Відслуживши у Збройних силах України, з честю виконав свій чоловічий обов’язок, – юнак із села Ростань Юрій Дорош

Серед призовників строкової служби, котрі півтора роки тому пішли служити до лав Збройних сил України, став юнак із села Ростань Юрій Дорош.

Днями строковик повернувся додому до батьків, рідних та друзів, змужнілий, впевнений у собі та своїх силах. А головне – з честю виконав свій обов’язок перед державою та малою Батьківщиною. Після закінчення 11 класу Ростанської школи вступив на навчання до Луківського ПТУ на спеціальність тра­кториста-механіка, паралельно вступив на навчання у Рівнен­ський університет на факультет «Фізична культура та спорт» (заочно).

У 20 років юнака призвали на строкову службу. Зізнається, що ще зі школи не було в думках ухилятися від служби, хоча деяка непевність у своєму рішенні таки була, коли … вже отримав повістку. Служити потрапив у Харківську військову частину 3005, де півроку проходив курс молодого бійця. Потім перевели в Київ до лав Національній гвардії. Умови служби були хороші, добре харчували, повністю забезпечували формою та взуттям. Також отримував щомісячне грошове забезпечення – 350 грн. (раніше було 150 грн.).

Під час служби здобув навики вправляння з такими видами зброї як автомат, кулемет, пістолет. Найбільше уваги, звичайно, приділяли стройовій підготовці та фізичним силовим вправам.

Також у завдання військ Національної гвардії входило охорона громадського порядку на різноманітних мітингах, масових заходах, чергування біля адміністративних будівель.

Паралельно зі слу­жбою юнак складав сесії в університеті (так співпадало, що на пе­ріод його відпу­сток припадали сесії, які складав індивіду­ально). Вдячний хло­пець викладачам уні­верситету, котрі з ро­­­зумінням стави­лись до його ситуації, тому всіляко йшли назустріч. А вже влі­т­ку на хлопця чека­ють державні екза­мени в університеті та отримання дипло­ма бакалавра.

– Я не жалкую, що відслужив, виконав свій обов’язок і пе­ред Україною, і пе­ред малою Батьків­щиною. Служба в армії дала витримку, можливість більше розуміти інших людей, терпіння. Раджу хлопцям не боятися служби, вона загартовує, дає упевненості, – розповідає Юрій.

Своє майбутнє юнак не планує пов’язувати з військовою слу­жбою, хоч і не зарікається від цього. Поки став на облік у центр зайнятості, паралельно після короткого відпочинку буде шукати роботу.

Тож бажаю юнакові щастя і успіхів у житті!

Віта ШЕПЕЛЯ