Проблеми, з якими селяни йшли до представника влади

Виїзний прийом громадян на територіях Пулемецької та Рос­танської сільських рад Сергій Карпук, голова Шацької район­ної ради, провів напередодні Великодніх свят. Хоч і багато в цю пору роботи: і в хаті, і на по­двір’ї, і на городі, проте людей на прийом прийшло чимало. Проблеми звучали різні – і осо­бистого характеру, і суспіль­но­го. Деякі представники грома­ди, втомившись роками стука­ти в зачинені двері чинов­ни­ць­ких кабінетів, покладали на зус­тріч із керівником району остан­ню надію у вирішенні наболілого.

У с. Пулемець прийом гро­мадян відбувся в кабінеті сіль­ського голови Василя Деме­дю­ка і з його ж участю. Катерина Сукач, мати учасника бойових дій у зоні АТО, вже протягом двох років оббиває пороги сіль­ської ради, добиваючись виді­лення для сина земельної ділян­ки під будівництво. Там, де про­понують, з її слів, «далеко від се­ла, в нетрях», ніхто з людей брати землі не хоче, в тому чи­с­лі і син. В привабливому місці – біля озера – землю в пере­важній більшості отримали не атовці, а наближені до праців­ни­ків органу місцевого само­вря­дування громадяни. «Якщо в межах населеного пункту не­має землі, то потрібно розши­рю­вати межі села. Як предста­вник влади обіцяю свою під­тримку в цьому питанні», – від­значив Сергій Карпук, звер­таючись до сільського голови. Зі слів Василя Демедюка, на те­риторії сільської ради є ще при­вабливі ділянки, проте їхнє при­значення – для продажу. Пані Катерина написала на ім’я го­лови районної ради лист-звер­нення, в якому виклала суть проблеми, Сергій Вікторович пообіцяв сприяти її вирішенню.

Жителі Пулемця незадо­во­лені роботою колишнього зем­ле­впорядника сільської ради Марії Дорош, якою було розпо­чато і до цього часу не завер­шено процес оформлення пра­ва власності на земельні час­тки (паї). Більше того, екс-пра­ців­ник зібрала в пайовиків сільської ради і їхніх спадко­ємців кошти на виготовлення технічної документації, після чого пішла на заслужений від­починок. На сьогодні в сільській раді немає частини документів з розпаювання земель (зем­ле­впорядник не передала їх сво­єму наступнику), а люди сумні­ваються, чи були використані їхні гроші за призначенням, і пе­рей­маються долею земельних сертифікатів, які вже давно ма­ли б отримати. Зі слів Сергія Кар­пука, якщо колишній праців­ник відмовляється давати лю­дям пояснення про те, як були використані їхні кошти, то гро­мада має право написати за цим фактом заяву у місцеве від­ді­лення поліції. Щодо доку­ментів, то новому землевпоряднику слід починати роботу з понов­лення всієї інформації з роз­паювання, з’ясування ситуації по кожному пайовику, укладан­ня договору з землевпорядною організацією на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) в на­турі, виготовлення технічної до­кументації, проведення необ­хідних землевпорядних робіт тощо.

Сільський голова озна­йо­мив Сергія Карпука з проектом реконструкції сільського клубу. Незабаром у добудованому при­міщенні закладу культури селяни зможуть відзначати ве­сілля, сімейні свята, збиратися на поминальні обіди. Біля клубу має з’явитися зона відпочинку з лавочками, клумбами, гой­дал­ками.

Прийом громадян на терито­рії Ростанської сільської ради голова районної ради спільно з сільським головою Миросла­вою Кликоцюк розпочали в с. Хрипськ. Населений пункт не­великий, життя тут дещо за­тихло після того, як було зак­ри­то контрольно-пропускний пункт «Хрипськ». Школи немає давно, її зруйноване примі­щення – в аварійно-небезпеч­ному стані. Прийом відбувся в сільському клубі – відремонто­ваному, охайному, в якому час від часу збирається на відпо­чинок сільська молодь. Жіноч­ки-активістки поділилися з Сер­гієм Карпуком усіма пробле­мами села, головні з яких – по­гані дороги, кладовище без ого­рожі, шкільний автобус, «яким тільки свиней на базар вози­ти», а не дітей до навчального закладу. В селі є поклади торфу, який ділки у великій кількості вже вивезли, натомість не ви­ко­нали обіцяного людям – від­ре­монтувати дорогу і загоро­ди­ти кладовище. Бідкалися се­ля­ни й тим, що щомісяця отри­мують квитанції з завищеними показниками використаної елек­троенергії. Зі слів Сергія Карпу­ка, для того, щоб розрахунки були точними, необхідно заре­єстру­ватися на сайті ПАТ «Во­линьобленерго» і через Інтер­нет вносити покази лічильника, або ж щомісяця телефонувати на гарячу лінію.

Гнітюче враження справило село Перешпа, життя в якому поступово завмирає. У Переш­пі мешкають 47 жителів, серед яких більшість людей похилого віку, що виїжджають на зиму до дітей у Білорусь. Будинки-пус­тки, зруйновані господарські будівлі, вибиті вікна і двері, зди­чавілі садки. Про те, що село ще животіє, свідчить тільки фе­льдшерсько-акушерський пункт та десяток обжитих хат.

В Ростані керівника району запросила до сільського клубу його завідувач Лариса Глуш­ко­ва. Її старан­нями в закладі зроблено чимало роботи, про­ведено ремонти, обла­го­род­же­но територію. За­відувачем та вихованцями гу­р­тків ство­рено кімнату-музей виробів оригамі, куточок поша­ни місцевих ге­роїв – учасників АТО. В закладі – аварійний і дірявий дах, що найбільше зараз турбує Ларису Глушкову. З про­ханням пос­прияти вирішенню проблеми за­відувач зверну­лася до голо­ви районної ради.

Активістка с. Ростань Віра Лончук озвучила на прийомі декілька суспільних проблем. Через неполадки лінії електро­передач в багатьох селян зго­ріла побутова техніка і навіть була загроза виникнення по­жеж. Сільський голова і жителі довго не могли впросити елек­триків із Шацького РЕМ віднайти причину проблеми. Останні аргу­ментували свою відмову тим, що несправну проводку в будинку мають ремонтувати сі­­льські електрики. А таких, зі слів Віри Лукашівни, в Ростані немає. Порушувала також про­блеми поганих доріг, відсут­ності фарби і вапна – щоб при­вести у гарний вигляд місцеві пам’ятники часів Другої світо­вої війни. На її думку, до фінан­сування цих робіт можна було б залучити ПП «Флора» як спон­сорів. Віру Лончук турбує і пи­тання піщаного кар’єру на те­риторії сільської ради, завдяки використанню якого можна було б привести до норма­ль­ного стану місцеві розбиті до­роги.

З криком душі прийшла на прийом до голови районної ради жителька Ростані Надія Мегель. Її доньці – матері-оди­начці – управління соціального захисту Шацької РДА з лютого місяця не виплачує соціальної допомоги. Донька, яка сама виховує дитину, не має коштів на продукти, ліки, одяг та взут­тя для неї. Поки малечі не виповниться 3 роки, маму не ві­зь­муть на роботу і не пос­тавлять на облік у центрі зайнятості. На запитання, чому їй одній (серед усіх, що одно­часно з нею оформляли доку­менти на соціальну допомогу) не виплачуються кошти, не почула в управлінні соціального захисту жодної обґрунтованої відповіді. Більше того, нача­льник управління дорікнула доньці, мовляв, знала, як на­род­жувати, зумій і прого­дува­ти. Сергій Карпук пообіцяв ро­зіб­ратися в неоднозначній си­туації.

Про проблеми місцевої шко­ли говорила з представником влади директор навчального закладу Алла Семенюк. Рос­танська ЗОШ І-ІІІ ст. підключена до тимчасової лінії електро­передач, що становить небез­пеку для учнів, учителів та пра­цівників школи. Підключити нав­чальний заклад до постійної лінії є досить проблематичним, оскільки закінчився термін дії відповідного проекту. Ще одним актуальним питанням для шко­ли є опалювальний котел низь­кої потужності – проблему пот­рібно вирішити до початку опа­лювального сезону, оскільки від температурного дискомфорту знову ж таки потерпають учас­ники навчального процесу.

Мирослава ЦЮП’ЯХ.