Головна Економіка Жителі Конго обрали для відпочинку Світязь

Жителі Конго обрали для відпочинку Світязь

3870

З початком літнього відпо­чинкового сезону хто тільки не їде до курортного району. Серед відпочивальників – не лише жи­телі нашої області, сусідньої Львівської, а також Рівненської, Київської, Житомирської обла­с­тей. Цього року до них дода­лися й жителі з південних та цен­тральних регіонів країни. Бували й гості з-за кордону – По­­льщі та Німеччини. А мину­ло­го тижня на вулицях Шацька увагу всіх людей привер­нули троє екзотичних темнош­кірих відпочивальників. Вияв­ля­єть­ся, усі вони – родом із да­лекої африканської країни Конго (ко­лишня Заїр). Бакадіса Марвін, Бубу Асен Кусека та Лувере Тан­сіа Джон (так звати хлоп­ців) уже кілька років навчаю­ться в Одеській національній академії зв’язку, а сюди, на ша­ць­кі озера, приїхали відпочити вперше (зупинились на базі від­починку «Автомобіліст») та, якщо вдасться, трохи розва­жити міс­це­вих відпочива­ль­ників.

Якихось мовних бар’єрів у спілкуванні з африканцями не від­­чула, адже вони відносно доб­­ре розмовляють російською мо­вою: хто краще, хто трохи гір­ше, але ми один одного розуміли одразу. Найстарший серед них та найбільш говіркий – 31-річний Марвін, навчався та живе в Укра­їні вже 4 роки, тож і на пра­вах «старшого брата» дозволяє собі вчити двох своїх молодших земляків, виправляючи їхні мов­ні помилки, інколи навчаючи життю тутешньому. В Україну по­т­ра­пили вчитися хто як: Мар­ві­на та Джона відправили у євро­пей­ську країну батьки, а Ку­сека ви­боров це право у конкурсі, що про­водився на державному рів­ні в Конго, та отримує тут сти­пендію (між Конго та Одеською академією укладено договір про навчання студентів в Україні, тож тамтешні жителі на повну ко­­рис­туються такими можли­вос­­тями, бо тут можна отримати та­ку саму освіту, як скажімо, у Фран­ції). Та, як виявляється, спів­відношення якість освіти/оплата виправдовує себе, та й коштує дешевше, ніж у Конго. В Україні кілька десятків років нав­чаються студенти з афри­кан­ських країн: Гани, Гвінеї, Анголи, Камеруну, Нігерії, Мозамбіку, Кот-Д’Івуару та інших. В самій лише академії цього року їх було більше 120, а ще чимало є у політехнічному університеті, ме­дичному. Марвін розповідає, що його батьки з-поміж трьох країн (Росії, Франції та України) обрали для навчання сина саме останню. Навчатися хлопцям в перший рік було дуже важко, адже потрібно було вивчати ро­сійську мову, що також вияви­лося для них справою нелегкою. В більшості фахова література для навчання була російською чи англійською мовами, що також додавало чимало трудно­щів. З початком літнього сезону хлопці мали можливість ще й під­­заробити, розважаючи та фо­­тографуючись із відпочива­ль­никами на пляжах Одеси та Кри­му у своїх національних кос­тю­мах, вибиваючи на націона­льних інструментах – бара­ба­нах – ме­ло­дії своєї батьків­щини. Плану­вали розважати й тут міс­це­вих та відпочивальників, про­те по­го­да внесла свої корек­ти­ви у плани темношкірих хлопців.

Дивуються студенти з Конго незвичайним українським «по­­ряд­кам»: іноземцям майже не­можливо влаштуватися на ро­боту за спеціальністю, маючи на­віть диплом про вищу освіту. Мені чомусь на думку одразу спало інше: в Україні навіть два дипломи не гарантують не те що високооплачуване місце робо­ти, а й навіть просто місце робо­ти. Дивуються і з українських за­конів: скільки ж то треба обхо­дити, аби відкрити власну спра­ву чи просто отримати дозвіл на легальний заробіток. «У нас, например, можно заниматься бу­дь-чем: но только по закону. А здесь все как-то странно все это действует. Да и работу по специальности с нормальной оплатой в Украине найти невоз­можно. Для таких, как мы, два ва­рианта: или на стройку, или на рынок торговать. В нашей стра­не даже официант полу­чает около 500 евро, а если ты имеешь диплом бакалавра или магистра – то и работа, и хоро­шие деньги гарантированы. А то, что есть у вас, это очень пло­хо», – каже Марвін. А в майбут­ньому, якщо не вдасться знайти роботу з нормальною заробіт­ною платою, планує з дружиною та сином поїхати на свою бать­ківщину, де буде більш упевне­ний у майбутньому. Та й україн­ців, росіян у Конго, як розпові­дають хлопці, також є багато.

За роки навчання темношкірі студенти побували в різних міс­тах України – Миколаєві, Хер­соні. А тепер приїхали на Волинь на запрошення тестя Марвіна (він одружився з українкою, меш­канкою м. Рівне). У Крим цього року хлопці їхати не ризикують, бо й батьки переживають за них, наказують триматися пода­лі від небезпечних місць. Нато­мість приїхали сюди, бо кажуть, що тут спокійніше. Не оминули в розмові, як то частенько бу­ває, й політики. Розповідають хлопці, що дуже переживають за долю України, хоча й воліють не встрявати у політику, дотри­му­ючись нейтралітету. А поки що перебуванням на Поліссі за­до­волені, та й люди також добре до них ставляться. А це, ма­буть, чи не найголовніше сьогодні.

Віта ШЕПЕЛЯ.