Головна Інтерв'ю Майже два роки у Шацькій селищній раді працює волонтер Корпусу Миру Ендрю...

Майже два роки у Шацькій селищній раді працює волонтер Корпусу Миру Ендрю Джадкінс

13538

Волонтер Ендрю ДЖАДКІНС: «Я хотів працювати у своєрідній країні, тому мій вибір впав на Україну»

Майже два роки у Шацькій селищній раді працює волонтер Корпусу Миру Ендрю Джадкінс. Він – уже п’ятий доброволець, який за останні 10 років працює тут, в озерному краї, допома­га­ючи шачанам у розвитку їхньої території, в обміні досвідом, відкриваючи українцям амери­кан­ців, а американцям – укра­їнців.

Скоро термін перебування Ендрю в Шацьку добігає кінця, тому сьогодні наша розмова з американцем про його волон­тер­ську діяльність в Україні та у Шацьку зокрема, про вражен­ня від України та його життя тут. За неповні два роки Ендрю непо­гано «відшліфував» свої навики з української мови, тож у спілку­ванні особливих перешкод не виникало, а якщо й були труд­нощі у перекладі якихось слів – корис­тувалися перекладачем Гугл.

l Чому ти вирішив стати волонтером Корпусу Миру?

– У 2013 році я хотів вивчити інші мови, хотів подорожувати, бачити світ і знайшов таку мож­ливість для себе у Корпусі Миру. Отримав запрошення працю­вати у Болгарії, де працював волон­тером більше двох років. На наступний період я повернувся у цій країні як звичайний волонтер, уже не співпрацюючи з Корпусом Миру, який на той час припинив у Болгарії свою діяльність. Здобув гарний досвід, вирішив, що хотів би попрацювати ще в іншій державі. І коли Корпус Миру набирав чергову групу волонтерів, ско­рис­тався цим.

l Ти свідомо вибрав Україну чи так співпало, що ти сюди потрапив?

– Є два шляхи працювати волонтером: без вибору місця та співпрацюючи з Корпусом Миру. Я хотів особливу країну, тож вибір впав на Україну, адже був тут у 2008 році, коли приїжджав на два тижні у гості до свого колеги-волонтера, котрий працював вчите­лем історії в одному з університетів Києва. Між США та Україною – велика різниця, тому робота тут для мене була нова і цікава. Мені тоді сподобалася Україна, і я хотів знати більше про життя укра­їнців, тому шукав можливість повернутися сюди.

l Над якими завданнями як волонтеру доводилось пра­цювати?

– Маю три основні завдання. Перше – це обмін досвідом. Якщо я маю специфічний досвід, маю ним поділитися, і в той час навчитися чогось від Андрія Сичука, мого партнера по проектах в селищній раді. Такий досвід є особливо цінним, бо має допомагати в розвитку. Друга мета – показати українцям, хто такі американці, адже про нашу країну більшість українців знають тільки з новин, телебачення, фільмів та музики. І я знайшов багато можливостей через дружбу з шачанами показати, хто такі американці. Третя ціль – мені треба вивчити все, що можна, про українців, і вже після свого повернення додому, після служби у Корпусі Миру, розповісти американцям, хто такі українці. Адже ми також дуже мало знаємо про Україну. Новини з Інтернету та телебачення – це не те. Всі  мої проекти тісно пов’язані з цими трьома завданнями.

l Над чим довелось працювати у селищній раді?

– Я мав дві сфери роботи: це безпосередньо пов’язану з селищ­ною радою, та громадську. Стосовно останньої, то в Шацьку кожного по­неділка працював англійський клуб, де цю мову вдосконалювали усі охочі. Потім проводив екоклуби у Шацькому лісовому коледжі та Шацькій школі-гімназії. У селищній раді проводив тренінг по альте­рнативних видах енергії, писалися проекти по молодіжних літніх таборах.

l Які проекти вдалося написати за неповні два роки?

– Разом із Андрієм Сичуком написали більше 10 проектів. Прой­шли повний шлях від ідеї до написання та відправки листів на гранти. Це багато роботи насправді. Термін написання кожного проекту за­ле­жить від об’єму роботи: буває, проект можна написати за де­кі­лька годин, а буває, що працювати над одним доводиться декілька міся­ців. Писали проекти про те, як розвивати неурядові громадські орга­нізації в Шацьку та Луцьку на основі партнерства, проекти «Чистий пляж», щоб очистити пляж біля озера Велике Чорне та по­бу­дувати новий місток на озері. Не всі проекти були успішними, адже зараз велика конкуренція, коли проектів стали подавати дуже багато з різних міст і громад. Ще один наш проект був спрямований на англійське посольство і стосувався розвитку української ку­льтури, інший – з Шацьким національним природним парком – щодо встановлення відео­камер у місцях відпочинку людей. Ще один проект – з партнерами Бол­гарії: запровадження формальних відносин між Шацьком та містеч­ком Каспічан. Подавали ідею на японську орга­нізацію про аудит відходів (сміття) по Шацьку, на основі чого можна було б запровадити його переробку. Довелось трохи попрацювати і над документами з ве­ли­кого інфраструктурного проекту з каналізу­вання, який буде реалізову­ватись за кошти Євросоюзу (для подання доку­ментації донорам проекту знадобилось доско­нале знання анг­лійської мови – Авт.).

l Чи доводилось працювати в інших містах України?

– Так, був двічі у Бучачі, у Космачі один раз, у Великих Гаях Тернопільської області, Рівно­му, Нетішині, Нововолинську та Володимирі-Во­линському, Луцьку, де працюють інші волон­те­ри. Там проводив презентації своїх екологіч­них, молодіжних та освітніх проектів.

l Ти пробув два неповні роки в Україні. Що тобі найбільше тут сподобалось?

– Люди. Україна має багато чого цікавого, але найбільше сподобались люди, їхня теплота та щирість. Такого я не очікував. У 2008 році я дуже мало знав про Україну, і моя думка з тих пір як звичайного американця дуже змінилася. Я дуже-дуже задоволений, що маю таких друзів тут, такі стосунки з людьми. Це значно більше, ніж я очікував.

l А що найбільше в Шацьку сподобалось?

– Тут найкрутіші люди, що було для мене сюрпризом. Люблю наші розмови з колективом селищної ради. Шацьк має дуже круті озера, я бачив фото в Інтернеті, але нас­правді тут ще краще. Дуже люблю українську баню, яку робив для мене кожної неділі мій товариш Олександр. Дуже сподобалося те, що запрошували на запуск риби в озера. Я вдячний, що вони дали можливість відчути себе частиною команди.

Також я був у селах, і дуже сподобалося те, що кожен має свій сад, город, де вирощують натуральні продукти, без хімії. Це дуже круто і смачно.

l Багато твоїх друзів-американців та родичів бували в Шацьку. Що їх тут вразило?

– Думаю, вони не можуть сказати, що краще: якесь місто в Аме­риці чи Шацьк в Україні. Це не можна порівнювати, як яблуко та апельсин. Вони різні. І це питання ми чули багато разів: де краще – тут чи там. Не можна це порівнювати і пояснити. Але всі, хто тут був, були дуже задоволені озерами, природою. Круто хо­дити по озері взимку, було багато страху, але обійшлося.

l Що найбільше з українських страв сподобалося?

– Сало, цибуля і пиво. І все це – разом.

l Чи маєш вишиванку, адже, мабуть, бачив, що українці дуже часто одягають їх на свята?

– Так, маю аж дві. Одну купував сам, а другу мені подарували на день народження в Шацькій селищній раді. Буду їх носити і в Аме­риці. У Портленді (Ендрю родом з міста Портленд, штат Орегон – Авт.) є багато українців, тут проводять фестивалі сло­в’янської культури. Буду носити свої вишиванки і практикуватися розмов­ляти українською мовою. Буде круто знайти українську гро­маду у Портленді, аби спілкуватися з її представниками.

l Протягом двох років ти бачив, як українці відзна­ча­ють свої свята. Що тебе вразило?

– Українці набагато більше мають свят, ніж ми. Відзначення релігійних свят в Америці та Україні в дечому схожі, але є й багато різного. Був у церкві на Всенічній на Великдень, дуже вразило ба­гато людей і запалених свічок. На Різдво у вас дуже багато страв на вечерю. У нас такого нема. Круто було побувати на День Шацька, День Незалежності …

l Українську мову важко було вчити?

– Так, я думаю, що немає легкої мови. Я дуже добре знаю болгарську мову, і це допомогло мені розуміти українську, бо є  багато спільних слів. Але потім я збагнув, що є однакові сло­ва у болгарській та українській мові, але мають різне значення. Тож мої знання іноді допомагають, а іноді – ні (сміється).

l Тобі шкода буде покидати Україну?

– Так, як у кожної людини, у мене є хороший і поганий настрій. Якщо поганий – то я сумую за домівкою, якщо хороший – хочу тут залишатися надовго. Буду сумувати за людьми, з якими потовари­шував, які стали близькі моєму серцю.

l Після повернення додому плануєш продовжувати свою волонтерську діяльність?

– Так, я не буду кидати волонтерство. Я дуже люблю подорожувати, хочу побачити інші країни, і волонтерство – це прекрасна можливість поєднати користь іншим державам і побачити світ.

– Дякую за розмову і за ту роботу, яку протягом свого пере­бування робив для Шацька. Щиро бажаю успіхів у житті і не забу­вати про ті роки, які провів в Україні.

Віта ШЕПЕЛЯ