Головна Свято Невмируще Шевченкове слово

Невмируще Шевченкове слово

3092

200 років минуло від того дня, коли українська земля дала світові генія – Тараса Григоровича Шевченка, слово якого було наділене величезною енергетичною силою, здатною відродити Дух нації, яке й сьогодні бринить пророчою силою. Але з роками феномен Шевченка не віддаляється, а навпаки, все більше наближається до народу, що ставить його серед найславетніших поетів людства.

Літературно-музичний вечір «Слухайте голос безсмертний Тараса!», присвячений 200-річчю від дня народження Т.Шевченка, відбувся 28 лютого у Шацькій дитячій музичній школі. Організаторами заходу стали Шацька районна бібліотека для дітей (директор Світлана Бляшук) спільно з дитячою музичною школою (директор Ольга Цюпяшук). 

На столі – виставка із Шевченкових «Кобзарів», що виходили у світ в різні роки. Поруч – вишитий портрет Тараса Григоровича. Під звучання бандури, улюбленого народного інструменту Великого Кобзаря, розпочався захід. Ведучі свята, читачі районної бібліотеки, розповіли про тяжкі дитячі роки Тараса Шевченка, його поневіряння по наймах, а також про нові сторінки його життя, насиченого враженнями і пізнанням світу, коли поміщик віддав 15-річного юнака на навчання до художника В.Ширяєва. Новий етап Шевченкової творчості прийшов із викупом з кріпацтва, коли слово його змужніло, загострилося, наповнилося ненавистю до ворогів та любов’ю до свого народу, до рідної землі. «Кобзар» – саме таку назву мала його перша книга, що, як і Біблія, стала настільною книгою для багатьох поколінь українців.

Вірші про дитячі роки («І золотої, й дорогої», «Мені тринадцятий минало», «Якби ви знали, паничі…»), любов до рідної природи («Садок вишневий коло хати», «Зоре моя вечірняя», «Дивлюсь, аж світає»), до рідної землі, до свого народу («І досі сниться: під горою», «Сонце заходить, гори чорніють» «Мені однаково, чи буду», «Минають дні, минають ночі» та інші), котрі декламували юні читачі бібліотеки, перепліталися із піснями на слова Шевченка у виконанні учнів та викладачів музичної школи («Тече вода з-під явора», «Така її доля» та інші).

Після завершення заходу до всіх учасників звернулася начальник відділу культури і туризму Орися Мелюх, відзначивши, що цей творчий захід є величезним внеском для відродження української духовності. Саме з Шевченкового слова починається становлення великої людини – Українця, і тепер кожен з учасників заходу з упевненістю може сказати, що носить у серці поезію Великого Кобзаря.

Тож слухаймо Шевченкове слово, в якому поєдналися простота і геніальність, ніжність і полум’яність, гірка сльоза і прометеївська сила волі. Слово, що надихає нас на боротьбу і в наш неспокійний і тривожний час, вселяє віру в перемогу.

Віта ШЕПЕЛЯ.