Артеріальна гіпертензія (АГ) – синдром стійкого підвищення артеріального тиску, коли систолітичний тиск рівний або перевищує 140 мм рт. ст., а діастолічний тиск рівний або перевищує 90 мм рт. ст. Близько 90% всіх випадків АГ припадає на гіпертонічну хворобу. Постійна втома і стрес, зниження працездатності, іноді звичайні симптоми застуди або перевтоми – людині нелегко самій розпізнати розвиток гіпертонічної хвороби. Найбільш очевидний і найважливіший симптом гіпертонічної хвороби – це постійно підвищений артеріальний тиск.
Хворобу поділяють на три ступені. І (легка) ступінь гіпертонії характеризується відхиленням артеріального тиску від норми: нижнього і верхнього на 10 мм. рт. ст. При виконанні рекомендацій лікаря-кардіолога з правильного режиму харчування, нормалізації способу життя можна добитися повного одужання. При II (помірному) ступені гіпертонії артеріальний тиск досягає рівня в мм. рт. ст.: 160-179 систолітичний, 100-109 діастолічний. Виникають болі в зоні серця, а також сильні головні болі. На цій стадії страждають судини очного дна, іноді з’являються носові кровотечі і запаморочення. Сон погіршується, працездатність падає. Найбільш важка стадія хвороби – це III ступінь гіпертонічного захворювання. Гіпертонія вже становить небезпеку для життя людини, тиск доходить до 180/110 мм. рт. ст. На стадії важкої гіпертонії можливий розвиток стенокардії, інфаркту міокарда, серйозних змін в серцево-судинній системі. Може розвинутися інсульт або хронічна ниркова недостатність. Якщо не почати активно лікувати гіпертонію першого ступеня, вона обов’язково перейде в другу, а потім у третю. Без відповідного лікування все може закінчитися гіпертонічним кризом.
Для попередження розвитку гіпертонічної хвороби важливо встановити її виникнення якомога раніше. Контроль рівня кров’яного тиску повинен бути регулярним. Для цього ідеальним рішенням буде купити механічний тонометр. Це особливо необхідно особам, які входять до групи ризику: тим, хто страждає сильними головними болями; літнім пацієнтам; людям, які перехворіли гострим запаленням нирок; особам після серйозних операцій.
Гіпертонічна хвороба – це захворювання, основною ознакою якої є артеріальна гіпертензія, не пов’язана з певною причиною. 10% всіх випадків артеріальної гіпертензії складають симптоматичні (вторинні) форми, які обумовлені патологією нирок і ниркових судин, ендокринної системи, коарктацією аорти та іншими причинами. Частота артеріальної гіпертензії серед неорганізованого населення складає 10-20%. АГ є одним з основних факторів ризику ішемічної хвороби серця, атеросклерозу різних локалізацій, інсульту. У хворих, які страждають на артеріальну гіпертензію, при наявності гіпертрофії лівого шлуночка, підвищується ризик порушень ритму серця та раптової смерті.
Проблема профілактики і лікування АГ є важливим державним заходом. Тактика ведення хворих залежить від рівня артеріального тиску. До початку лікування хворого лікарю необхідно визначити рівень АТ (5-10 вимірювань) в ранкові години, протягом дня, після емоційних та фізичних навантажень.
Артеріальний тиск потрібно знижувати поступово, особливо в осіб похилого віку і при важкій артеріальній гіпертензії. Швидке зниження артеріального тиску у хворих цієї групи погіршує мозковий, коронарний і нирковий кровообіг. Не можна різко припиняти лікування і раптово відміняти гіпотензивні засоби, що викликає «Синдром відміни» і подальший рівень артеріального тиску, погіршення кровотоку життєво важливих органів.
Лікування при гіпертонічній хворобі: усунення негативних психоемоційних і психосоціальних стресових ситуацій; немедикаментозні методи лікування і медикаментозна гіпонтензивна терапія, лікування ускладнень; санаторно-курортне лікування.
Усунення стресових психоемоційних і психосоціальних ситуацій, нормалізація взаємовідносин в сім’ї знижують артеріальний тиск, а на початкових етапах – можуть нормалізувати тиск. Необхідно також припинити прийом лікарських засобів, які підвищують артеріальний тиск. Немедикаментозні методи лікування повинні використовуватись на будь-якій стадії захворювання: лікувальне харчування; нормалізація маси тіла; припинення куріння; регулярні динамічні фізичні навантаження; раціональна психотерапія. Основними принципами лікувального харчування є обмеження прийому рідини до 1,0-1,5 л на добу, зниження вмісту солі, виключення міцного чаю та кави, зменшення споживання з їжею жирів, споживання продуктів, що містять магній і калій.
У даний час існує точка зору про необхідність тривалої, безперервної гіпотензивної терапії гіпертонічної хвороби. Це пояснюється тим, що така терапія зменшує частоту розвитку ускладнень і затримує прогрес захворювання, сприяє зворотньому розвитку морфологічних змін артерій. Величини артеріального тиску значно коливаються протягом доби.
У хворих артеріальною гіпертензією величина артеріального тиску вдень утворює плато з двома піками о 10-й і 18-й год. Після 18 год. у більшості хворих тиск починає знижуватись і досягає мінімуму о 2-4 год. ночі. Потім АТ знову підвищується, о 6-7 год. ранку він швидко зростає. Ранкове підвищення і нічне зниження АТ мають велике практичне значення. У ранкові години у хворих артеріальною гіпертензією значно вища частота інфарктів міокарда і мозкових інсультів. Найбільше значення – ранкового АТ – важливе для осіб старше 60 років. А тому важливо знати добовий профіль і здійснювати добовий моніторинг артеріального тиску. Призначення гіпотензивних препаратів цілеспрямовано проводити з врахуванням добового ритму артеріального тиску, тобто здійснювати хронотерапію, що значно рідше викликає розвиток побічних явищ, бо дозволяє знизити дози гіпотензивних засобів.
У зв’язку із спонтанним зниженням АТ в нічні години при проведенні гіпотензивної терапії треба враховувати вплив препаратів на нічний рівень тиску, бо занадто сильний вплив на зниження тиску може погіршити кровообіг головного мозку і серцевого м’яза.
Методика вимірювання артеріального тиску (АТ)
1. Вимірювання АТ повинно бути у спокійному оточенні після п’ятихвилинного відпочинку.
2. Протягом 30 хвилин до вимірювання пацієнт не повинен курити чи пити каву.
3. Манжета має охоплювати не менше, ніж 80% окружності плеча і покривати 2/3 його довжини.
4. Розміщують манжету посередині плеча на рівні серця, щоб її нижній край знаходився на 2-2,5 см вище ліктьової ямки, і щоб між манжетою і поверхнею плеча проходив палець.
5. Значення, при яких зникає пульсація і з’являється знову при випусканні повітря, відповідає систолітичному артеріальному тиску.
6. Випускають повітря повільно – 2 мм за секунду і визначають показник зниження серцевих тонів у фонендоскопі (діастолічний артеріальний тиск).
7. Вимірювання слід проводити не менше двох разів з інтервалом 2-3 хвилин.
8. При першому вимірюванні АТ слід визначити на обох руках в положенні стоячи і лежачи. До уваги беруться більш високі значення.
У Волинській області розроблено регіональну програму запобігання та лікування серцево-судинних захворювань «Волинькард» на 2011-2013 роки, яка спрямована на реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я. Смертність від хвороб серця та судин в Україні у 3 рази перевищує смертність від раку, туберкульозу, інфекційних хвороб та СНІДу, взятих разом. У Волинській області вже є певні здобутки в боротьбі із серцево-судинними захворюваннями. В обласній клінічній лікарні функціонує кардіоцентр, в склад якого входять: відділення кардіології, відділення інвазивної кардіології, відділення електрофізіологічних досліджень серця, відділення кардіохірургії, ангіографічна лабораторія, відділення кардіореанімації.
З метою покращення діяльності медичного персоналу із забезпеченням профілактичної роботи серед населення щодо раннього виявлення серцево-судинних захворювань в поліклініці Шацької районної лікарні запроваджено визначення груп серцево-судинного ризику серед дорослого населення. При цьому використовуються дані АТ, результати глюкози та холестерину крові. Обстеження можна пройти в 111 кабінеті поліклініки Шацької районної лікарні. Підлягає цьому обстеженню все населення старше 18 років.
Регулярне відвідування лікаря допоможе вам попередити розвиток ускладнень серцево-судинних хвороб.
Алла КУРЧАК,
сімейний лікар.
