Третя хвиля часткової мобілізації призвела в Шацькому районі до жіночого бунту. Матері і дружини потенційних вояків наслухані від тих, хто зараз служить, про всі жахіття, які супроводжують АТО. Чому у військкоматі процвітає корупція? Чому на сході України з російськими найманцями-професіоналами воює недосвідчена і переважно сільська молодь? Чому платою за безграмотність командирів стають численні людські життя? Чому судять тих, хто зумів вистояти і вижити в надскладних воєнних умовах? Зрештою, чому чоловіки зі сходу, назвавшись біженцями, налагоджують у Шацьку бізнес і відлежуються на пляжах, купують загородные дома таунхаусы, а західняки зі зброєю в руках відстоюють землю їхніх батьків? Це ще далеко не всі «чому», які жінки, чиї діти і чоловіки підпадають під мобілізацію, адресували представникам влади під час сесії селищної ради, скликаної 7 серпня на вимогу обурених людей.
– Гарне нам свято зробили (7 серпня, на святої праведної Анни, – день села Мельники. – Авт.). З церкви – прямо до клубу на збори, – напівзбожеволілі від страху за своїх близьких жінки проявляли крайню рішучість у словах і діях. Було очевидно, що так просто вони своїх чоловіків до війська не віддадуть. До мельниківських жінок приєдналися шацькі, за день вони зібрали 279 підписів під своїм Зверненням до Президента України, Волинської обласної ради та облдержадміністрації.
Сесія селищної ради тривала майже дві години. На засідання оперативно прибули (прямо з Польщі, де саме розпочалися Європейські Дні Добросусідства) Олександр Кусько, голова Шацької РДА, Сергій Віннічук, голова Шацької районної ради. Головував Микола Боярчук, в.о. Шацького селищного голови. У виступах людей відчувалися панічні настрої і страх. Розповіді про те, що один солдат віддав усі свої заощадження на придбання труни для загиблого побратима, другий не має елементарного – спідньої білизни, третій живе без води і втамовує спрагу з калюжі, а військові сусідньої Білорусі висловлюють готовність іти вбивати українців, тільки піднімали в залі градус напруги.
Дещо заспокоїв присутніх виступ Олександра Куська, котрий заявив, що його самого, як і двох синів, у будь-який момент можуть мобілізувати до війська. Він готовий іти захищати Україну. Тим більше, що двоє сільських голів з Волині зараз воюють на сході. Так, держава ослаблена, пограбована колишньою владою, з напівмертвою армією і незнищенним вірусом корупції. Проте вона жива і з усіх сил чинить опір російському агресору. Збройний конфлікт був спровокований і нав’язаний Росією, тому мирно його не вирішити. Так, під час АТО робиться багато помилок, чиниться несправедливість, фіксуються факти зради, гинуть люди. Проте уроки війни не проходять даремно, враховуються упущення минулих етапів мобілізації і, що найголовніше, відкриваються нові і нові імена воїнів-патріотів, справжніх героїв, завдяки яким перемога стає все ближчою. Панікувати, зі слів Олександра Сергійовича, не слід. Далеко не всі, чиї імена є в списку, будуть мобілізовані. Відсіються ті, хто не придатний для служби за станом здоров’я (до речі, під час зустрічі жінок з керівництвом області 8 серпня їм пообіцяли, що медогляд стане ретельнішим. – Авт.) і підпадає під пільги: визнаний тимчасово не придатним для служби на строк до 6 місяців; на утриманні якого троє і більше неповнолітніх дітей; зайнятий постійним наглядом за будь-якою особою та інші.
Влада району робить усе можливе, щоб допомогти солдатам. На кожного бійця – жителя Шацького району – заведена картотека, з кожним підтримується зв’язок, відомо про їхні потреби. Зі слів Сергія Віннічука, на сьогодні зібрано для солдат 110 тисяч гривень, 13 тисяч дали одні лише підприємці Шацького ринку. Придбано 5 бронежилетів, надійність яких перевірена в місцевому райвідділі міліції.
– Волинська обласна рада вже тричі збиралася на вимогу жінок, стільки ж разів писалися звернення, разом з заступником голови Волинської обласної ради матері побували в Адміністрації Президента України. Ми в Шацькому районі теж не сидимо склавши руки. Нещодавно я особисто на прохання мами солдата, якого мобілізовували, цілу ніч шукав в області бронежилет для нього. Завіз о 4.00 год. ранку. Повірте, ніхто з солдат не буде позбавлений нашої підтримки, – прагнув заспокоїти присутніх Сергій Миколайович.
Депутат Сергій Чумак під час виступу відзначив, що варто вміти розрізняти поняття «АТО» і «війна». Відповідно до закону, доки в країні не введено військового стану, мобілізовані повинні залишатися на території області і брати участь лише у військових зборах та навчаннях. А в АТО мають задіюватися кадрові військові, спецпризначенці, підрозділи МВС, прикордонники. Їх треба вдягати, платити зарплату, забезпечувати соціальний захист. Залучаючи до АТО мобілізованих, держава таким чином економить кошти.
З прийняттям відповідного звернення до вищого керівництва країни та області сесія селищної ради закінчилася. Наступного дня жінки й чоловіки з села Мельники в районі повороту на населений пункт перекрили міжнародну трасу (на фото). Основні вимоги були підігріті чутками, які миттєво в таких ситуаціях обростають неймовірними подробицями: в область повезли не те звернення, яке приймалося напередодні (згодом виявилося, що таки те); інші жінки перекрили трасу в районі урочища Венське (неправда); чоловіка з Шацька забрали до війська серед ночі (ним виявився мій сусід, який був мобілізований за власним бажанням і без примусу).
З понеділка, 11 серпня, жіночий бунт докотився і до районної влади, адже поки що жінки штурмували сільські та селищну ради. Уже з самого ранку біля приміщення Шацької районної ради та райдержадміністрації зібралося до 70 жінок з усього району, чоловіки та сини яких служать у зоні АТО, є мобілізованими чи підпадають під третю мобілізацію. Вони вимагали від керівників району скликати позачергову сесію та направити їхнє звернення до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Волинської обласної державної адміністрації, Волинської обласної ради щодо проведення часткової мобілізації. Зрештою, після бурхливих та тривалих перемовин після обіду було терміново скликано позачергову сесію районної ради, на якій 20 присутніх депутатів розглянули звернення жителів району.
У зверненні жінки вимагали, аби влада повернула в Україну наших миротворців, які більш потрібні тут, ніж в інших державах; тимчасово було призупинено мобілізацію чоловіків у районі та повернено із зони АТО хлопців, які там воюють; усіх чоловіків зі східних областей, які перебувають у районі, брали на військовий облік та мобілізовували, як і інших волинян. Чимало звинувачень жінки, які були присутні на сесії, закидали працівникам воєнкомату (мало інформації про мобілізацію, про проведення попередніх мобілізацій із порушенням та інше), рішуче заявляли, що не пустять воювати своїх дітей та чоловіків за Луганськ і Донецьк, бо потім їх за те, що ризикують життям, ще й судитимуть чи звинуватять у зраді; обурювалися, що сільські голови та депутати районної ради не підтримують зв’язків із родинами бійців. У відповідь на останнє Олександр Кусько зазначив, що сьогодні у райдержадміністрації є усі телефони солдат, які воюють на сході, їхні адреси та телефони до рідних. З ними постійно підтримується зв’язок Наталією Борсук, начальником відділу з надзвичайних ситуацій Шацької РДА. Про те, що 8 серпня відбувалося під стінами обласної держадміністрації, куди з’їхалися жінки та матері військовослужбовців та висловили чимало претензій з приводу роботи військкоматів та сільських і селищних рад, ходу проведення мобілізаційних процесів, коротко інформував Олександр Сергійович. Він зазначив, що в облдержадміністрації працюють над вирішенням питань, порушених родинами мобілізованих, а губернатор області вкотре наголосив на координації усіх зусиль задля допомоги сім’ям військових та стабілізації ситуації в області. В Луцьку був створений оперативний штаб при Раді оборони області, до складу якого увійшли керівники силових структур, соціальної служби, військові комісари, начальники профільних відділів та управлінь, громадські активісти (перше засідання штабу уже відбулося того ж таки 8 серпня). Робоча група штабу координуватиме усі важливі питання, які сьогодні виникають у родин мобілізованих військовослужбовців; сприятиме волонтерам в наданні необхідної інформації, матеріальної допомоги, медичного забезпечення, правового та соціального роз’яснення. Крім цього, основним завданням оперативного штабу є запобігання виникненню в області надзвичайних ситуацій, інформаційній пропаганді.
А про те, що у сільських та селищній радах дуже мало інформації про проведення мобілізації, висловився депутат Олександр Бебко, адже саме на секретарів сільських рад відповідно до закону про місцеве самоврядування покладені обов’язки ведення військового обліку, якщо у сільській раді немає відповідного працівника.
Звісно, що багато хто з депутатів не поділяв деякі вимоги жінок, викладених у зверненні (про повернення усіх хлопців із зони АТО та припинення мобілізації), бо, як висловилася депутат Руслана Дибель, не звикла обманювати людей, приймати чи підтримувати якісь популістські рішення: мовляв, ми виконали усе, що ви просите, але чи подіє воно насправді? Потрібно дивитися правді у вічі та тверезо оцінювати ситуацію, а не піддаватись емоціям. Та матерів і жінок тут можна зрозуміти: вони ж у постійному відчаї та стараються уберегти своїх близьких від війни. Легко казати у залі про те, що наші сини повинні захищати державу, виконувати свій громадянський і патріотичний обов’язок, коли у зоні АТО немає нікого з твоїх рідних – сина чи чоловіка. Це дякувати Богу і щирим молитвам рідних, що поки з нашого району ніхто не загинув! Але сусіднім районам не так щастить, як нашому: з Любомльського району не повернулися з АТО троє хлопців.
І обурення матерів тут є справедливим, бо найчастіше мобілізованими були прості хлопці з сільської місцевості, котрі мають на утриманні батьків-інвалідів, мають трьох і більше дітей; мобілізовували й тих, хто мав за плечима лише військові кафедри при навчальних закладах, юнаків, котрим є трохи більше 20 років. «Ну ви ж усі знаєте, як проходила перша мобілізація!», «Ми своїх синів не пустимо!» – лунали із залу жіночі голоси. Багатьох мобілізованих ще на початку квітня не відпускають навіть на кілька днів у відпустку, а тим часом щомісяця мають змогу провести ротацію із зони АТО силовиків, безпосереднім обов’язком яких є захищати країну.
Після тривалих дискусій депутатами все ж було прийнято рішення направити текст звернення жителів району до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Волинської обласної державної адміністрації, Волинської обласної ради щодо проведення часткової мобілізації. Також було прийнято рішення на черговій сесії районної ради, яка відбудеться у п’ятницю, 15 серпня (докладніше про це читайте у наступному номері газети), направити звернення депутатів районної ради до керівництва держави, області, оскільки, як уже згадувалося, депутати хоч і підтримали направлення звернення жінок, але з деякими його пунктами були незгодні. А ще – заслухати інформацію військового комісаріату при розгляді питання про часткову мобілізацію.
Зрештою, відчайдушні кроки матерів на зразок перекриття доріг, пікет селищної ради та районної адміністрації можна зрозуміти, бо хто ж погодиться відправити воювати своїх дітей, щохвилини чекаючи на страшну звістку? Та й які вояки можуть бути з юнаків, котрі бачили чи тримали зброю лише кілька разів, які не готові до війни морально, не проходили належних військових навчань. Але є й інша когорта матерів та жінок, котрі з мужністю та великим терпінням сприймають вибір своїх синів та чоловіків, котрі не влаштовують пікетів та перекриття доріг, котрим в житті протриматися до чергового дзвінка з фронту допомагає лише щира молитва.
Один з депутатів Верховної Ради у спілкуванні з телеведучою сказав, коментуючи ситуацію із мобілізацією: «Якщо хочеш працювати начальником міліції, працювати у прокуратурі, Службі безпеки, військкоматі – повинен відбути місяць в АТО, пройти бойове хрещення.» Такі слова депутата, імені якого навмисне не називаю, здаються правильними та логічними, адже тоді керівники силових структур, військкоматів матимуть не лише законне право відправляти простих солдат на війну, а й, головне, моральне. Їм не соромно буде дивитися людям у вічі, а на власному прикладі доводити реальний, а не словесний патріотизм. Прогнозую, що багатьом не сподобаються такі слова, на своє виправдання будуть наводити купу законів, постанов та причин (не той вік, сімейне положення не дозволяє, не той стан здоров’я, а на нас лежить «бронь» і таке інше), проте від логіки і правди діватися нікуди.
Цитата із Facebook.
Семен Семенченко, командир добровольчого батальйону територіальної оборони «Донбас»:
«Смотрю, что в стране идет антивоенная компания. Показывают детей, матерей, те плачут, просят не пускать детей на войну… твою же … генералы, министры! Оставьте детей матерям. Средний возраст добровольца 38. Мы другие. Дайте нормальное оружие батальонам. Вы же наше государство. Наше?».
Мирослава Цюп’ях, Віта Шепеля.
