Минулого тижня до редакції надійшов лист від жителя с. Піща Михальчука Григорія Федоровича, в якому він, колишній директор школи, ділиться своїми наболілими проблемами та просить допомоги у встановленні справедливості. Перше, на що скаржиться ветеран праці – це несправедливу, на його думку, плату за молоко. У своєму листі він пише: «За травень місяць я здав 481 літр молока, з отриманою від держави дотацією мені за здане молоко заплатили 957 грн. за ціною 1,97 грн. за літр, що відповідає жирності 3,4% (за моїми підрахунками). При базовій жирності 3,4% за молоко сплачують 2,20 грн. (це гарантована ціна), тож виходить, що за місяць мав одержати 1 069 грн. Я ж упевнений, що здаю молоко жирністю, більшою, ніж 4,0%, при якій потрібно платити 2,59 грн. за літр. Отже, за, травень я мав би отримати 1 245 грн. Підрахував усе і дійшов висновку, що за травень недоплачено 288 грн. За квітень місяць жирність молока всім здавачам була виставлена однакова – 3,1%. На мою думку, кожен мав би отримувати гроші за молоко такої якості, якої здає. То куди діваються наші кошти? Хто захистить селянина? Невже держава відмовилась від селян та їх захисту, впустивши на їх землі окупантів?
Окрім того, коли одержуємо гроші за молоко, то нам дають розписуватися у двох відомостях. Чому так? Хотілося б, щоб ми з бажанням несли молоко на пункти прийому, щоб довіряли здавачам і не боялися, що нас обдурять.
Напишу про ще одну проблему, з якою доводиться стикатися час від часу. Весною районна газета опублікувала список категорій громадян, які мають пільги на проїзд громадським транспортом. 8 травня я їхав із с. Піща до м. Ковель. Проте коли я показав своє посвідчення ветерана праці (цю категорію людей також включено до пільговиків на проїзд), то водій відмовився везти безкоштовно. За квиток мені довелося заплатити 29 грн. Удвох з водієм зайшли і на автостанцію Шацька, аби і касир пояснила, чи можу я їхати безкоштовно. Але касир, навіть не глянувши на моє посвідчення, сказала те ж саме. В той же день довелося їхати назад додому, і знову я потрапив на той самий маршрут, що і вранці. Роз’ясніть, будь ласка, чому одним можна їздити безкоштовно, а іншим – ні?».
Стосовно проблеми здавачів молока, то, як нам повідомили, в с. Піща працюють три пункти прийому молока, усі – від ТзОВ «Шацький молокозавод». У цій же сільській раді працює і лаборант, послуги якого оплачує це ж підприємство. До речі, такі ж лаборанти працюють і у Прип’ятській та Пульмівській сільських радах. Він же, маючи необхідне обладнання, визначає жирність молока по кожному здавачеві. Відповідно до цього виводиться середній показник жирності молока усіх здавачів (3,1%), про який і пише у своєму листі Григорій Михальчук. Відповідно до показника жирності встановлюється оплата за літр молока, котра становить 1,97 грн. за літр. Тож усі здавачі молока по Піщанській сільській раді отримують за літр таку ж ціну. Стосовно відомостей, то дійсно, у першій відомості, яку складають заготівельники, зазначено прізвище, ім’я та по батькові здавачів та кількість літрів молока, яку вони здали. На основі цієї відомості на підприємстві складається друга відомість – про виплату коштів, де також виведено середній показник жирності молока та сума державної дотації. Проте по інших сільських радах, де працюють лаборанти, у відомостях зазначається показник жирності молока по кожному здавачеві, тому кожен з них отримує за літр таку ціну, яка відповідає жирності молока, а не відповідно до середнього показника жирності. По одних населених пунктах, як я особисто переконалася з відомостей, середній показник жирності більший (де люди добросовісно здають нерозбавлене молоко), по інших – менший. Виправити ситуацію у сільській раді з оплатою за здане молоко можна, звернувшись до керівництва ТзОВ «Шацький молокозавод», яке зобов’яже лаборанта визначати показники жирності по кожному здавачеві та працівників молокоприймальних пунктів робити відповідні записи у відомостях, на основі яких і буде нараховуватися оплата за здане молоко. Поки що, як зазначили в бухгалтерії підприємства, таких скарг на роботу молокоприймальних пунктів та на роботу лаборанта по Піщанській сільській раді не було.
Що ж стосується перевезень пільгових категорій громадян, то за роз’ясненнями ми звернулися в управління соціального захисту населення Шацької РДА.
– На початку року управлінням соціального захисту населення було продовжено угоди про пільгове перевезення па-сажирів приміським автомобільним транспортом загального користування з такими перевізниками, як Приймук Сергій Ада-мович та Смаль Роман Олександрович, – розповідає Людмила Дрозд, головний спеціаліст по персоніфікованому обліку управління. – Також нагадаємо, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.1993 року №354 «Про безоплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування» право на безкоштовний проїзд на приміських мар-шрутах мають пенсіонери за віком, відповідно до Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» – право на проїзд в автобусах приміських маршрутів у межах області за місцем проживання мають також і ветерани праці, до яких і належить автор листа. Але тут слід зазначити, що приміські маршрути – це автомобільний маршрут, який з’єднує населені пункти і протяжність якого не перевищує 50 кілометрів в межах адміністративного району (відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт»). Тобто чоловік мав би право на безкоштовний проїзд лише до м. Любомль, адже відстань до нього не перевищує 50 км. Це і мали б доступно роз’яснити пасажирові водій маршрутки та касир автостанції. Коли ж водій відмовляється від пільгових перевезень пасажирів, які мають на це право відповідно до законодавства, пасажири повинні записати державний номер автобуса і звернутися в головне управління промисловості та розвитку інфраструктури Волинської ОДА (м. Луцьк, Київський майдан, 9, тел. (022)77-81-16). Саме це управління укладає угоди про перевезення пасажирів, в тому числі й пільговиків. Але якщо угода про перевезення пільговиків у підприємця відсутня, то це не дає йому право відмовляти пільговикам у безкоштовному проїзді, оскільки жодних обмежень на перевезення пільгових категорій бути не може (докладніше інформацію про категорії громадян, які мають право на безкоштовний проїзд, було опубліковано у районній газеті в №11 від 16 березня 2013 року).
Часто ми, їдучи в автобусах чи маршрутках, швидше стараємося оплатити шоферу за проїзд, бо табличка із загроз-ливим великим написом про те, що проїзд у маршрутках без оплати карається штрафом у кількасот гривень, вимальовує не надто приємні перспективи перед пасажирами. Проте в жодній маршрутці ніколи не бачила докладних роз’яснень, яким же категоріям громадян гарантований безкоштовний проїзд.
Віта ШЕПЕЛЯ.
