Завтра працівники лісової галузі відзначатимуть професійне свято – день працівника лісу. Тож напередодні цієї дати про роботу однієї з найбільш потужних лісівничих установ – Шацького національного природного парку – розповідає її директор Володимир Захарко.
– Розкажіть, будь ласка, яким для Вас та природоохоронної структури, яку Ви очолюєте, був цей рік та літній сезон зокрема?
– Цей рік, як і відпочинковий сезон, був досить складний як для держави, так і для нас. Досить складно було працювати, оскільки наша установа виконує функції охорони та збереження навколишнього середовища, а також сприяє розвитку рекреації та відпочинку людей, які сьогодні досить активно почали відвідувати територію Шацького району, в тому числі й ШНПП. За сьогоднішніми підрахунками, у 2015 році у сезон відпочинку відвідали територію району від 120 до 130 тисяч людей. Але вся біда в тому, що більша кількість людей зосереджена була на території села Світязь. Коли населення сільської ради ледве налічує 3 тисячі жителів, то в літній період кількість людей збільшується в десятки разів. Були садиби, які приймали по 10-15 людей, деякі – по максимуму (60-80 чоловік). І коли територія пляжу має протяжність 1,5 км, то бували періоди, коли 10 біотуалетів не могли обслуговувати таку кількість людей. Тому, аби вирішити проблему, сьогодні прийнято рішення зробити схему прив’язки малих архітектурних форм до пляжної території, розділивши акваторію озера та пляжну територію, щоб була можливість встановлення стаціонарних туалетів та малих архітектурних форм, як це передбачає чинне законодавство. Разом з тим більшу частину відпочивальників, яку приймає Світязь, треба розміщувати не тільки по інших берегах Світязя та озера Пісочне, а й озерах Пулемецьке, Люцимер, північній стороні Світязя.
– Але це потребує залучення потужних інвесторів…
– Однозначно. І якщо взявши, наприклад, наметове містечко на оз. Пісочне, площу якого було розширено на півтора гектари, в пікові дні були ситуації, коли воно не могло вмістити усіх бажаючих. Тож люди просто розташовувалися в ур. Пісоцький ліс на розпайованих людських землях. Цей період показав, що сьогодні гостро стоїть питання збільшення кількості наметових містечок чи рекреаційних пунктів, адже ті місця для рекреацій, що є («Незабудка», в ур. Гряда, біля оз. Пісочне), та можуть прийняти одночасно до тисячі відпочивальників, були повністю заповнені. Окрім того, цього літа погода піднесла нам неприємний сюрприз – буревій. На велике щастя, нам вдалося вчасно ліквідувати наслідки цієї стихії, аби люди могли продовжити відпочинок на цій території. Не зважаючи на вихідні, три наші лісництва (Світязьке, Пульміське та Мельникіське) взяли активну участь у ліквідації її наслідків.
– Але ж до буревію в останній місяць літа ще додалися й пожежі?
– Так, непросте літо було й у плані пожежної безпеки. В районі, як і в області в цілому, був оголошений найвищий клас горючості – п’ятий. На території району були випадки загоряння торфовищ, які й сьогодні не повністю локалізовані, навіть недавні дощі цьому не зарадили. Навколо цих загорянь є масиви, які входять до складу ДП «Шацьке УДЛГ» та парку, тому ми мали неприємні випадки, коли вогонь з полів перекидався на ліс, зокрема, в ур. Городище (Мельниківське лісництво), в ур. Бойова. На ліквідацію цих пожеж була задіяна наша пожежна техніка, екскаватор, трактори та працівники парку. На жаль, активність населення сіл при гасінні пожеж була досить низька. Наприклад, жодного жителя с. Мельники не було на гасінні пожежі, хоч їх і обіцяли організувати місцеві депутати. В районі Ростанської сільської ради згоріло близько 300 га людських паїв і торфовищ, а в результаті того, що вогонь не вдалося втримати, він перекинувся на ліс. За попередніми оцінками, згоріло близько двох десятків гектарів лісу. Складна ситуація була й на території Пульмівської сіьської ради, коли пастух підпалив некосі в районі ур. Мокошин недалеко від місцевого сміттєзвалища, і неконтрольована пожежа пішла в сторону молодих густих соснових насаджень. Тож якби лісова охорона вчасно не нагодилася, то через дві-три хвилини фронт пожежі був би в лісі. А вже там зупинити вогняну стихію в суху вітряну погоду набагато важче, коли й техніка застаріла, і водойми усі пересохли. Проте, незважаючи на усі негаразди, нам вдалося стримати пожежі, зберегти і ліси, і людей.
– Останній місяць викликав велике занепокоєння серед місцевого населення щодо ситуації із рівнем води в наших озерах. Прокоментуйте.
– Так, справді, усі бачать, що сьогодні є велика проблема з рівнем ґрунтових вод. Практично суха та малосніжна зима, посушлива весна та надспекотне літо значно знизили рівень води в наших озерах приблизно від метра до одного метра двадцяти сантиметрів, а берегова лінія на озері Світязь відступила подекуди до 50-100 м від берега. Також ми говоримо про можливий вплив Хотиславського кар’єру на озера Шацька, Ратнівщини та територію ШНПП. На сьогодні недостатнім є моніторинг, який ведуть науковий відділ парку за ґрунтовими та напірними водами. Причина: недостатня мережа спостережних точок, яку, аби мати достовірну інформацію, потрібно розширити. Але щоб зробити одну свердловину, потрібно близько 50 тис. грн. Загалом треба до півмільйона гривень для відновлення процедури спостереження за рівнем вод. Раз у місяць наші працівники виїжджають на спостережні точки, ведуть заміри рівня води, за якими вже можна робити висновки.
– Яка ситуація була цього року із вивезенням сміття із прибережних смуг озер?
– Цього літа ми мали чи не найбільшу кількість рекреантів за останні роки. Якщо люди їдуть, то, звісно, залишають після себе сміття. Тож працівники парку постійно змушені прибирати берегові лінії озер. На літо ми взяли 15 сезонних працівників, і були такі дні, що із пляжної території с. Світязь, ур. Незабудка та шацької сторони ми вивозили в день по два-три причепи сміття. Завдяки цьому ситуація була контрольована. Якби хоча б два дні не вивозилось сміття, ми мали б прецедент не лише на весь район, а й область та Україну. Хоч і з великими потугами, але нам вдавалося тримати ситуацію під контролем.
Проте з кожним роком, я думаю, потік рекреантів буде ще збільшуватися, а на сьогоднішній день наша інфраструктура не готова до прийому такої кількості людей. Протягом 6 років на нашій території відбуваються Європейські Дні Добросусідства, і ми мали можливість в цьому році побувати на озері Білому (Влодавський повіт, Польща). Там одночасно відпочиває до 100 тис. людей, і це зважаючи на те, що воно лише на декілька гектарів більше від нашого озера Пісочне. Нам вкрай потрібно вкласти серйозні кошти у водопостачання і водовідведення приозерних територій, побудувати парковки для автомобілів та кемпінги, з чим було б набагато простіше регулювати та організовувати відпочинковий сезон. Якщо ми не зуміємо відшукати кошти на будівництво каналізаційної мережі і очисних споруд в селах Світязь, Мельники, Гаївка, Пульмо, то боюсь, через декілька років ми можемо втратити наші озера. А що втратиш – важко відновити. Я думаю, адміністрація парку спільно з районною владою повинні працювати над цією проблемою.
– Але ця проблема повинна бути не лише проблемою місцевої влади, а й області та України, оскільки сюди їдуть відпочивати з усіх куточків держави, а також близького зарубіжжя.
– На сьогоднішній день ми втратили Крим, і тепер ті, хто їздив туди – їдуть до нас. Якщо протягом 5-10 років не вдасться усе облаштувати, то відновляти озера буде набагато складніше. Цього тижня я матиму зустріч із виконуючим обов’язки міністра екології, за участю депутатів Верховної Ради, в тому числі Ігоря Гузя, де буде досить серйозна розмова про охорону і збереження озера Світязь та інших озер національного парку. Бо якщо, скажімо, при створенні парку обіцяли увагу міністерств та залучення коштів, то тепер парку ніхто не дав ні копійки. Сьогодні життя заставляє нас працювати так, щоб територія наша була облаштована і люди мали можливість нормально відпочити.
– Що робить парк сьогодні для збереження довкілля?
– Разом із рекреаційними проблемами національний парк має ще одну функцію, про яку я уже згадував, – це охорона і збереження довкілля. Щорічно ведемо рубки догляду згідно з матеріалами лісовпорядкуваня. Суцільні рубки заборонені в заповідній зоні, але в господарській зоні інтенсивної рекреації ми зобов’язані вести рубки догляду за насадженнями. Замість того, що вирубуємо, ми також садимо лісові культури. Щорічно в рамках рубок догляду вирубуємо від 3,5 до 4 тис. кубів деревини, з яких 300-400 кубів – ділової деревини, яка залишається в районі для потреб місцевого населення. Сьогодні район, не маючи газопостачання, як альтернативу використовує для опалення деревину. Наведу приклад. Коли фіни 20 років тому споживали більше 80% газу, то сьогодні вони споживають лише 30%, використовуючи альтернативні види палива. З 1 вересня у нас була планова перевірка з Києва з державної екологічної інспекції. Коли вони пройшлися і подивилися наші рубки догляду по усіх трьох лісництвах – Мельники, Пульмо та Світязь, то були приємно здивовані, адже до ведення лісового господарства зауважень практично не було. Залучаємо до співпраці науковців для моніторингу процедури рубок догляду.
– Відомо, що працівникам парку постійно доводиться боротися із браконьєрами.
– Так, справді, поряд з усіма завданнями, які я озвучив, перед нами ще постає охорона водних об’єктів та лісових угідь від браконьєрів. Протягом року було вилучено майже тисячу знарядь незаконного вилову риби. Тиждень тому на річці Прип’ять серед ночі службою парку було затримано чоловіка з нарізною зброєю та оптикою. Усі документи по справі передані у судові інстанції. Ще було затримано чоловіка з мисливською собакою, що також є порушенням. Складено відповідні протоколи, сплачено штрафи.
Октім того, ми у своїй діяльності орієнтуємося й на європейський рівень та співпрацю. ШНПП сьогодні включений у територію тристороннього біосферного резервату, що покладає на нас більші зобов’язання і відповідальність за охорону цих територій. 24-25 вересня у Польщі буде проведена третя координаційна рада по біосферному резервату «Західне Полісся» за участю міністрів та заступників міністрів екології трьох держав. Я як керівник парку буду також брати участь у цій зустрічі. Сподіваюся, що буде прийнята резолюція в рамках співпраці на наступний рік.
– Які основні проблеми потребують вирішення протягом найближчих років?
– Насамперед, це каналізування та побудова очисних споруд навколо озер Світязь та Пісочне. Це можна об’єднати в загальне питання. Найбільш складна ситуація – по Світязькій сільській раді. Є проектно-кошторисна документація, є всі розрахунки, які сьогодні вливаються в круглу суму – близько 45 мільйонів гривень, по Мельниках – до 30 мільйонів, по Пульмі – 40. Тобто, попередньо підрахувавши, до 120 мільйонів гривень потрібно на каналізаційну мережу та очисні споруди навколо найбільших рекреаційних об’єктів району. Друге питання, яке не менш актуальне – це питання полігону ТПВ. Ну, побудуємо ми другу чергу. На це треба 400-500 тис. грн. Але через 5 років знову постане ця проблема, адже діючий полігон призначений для Шацької селищної ради, і вона вправі прийняти рішення про заборону приймати сміття з інших територій району. Тобто полігону ТПВ район взагалі немає, а той, що є, знаходиться фактично у центрі району та природного парку, рівновіддалений від чотирьох озер. Це нонсенс. Загалом же цей об’єкт має бути розташований далеко за межами озер та рекреаційних пунктів, де б не було загрози навколишньому середовищу. Третя проблема – це вплив Хотиславського кар’єру, про що я уже згадував. Четверта – проблема малих озер та ренатуралізація водно-болотних об’єктів. Сьогодні нам треба продовжувати тему будівництва переливних споруд, які, в свій час, у 90-х роках, були зроблені на озерах Кримно, Люцимер, Пулемецьке. Сьогодні, я думаю, потрібно облаштовувати ці споруди, щоб все-таки тримати на певному рівні запаси води в наших озерах. Скажімо, є проблема малих озер та їх рекультивації, як це зробили на озері Прибич. В районі є ще три-чотири озера, які потребують очищення і де видобуток сапропелю дасть можливість поглибити озера, очистити їх.
Тепер маємо говорити на рівні держави про те, що нам потрібні значні фінансові потоки не лише з державного бюджету, а й інвесторів, для вирішення тих проблем, які в майбутньому збережуть екологію цілого краю.
Напередодні свята – дня працівника лісу – мені хотілося б відзначити тих, хто активно працював у цьому році, незважаючи на непростий час та багато проблем: у Світязькому лісництві – Олег Шепеля, також Євгеній Сидорук, Микола Корусь, Микола Артимук, Петро Парфенюк; по Мельниківському – Михайло Ковальчук, Степан Штандер, Петро Седлярук, Євген Забродоцький; по Пульмівському – Віктор Шевчук, Іван Гловацький, Микола Ткачук, Іван Куран. Зичу їм та усім працівникам парку міцного здоров’я, благополуччя та плідної праці!
Віта ШЕПЕЛЯ.
