Анатолій Петрович Лучко, народився 04 лютого 1950 року у селі Боровичі Маневицького району. Після служби в армії пішов на службу в органи внутрішніх справ. Спочатку працював у позавідомчій охороні, а з 1980 року – в групі військово-мобілізаційної роботи та цивільної оборони управління міліції.
Коли, 26 квітня 1986 року, вибухнув четвертий реактор на Чорнобильській атомній електростанції, про ядерну катастрофу дізнались не одразу, розповідає Анатолій Петрович: «у перші дні офіційної інформації про це не було, все стало відомо пізніше. Навіть тим, яких направляли в епіцентр подій після вибуху, теж не казали куди і для чого вони їдуть».
«На виконання різних завдань та надання допомоги направляли туди людей зі всієї України. З 25 вересня 1986 року я разом із колегами протягом 31 дня перебував на службі у Чорнобилі. Кожному із нас видали іменні перепустки та поселили в гуртожитку на вулиці Кірова, 5 у Чорнобилі.
Під час відрядження ми працювали в складі оперативної групи МВС УРСР. Займалися організацією патрульно-постової служби в містах Прип’ять і Чорнобиль, забезпечували охорону громадського порядку, слідкували, щоб не було випадків мародерства, пильнували за майном громадян, які змушені були покинути свої домівки та виїхати із заражених населених пунктів. Колеги вимірювали рівень радіації території та працівників, які перебували в зоні. По завершенню відрядження усіх обов’язково направляли на медичне обстеження та надавали декілька днів відпустки. На жаль, багатьох, хто перебував у зоні в 1986 році, уже нема серед живих», – розповів Анатолій Лучко.
У кінці 90-х років Анатолій Петрович звільнився на пенсію із органів внутрішніх справ та почав активно займатися громадською діяльністю на підтримку учасників ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Нині він є заступником голови Волинського відділення асоціації Чорнобиль органів і військ МВС та головою Волинського обласного осередку Всеукраїнської Чорнобильської спілки інвалідів МВС України. Крім чорнобильської діяльності Анатолій Лучко має хобі – займається лозоплетінням та співає в хорі. Бере участь у різних всеукраїнських й міжнародних виставках та фестивалях, під час яких розповідає інформацію про Чорнобильську трагедію.
Після жовтня 1986 року Анатолій Лучко їздив у зону відчуження чотири рази, але тепер уже на екскурсію. Закинуті будівлі, дика природа, безлюдні міста і села, втрачене життя та здоров’я людей – це те що лишилося у «спадок» після наймасштабнішої ядерної катастрофи 20 століття.
Сектор комунікації поліції Волинської області
