Літо – чудова пора для подорожей. Багато співвітчизників обирають для активного відпочинку Шацькі озера, а шачани натомість їдуть у Карпати. Директор Смоляро-Світязької ЗОШ І-ІІ ст. Микола Оніщук нещодавно повернувся з захоплюючої гірської мандрівки, тринадцятий раз підкоривши найвищу точку України – Говерлу. Миколу можна назвати туристом-професіоналом, а от команду для подорожі він цього разу сформував з одних новачків. Вперше вирушили підкорювати найвищу точку Карпат лікар-стоматолог Валерій Сергієвич, підприємець Євген Форманюк та пенсіонер Петро Сидорук із Шацька. До речі, Петрові Леонтійовичу 67 років. Після жахливої аварії він має ІІ групу інвалідності і ходить, опираючись на палку. Також компанію шачанам склали двоє жителів міста Луцьк і двоє – Любомльського району.
Керівник групи спершу вагався, чи брати в склад групи найстаршого за віком туриста. Проте взяв на себе відповідальність і жодного разу про це не пошкодував. Петро Леонтійович за 5-денну мандрівку став душею компанії, прикладом мужності і неймовірної сили духу.
Микола Оніщук як досвідчений турист сам склав маршрут подорожі, вписавши до нього 5 найвищих точок Українських Карпат, які входять до Чорногірського хребта: вершини Гутин-Томнатик (2 016 м), Бребенескул (2 038 м), Ребра (2 001 м), Петрос (2 020 м), Говерла (2 061 м). По дорозі група заїхала в місто Рогатин, що на Івано-Франківщині, і на мальовничий водоспад Гук. Розпочали маршрут у селищі Ворохта. Погода туристів порадувала – сонце щедро гріло, саме закінчився сезон дощів, а сніг на гірських вершинах ще не випав. Туристи відносно легко підкорювали вершину за вершиною. Петро Леонтійович не те що не відставав від молодших колег, а ще й підганяв їх, підіймав дух команди жартами, підтримував морально.
Щодня о 9.00 годині туристи виходили на маршрут, о 15.00 – зупинялися на привал, готували вечерю і облаштовували нічліг. Страви готували на вогні – куховарили по черзі і чоловіки, і жінки. Миті, коли біля вогнища збиралася вся команда, були одними з найприємніших у поході: невимушена атмосфера, щирі розмови, душевні пісні під гітару. От тільки не довелося скуштувати зібраних біля підніжжя гір грибів і ягід – на той час ще не розпочався сезон.
Під час сходження на гору Бребенескул всі потрапили в сильну грозу – протягом півтори години йшов дощ із градом. Зі слів Миколи Оніщука, грози в горах дуже небезпечні. Щоб вберегтися від плачевних наслідків громовиці, всі вимкнули телефони і спустилися з вершини вниз. Потім, правда, цілу ніч палили вогонь і сушили мокрий одяг і взуття.
Таких неприємних моментів було в поході мало, та й забувалися вони відразу, як тільки туристи опинялися на верхівці гори. Які чудові краєвиди відкривалися перед їхніми очима! Всі вершини – як на долоні, залиті сонячним світлом, а на одній навіть лежав сніг. На горі Петрос шацькі туристи познайомилися з людиною незвичайної долі – 18-річним юнаком із Харкова, який народився без ноги. Хлопець обійшов усі Кримські гори, а зараз поставив собі за мету підкорити Карпати.
Незабутнім було купання в гірських озерах. Ох і бадьорила шачан льодяна водичка, температура якої 5 градусів! От тільки не наважилися на купіль в озері самогубців. Саме так місцеві називають мальовниче, проте з поганою славою, озеро Несамовите. За переказами, в його водах загубили своє життя багато людей, тому біля водойми не можна голосно кричати чи кидати у воду каміння. Ті, хто не дотримається порад, можуть стати свідками страшної бурі – з невідомими для себе наслідками.
Як розповів Микола Оніщук, з походом у гори пов’язано багато прикмет. От, скажімо, шачанин у поході ніколи не голиться, п’є лише з однієї кружки. А ще на кожній вершині прийнято загадувати бажання, пов’язувати стрічки чи лишати державний прапор з підписами. В останні роки традиційним для Миколи і його команди стало читання на Говерлі газети «Шацький край». Не упустили нагоди і цього разу! А ще всім своїм туристам керівник групи вручив на найвищій точці України символічні медалі – про її підкорення.
Всі як один загадали на Говерлі бажання повернутися в Карпати восени, адже непідкореним лишилася одна з шести гірських вершин висотою понад 2 тисячі метрів – Піп-Іван.
Мирослава ЦЮП’ЯХ.
