Головна Листи Без емоцій – Сергій Пархонюк

Без емоцій – Сергій Пархонюк

3283

Дивно, що серед двох де­сятків питань, які виносились на обговорення сесії, саме су­перечка з «колишніми регіо­на­лами» потрапила у заголовок минулого номера. Хоча, не див­но, це додає перчинки, «подиві­ться, вони знову лізуть…», зно­ву хочуть район піднімати-бу­дувати, ремонтувати, планува­ти… не дамо…». Шановна ре­дакціє, попередня команда упра­в­лінців для європейського май­бутнього Шацького району зро­била максимум з того, що доз­воляли умови. І ви про це добре знаєте, самі ж писали. Не буду перераховувати, шкода корис­ної газетної площі. А от з фак­тами утисків свободи слова або тодішньої опозиції  склад­ніше – ну, не було такого у Ша­цьку, не було… Часу не вис­тачало – були зайняті пере­рі­зан­ням стрічок на черговій но­вобудові.

Стосовно виступу депутата Пархонюка, на жаль, знову не­достовірно подана інформація, – я ніколи не «висловлював за­непокоєння» щодо користуван­ня мережею Facebook. Ця ме­режа давно стала потужним інстру­ментом не лише отри­ман­ня новин, а й оперативної ділової переписки, яким корис­тується маса людей у тому числі і посадових осіб. Особис­то використовую її для зв’язку з партнерами з Польщі, Естонії, Швеції, США інших країн. Особ­ливо важливе місце займає Facebook у роботі журналіста – дуже часто вона є першодже­релом отримання інформації. Моє зауваження стосувалось дописів у особистих профілях працівників редакції, зроблених у робочий час. Наголошу – в ОСОБИСТИХ профілях у РОБО­ЧИЙ час. Вважаю, що це нее­фективне використання робо­чого часу, у свій час мав сер­йозні розмови з підлеглими з цього приводу. Це моя приват­на думка, маю повне право її висловити.

А газети, якими ви прикри­ваєтесь – давно на самоокуп­ності. Поважна газета «День», яку читаю вже не перший рік, є приватним акціонерним товариством, «Волинська газета» –  фінансується благодійним фондом, газета «Слово Волині» – відомо ким. А от ви, поки що, на дотації з районного бюджету, іншими словами існуєте, част­ково, на гроші платників подат­ків Шацького району, у тому чис­лі й сплачені мною та інши­ми «колишніми».

Хотілось би на цьому закри­ти питання, проте завжди гото­вий увійти в конструктивну дис­кусію, без емоцій та попу­ліз­му.

Сергій ПАРХОНЮК, депутат Шацької районної ради

Відповідь редакції.

Саме те й дивує, що жодне з двох десятків питань, вине­сених на порядок денний сесії, не викликало «праведного» гні­ву з боку колишніх регіоналів, а ли­ше другий за 6 місяців фінан­совий звіт редактора. Хоч обго­ворювати на сесії було що, на­томість депутати вчорашньої про­владної партії півгодини до­питували Віктора Грицюка, ви­су­ваючи йому безпідставні пі­дозри. До речі, ті, хто зараз ви­п­ра­вдовується, так і не ска­за­ли, в чому причина такого упе­ред­женого ставлення до га­зети. Чи не в тому слові у газеті, яке відкрило людям правду на голосування регіоналів проти звернення на захист україн­сь­кої мови? Чи не в повідомленні у Facebook, яке з’явилося після заборони влади публікувати в районці матеріал про поїздку ша­чан на Євромайдан? Досить своєрідне розуміння свободи слова «колишніми», через яке редакція досі відчуває тиск.

Редакція абсолютно не згідна із твердженням про неефек­тивне використання робочого часу журналістами. Радили б Сергію Пархонюку погортати  під­шивку «Шацького краю» за рік і переконатися, що нормою для кожного творчого працівника є 3-4, а то і 5 статей у номері. Журналісти постійно виїжд­жа­ють у населені пункти району для збору інформації і, з огляду на останні події, навіть займа­ються волонтерською діяль­ністю.

Малій комунальній пресі, до якої належить і «Шацький край», сьогодні нелегко. Суми в 45 тис. грн. із районного бюджету газеті вистачило на два місяці. Ми вдячні співзасновникам і за це, оскільки розуміємо, наскільки складною є ситуація в державі. Добре, що нам за 9 місяців вда­лося заробити майже 193 тис. грн., з яких платилася заро­біт­на плата, здійснювалися по­дат­­кові платежі (73 тис. грн.), купу­валися  поліграфічні мате­рі­али для друку газети. Дійсно, ми частково існуємо на гроші платників податків і є залеж­ними від бюджетних дотацій.  Проте в маленькому Шацькому районі з населенням у 17 000 жителів ми ніколи не станемо прибутковою організацією, оскі­льки, як сказав секретар наці­о­нальної спілки журналістів Укра­їни Валерій Горобець, «фінан­сово самодостатнім місцеве ви­дання може стати лише за умови пристойної якості інфор­маційного продукту і наявності приблизно 40 тисяч і більше на­селення». А якість безпо­се­редньо пов’язана з умовами пра­ці, достойною зарплатнею пра­цівників та орієнтацією газети на інтереси громади, а не влади.

Тижневику «Шацький край» цього року виповнилося 20 ро­ків. Не маємо ні власного прим­і­щення (п’ятеро працівників си­дять в одній маленькій кімнатці, там же приймають відві­ду­ва­чів, записують інтерв’ю і го­ту­ють до друку матеріали), ні тран­спорту. Втім, хочемо неба­гато: уваги до проблем газети, поваги до колективу і зацікав­леності співзасновників у функ­ці­онуванні на теренах Шацького району не кишенькової, заполі­тизованої й затиснутої в рамки цензури, а справді незалежної газети.