Жителька с. Ростань Мегель Федора Михайлівна (Савицька) 4 вересня відзначила 95 років від дня народження. Сім’я у баби Федори була немала. Всі з ранку до вечора працювали у чиновників-панів, які жили в селі, щоб кусок хліба мати на столі. Баба Федора закінчила один клас польської школи, проте розумна, незважаючи на вік, має добру пам’ять, знає всі церковні свята, молитви, колядки. В 1939 році вперше в село прибули німецькі війська, а в 1940-1941 роках, до початку війни, в селі керували совєти. В 1941 році розпочалася Велика Вітчизняна війна, і сім’я Федори Михайлівни жила на окупованій німцями території до червня 1944-го. При німецькій окупації життя було важке, німці з нашого краю вивозили все багатство – худобу, кури, ліс та інше. Проте боїв у Ростані не було. Бабиних братів Івана і Кіндрата окупанти забрали в Німеччину на примусові роботи. Батьки померли в 1943 році, і баба Федора залишилася з меншим братом Антоном.
А в червні місяці наше село звільнили совєти. Після закінчення війни баба Федора прийняла білоруса (Савицького), з яким жила недовго, але народила від нього дочку Віру. Федора жила біля діда і баби, аж до їхньої смерті. Настав час, коли із хуторів виселяли в село. Керівники колгоспу розібрали будинок діда і побудували в селі невелику хатину. Дочка Віра росла і після закінчення школи (7 класів) керівники колгоспу направили її у вище училище. Після закінчення навчального закладу Віра пішла працювати у колгосп ветлікарем, керівництво забезпечило її квартирою – там і живе баба Федора з зятем Петром і сім’єю внучки. Ювілярка прожила довге і нелегке життя. Рано залишилася вдовою, похоронила свою доньку. Роки пройшли в праці – Федора Михайлівна все життя пропрацювала в колгоспі.
Сусіди і односельчани часто відвідують бабу Федору, розпитують про життя. Баба Федора каже, що тепер жити вельми добре, пенсію приносять вчасно, будинок хороший, тільки просить у Бога здоров’я і миру на землі. Будинки в селі всі добротні, недалеко від хати бабусі – медичний пункт, дитсадок, школа, Свято-Георгіївський храм. «Люди живуть, як у раю, у кожного садок, квітники, легкова машина чи мотоцикл», – любить розповідати 95-річна ювілярка.
У баби Федори був рідний дядько Карпо Никифорович, працював фельдшером у Томашівці. Він і Федору навчив дещо з медицини, банки ставити хворим, перев’язувати нескладну рану, орієнтуватися у цілющих властивостях лікарських трав. Бажаємо бабі Федорі, зятю Петру і внучці, які доглядають довгожительку, доброго здоров’я.
Олександр ШЕВЧУК,
с. Ростань.
P.S. Щоб привітати довгожительку з поважною датою, в день народження до Федори Михайлівни завітали односельці, делегація з Ростанської школи, представники влади Шацького району і сільської ради.
Федору Михайлівну привітали квітами, подарунками і святковим тортом Сергій Карпук, голова Шацької районної ради, Адам Дударчук, голова районної організації ветеранів, Мирослава Кликоцюк, Ростанський сільський голова, Віра Лончук, голова Ростанської організації ветеранів, Лариса Глушкова, завідуюча клубу села Ростань, та учні місцевої школи. А 95-річна ювілярка, в знак вдячності за увагу до себе, заспівала для гостей пісню.
Ювілярці побажали міцного здоров’я, любові і турботи від рідних, спокійної і захищеної старості і, звичайно, дожити до ста літ і навіть далі!
