сво­го роду громадських органі­зацій 5 млрд. доларів. Я думаю, най­ближчим часом учасники да­но­го дійства понесуть відпо­відальність згідно з чинним за­конодавством. Я прикладу для цього максимум зусиль.

Віктор ГРИЦЮК.