В рідному селі Смідин Старовижівського району пройшли роки безтурботного дитинства. Школа з потужною матеріальною базою і сильні вчителі сформували з Любові особистість із власним поглядом на життя, на людські ідеали. Коли вільнодумна школярка писала твір на тему майбутньої професії, вказала, що хоче бути вчителем, при цьому наголосила: свого ідеалу вона ще не зустріла. Вже пізніше, коли сама стала вчити дітей, зрозуміла, що ті наставники були еталоном педагогічної майстерності. Їхні методи викладання перейняла, коли після закінчення Луцького педінституту ім. Лесі Українки (фізико-математичний факультет, спеціальність «Математика») прийшла на своє перше місце роботи – в школу с. Машів Любомльського району. Провчителювала там недовго, два тижні, допоки директор Пульмівської школи Адам Дударчук особисто не забрав її в Пульмо.
– Вчителі місцевої школи через надмірне навантаження відмовилися проводити уроки. Після мого призначення години були розподілені відповідно до реальних можливостей педагогів, але полегшення відчулося зовсім незначне. У Пульмівській школі тоді освіту здобувало втричі більше, як зараз, учнів; навчання відбувалося в дві зміни. В одному з двох паралельних класів, де я була керівником, навчалося 38 учнів! – згадує про нелегкий час учитель.
У 1975 році Любов Адамівна одружилася з Адамом Дударчуком – так, директором школи, який з першого погляду вподобав молоденьку вчительку математики. На початку 90-х сім’я переїхала до Шацька, бо Адам Харитонович – один з ініціаторів створення Шацького району – був призначений на керівну посаду районного органу влади. Відтоді з’явилася ще одна сторінка в професійній біографії Любові Дударчук – робота в Шацькій школі. Строга, вимоглива, з високими критеріями оцінювання і водночас добра, людяна, готова вислухати, підтримати, пожертвувати особистим заради іншого – так характеризують тепер Любов Адамівну колеги, учні і їхні батьки.
– Я люблю предмет, який викладаю, люблю дітей. Розумію, як нелегко зараз сучасним учням, адже на вивчення і засвоєння ними нового матеріалу відводиться дуже мало часу. Коли пояснюю тему, здається, дитина все розуміє, а от відтворити на підсумковій роботі не може – навички розв’язування не виробилися до автоматизму.
Радіє Любов Адамівна, коли урок вдається, коли, скажімо, під час доведення теореми учні крок за кроком самі приходять до розв’язання. За роки роботи переконалася, що поділ учнів на тих, у кого є математичне мислення, і тих, у кого немає, безпідставний. З практики знає, що наполеглива праця і бажання вчитися в кожному може відкрити математика.
Першим випускникам Любові Дударчук уже по 50 років. Галина Галух і Зінаїда Пух обрали, за прикладом улюбленого вчителя, фах математика. Є серед учнів лікарі і бізнесмени, є відомі в Шацькому районі люди: Олександр Бебко, начальник управління фінансів Шацької РДА, Наталія Борсук, вчитель математики ЗОШ І-ІІІ ст. смт Шацьк. А свій останній випуск у Шацькій школі Любов Адамівна називає зірковим, бо в класі, де поглиблено вивчалася математика, було 7 медалістів. Ними вчитель особливо пишається, називаючи своєю «лебединою піснею». А діти, що не можуть забути любові і тепла вчителя, щоразу, як приїжджають у Шацьк, телефонують їй: «Ваші лебеді летять!» і спішать поділитися успіхами і першими дорослими перемогами.
Теперішній етап життя Любов Адамівна називає періодом спокою і стабільності, душевного миру. Донька Оксана, яка ще зі школи і вищого навчального закладу радувала успіхами у вивченні іноземних мов, зараз ощасливлює маму і тата благополуччям у своїй сім’ї, а найбільше маленькими внучатами: 9-річною Юлею і 8-місячним Сашком. Всю повноту і неповторність життя ювілярка відчуває на роботі і в сім’ї. За це як людина глибоко віруюча і духовно багата щодня дякує Богу.
Мирослава ЦЮП’ЯХ.