Головна Життя Що відчувають незрячі, коли дивляться на світ своїм особливим поглядом?

Що відчувають незрячі, коли дивляться на світ своїм особливим поглядом?

4670

15 жовтня в усьому світі відзначають День білої тростини. Встановивши відзначення цього дня, світ намагається привернути особливу увагу до людей з вадами зору, котрі змушені жити і бачити світ в напівтемряві або ж узагалі в темноті. А 3 грудня весь світ відзначатиме Міжнародний день людей з інвалідністю.

З цієї нагоди незрячих інвалідів, котрі проживають у Світязі та Шацьку, відвідали голова Любомльської ГМТПО УТОС Ігор Мороз, секретар організації Алла Гурняк та член правління Костянтин Чесноков.
Спочатку у Світязі навідалися до Миколи Голядинця. Чоловік саме прогулювався в своєму дворі та дуже зрадів зустрічі з людьми, з якими має спільні проблеми. Кількахвилинна розмова, щирі та дружні обійми на прощання, вручення продуктового набору – і керівники УТОСу попрямували до обійстя іншого світязянина – Івана Пилиповця. 60-річний чоловік – інвалід зору І групи з дитинства, він майже не бачить. Застали його на вулиці разом зі своєю старенькою матір’ю. Жінці – 86 років, вона ледве ходить з палицею, їй важко говорити: численні хвороби підірвали здоров’я. Зараз за обома неповносправними доглядає внук.

83-річну світязянку Ольгу Трохимівну Прокопчук також застали вдома, проте жінка, зважаючи на свій поважний вік та стан здоров’я, відпочивала, тож і не вийшла до гостей. «Влітку ще мама виходила на вулицю, а зараз вже ні, тож і «плутає» день з ніччю», – говорить донька Світлана, котра проживає разом з чоловіком біля матері та доглядає за нею. В останні роки на збори цієї організації замість матері їздила донька, тож зраділа такій увазі з боку приїжджих гостей.

Уже в Шацьку УТОСівці відвідали Марію Паливоду, котра зраділа не стільки продуктовому набору, скільки увазі та розумінню проблем незрячих, з якими їй доводиться стикатися щодня. Наразі за жінкою, яка потребує сторонньої допомоги по господарству, ніхто не доглядає. «Потрібно впорядкувати подвір’я, зробити умови, аби жінка могла помитися, треба готувати для неї перші страви. Сьогодні доньки, які проживають в інших містах, не можуть знайти для матері доглядальницю», – розповідає Алла Гурняк.

Зовсім інший стан справ – у Костянтина Чеснокова. Соціальний працівник Надія Роборецька уже протягом декількох років чи не щодня навідується до свого підопічного ветерана, готує, прибирає, ходить до крамниці за продуктами та купує необхідні ліки. Задоволений своєю доглядальницею й Костянтин Петрович, який лагідно називає молоду жінку Надійкою. Ігор Мороз та Алла Гурняк вручили Надії Роборецькій грамоту за сумлінну роботу і добросовісне ставлення до ветерана, чуйність та турботу про людину похилого віку.

А ще Алла Гурняк та Ігор Мороз залишили продуктові набори в управлінні соціального захисту населення Шацької РДА для членів організації УТОС Андрія Редька та Марії Редько.

Разом з тим в міжрайонній організації УТОС кажуть, що цього року з Шацького районного бюджету на потреби організації виділили лише 1 тис. грн. На чергову сесію районної ради та до Шацької РДА подали прохання виділити ще хоча б 2 тис. грн., аби, додавши ще спонсорських коштів (зараз в організації цим активно займаються. – Авт.), придбати подарункові набори членам організації та дітям-інвалідам по зору. Сподіваються, що в районному бюджеті таки знайдеться не така вже й велика сума для незрячих хоча б на невеликі подарунки до новорічно-різдвяних свят.

Віта ШЕПЕЛЯ