Головна Інтерв'ю Про літні клопоти, свято та будні ШНПП з вуст його директора

Про літні клопоти, свято та будні ШНПП з вуст його директора

5692

Завтра працівники лісової галузі відзначатимуть про­фесійне свято – день працівника лісу. Тож напередодні цієї дати про роботу однієї з найбільш потужних лісівничих ус­танов – Шацького національного природного парку – роз­по­відає її директор Володимир Захарко.

Розкажіть, будь ласка, яким для Вас та при­родоо­хо­ронної структури, яку Ви очолюєте, був цей рік та літній сезон зокрема?

– Цей рік, як і відпочинковий сезон, був досить складний як для держави, так і для нас. Досить складно було працювати, оскільки наша установа виконує функції охорони та збереження навко­лиш­нього середовища, а також сп­рияє розвитку рекреації та від­по­чинку людей, які сьогодні досить ак­тивно почали відвідувати територію Шацького району, в тому числі й ШНПП. За сьогоднішніми підрахунками, у 2015 році у сезон відпочинку відвідали територію району від 120 до 130 тисяч людей. Але вся біда в тому, що більша кількість людей зосереджена була на території села Світязь. Коли населення сільської ради ледве на­лічує 3 тисячі жителів, то в літній період кількість людей збіль­шується в десятки разів. Були садиби, які приймали по 10-15 людей, деякі – по максимуму (60-80 чоловік). І коли територія пляжу має про­тяжність 1,5 км, то бували періоди, коли 10 біотуалетів не мог­ли обслуговувати таку кількість людей. Тому, аби вирішити проб­­лему, сьогодні прийнято рішення зробити схему прив’язки ма­лих архітектурних форм до пляжної території, розділивши акваторію озера та пляжну територію, щоб була можливість встановлення ста­ціонарних туалетів та малих архітектурних форм, як це перед­бачає чинне законодавство. Ра­зом з тим більшу частину відпо­чивальників, яку приймає Світязь, треба розміщувати не тіль­ки по інших берегах Світязя та озера Пісочне, а й озерах Пуле­ме­цьке, Люцимер, північній стороні Світязя.

Але це потребує залу­чення потужних інвес­то­рів…

– Однозначно. І якщо взявши, наприклад, наметове містечко на оз. Пісочне, площу якого було розширено на півтора гектари, в пікові дні були ситуації, коли воно не могло вмістити усіх ба­жаю­чих. Тож люди просто роз­та­шо­ву­валися в ур. Пісоцький ліс на розпайованих людських землях. Цей період показав, що сьогодні гостро стоїть питання збіль­шення кількості наметових міс­те­чок чи рекреаційних пунк­тів, адже ті місця для рекреацій, що є («Незабудка», в ур. Гряда, біля оз. Пісочне), та можуть прий­­няти одночасно до тисячі від­по­чи­вальників, були пов­ніс­тю за­пов­нені. Окрім того, цього літа погода піднесла нам неприємний сюрприз – буревій. На велике щастя, нам вдалося вчасно лік­ві­ду­вати наслідки цієї стихії, аби люди могли продовжити відпо­чинок на цій території. Не зва­жаючи на вихідні, три наші ліс­ництва (Світязьке, Пульміське та Мельникіське) взяли активну участь у ліквідації її наслідків.

Але ж до буревію в ос­тан­ній місяць літа ще дода­лися й пожежі?

– Так, непросте літо було й у плані пожежної безпеки. В ра­йоні, як і в області в цілому, був оголошений найвищий клас горю­чості – п’ятий. На території ра­йону були випадки загоряння торфовищ, які й сьогодні не пов­ністю локалізовані, навіть не­давні дощі цьому не зарадили. Навколо цих загорянь є масиви, які входять до складу ДП «Ша­цьке УДЛГ» та парку, тому ми мали неприємні випадки, коли во­гонь з полів перекидався на ліс, зокрема, в ур. Городище (Ме­ль­никівське лісництво), в ур. Бо­йова. На ліквідацію цих пожеж була задіяна наша пожежна техніка, екскаватор, трактори та працівники парку. На жаль, ак­тивність населення сіл при га­сінні пожеж була досить низька. Наприклад, жодного жителя с. Ме­льники не було на гасінні по­жежі, хоч їх і обіцяли організу­вати місцеві депутати. В районі Ростанської сільської ради зго­ріло близько 300 га людських паїв і торфовищ, а в результаті того, що вогонь не вдалося вт­ри­мати, він перекинувся на ліс. За попередніми оцінками, згоріло близько двох десятків гектарів лісу. Складна ситуація була й на території Пульмівської сіьської ради, коли пастух підпалив не­косі в районі ур. Мокошин неда­леко від місцевого сміттєзва­лища, і неконтрольована по­жежа пішла в сторону молодих гус­тих соснових насаджень. Тож якби лісова охорона вчасно не нагодилася, то через дві-три хвилини фронт пожежі був би в лісі. А вже там зупинити вогняну стихію в суху вітряну погоду на­ба­гато важче, коли й техніка зас­­­таріла, і водойми усі пере­сохли. Проте, незважаючи на усі не­­гаразди, нам вдалося стри­мати пожежі, зберегти і ліси, і людей.

Останній місяць викли­кав велике занепокоєння серед місцевого населення щодо ситуації із рівнем води в наших озерах. Про­ко­мен­­туйте.

– Так, справді, усі бачать, що сьогодні є велика проблема з рівнем ґрунтових вод. Прак­тично суха та малосніжна зима, по­сушлива весна та надспе­котне літо значно знизили рівень води в наших озерах приблизно від метра до одного метра двад­цяти сантиметрів, а бере­гова лінія на озері Світязь відс­тупила подекуди до 50-100 м від берега. Також ми говоримо про можливий вплив Хотислав­сь­кого кар’єру на озера Шацька, Рат­нівщини та територію ШНПП. На сьогодні недостатнім є моні­то­ринг, який ведуть науковий відділ парку за ґрунтовими та на­пірними водами. Причина: не­достатня мережа спостереж­них точок, яку, аби мати досто­вірну інформацію, потрібно роз­ширити. Але щоб зробити одну свердловину, потрібно близько 50 тис. грн. Загалом треба до пів­мільйона гривень для від­новлення процедури спостере­ження за рівнем вод. Раз у мі­сяць наші працівники виїжд­жають на спостережні точки, ве­дуть заміри рівня води, за якими вже можна робити висновки.

Яка ситуація була цього року із вивезенням смі­ття із прибережних смуг озер?

– Цього літа ми мали чи не найбільшу кількість рекреантів за останні роки. Якщо люди їдуть, то, звісно, залишають піс­ля себе сміття. Тож працівники парку постійно змушені приби­рати берегові лінії озер. На літо ми взяли 15 сезонних праців­ни­ків, і були такі дні, що із пляж­ної території с. Світязь, ур. Не­за­будка та шацької сторони ми вивозили в день по два-три при­­чепи сміття. Завдяки цьому ситуація була контрольована. Якби хоча б два дні не виво­зи­лось сміття, ми мали б преце­дент не лише на весь район, а й область та Україну. Хоч і з ве­ликими потугами, але нам вда­ва­лося тримати ситуацію під конт­ролем.

Проте з кожним роком, я ду­маю, потік рекреантів буде ще збі­льшуватися, а на сьогод­нішній день наша інфраструк­тура не готова до прийому такої кількості людей. Протягом 6 ро­ків на нашій території відбуваю­ться Європейські Дні Добросу­сідства, і ми мали можливість в цьому році побувати на озері Бі­лому (Влодавський повіт, По­льща). Там одночасно відпочи­ває до 100 тис. людей, і це зва­жаючи на те, що воно лише на де­кілька гектарів більше від на­шого озера Пісочне. Нам вкрай пот­рібно вкласти серйозні кош­ти у водопостачання і водовід­ве­дення приозерних територій, побудувати парковки для авто­мобілів та кемпінги, з чим було б набагато простіше регулювати та організовувати відпочин­ко­вий сезон. Якщо ми не зуміємо відшукати кошти на будів­ництво каналізаційної мережі і очисних споруд в селах Сві­тя­зь, Мельники, Гаївка, Пульмо, то боюсь, через декілька років ми можемо втратити наші озе­ра. А що втратиш – важко відно­вити. Я думаю, адміністрація парку спільно з районною вла­дою по­винні працювати над цією проб­лемою.

Але ця проблема по­винна бути не лише пробле­мою місцевої влади, а й об­ласті та України, оскільки сюди їдуть відпочивати з усіх куточків держави, а та­кож близького зарубіжжя.

– На сьогоднішній день ми втратили Крим, і тепер ті, хто їздив туди – їдуть до нас. Якщо протягом 5-10 років не вдас­ться усе облаштувати, то від­новляти озера буде набагато складніше. Цього тижня я ма­тиму зустріч із виконуючим обо­в’язки міністра екології, за учас­тю депутатів Верховної Ради, в тому числі Ігоря Гузя, де буде до­сить серйозна розмова про охо­рону і збереження озера Сві­тязь та інших озер націо­на­ль­ного парку. Бо якщо, скажімо, при створенні парку обіцяли увагу міністерств та залучення коштів, то тепер парку ніхто не дав ні копійки. Сьогодні життя заставляє нас працювати так, щоб територія наша була об­лаш­тована і люди мали мож­ливість нормально відпочити.

Що робить парк сьо­годні для збереження дов­кілля?

– Разом із рекреаційними проблемами національний парк має ще одну функцію, про яку я уже згадував, – це охорона і збереження довкілля. Щорічно ведемо рубки догляду згідно з матеріалами лісовпоряд­ку­ваня. Суцільні рубки заборонені в заповідній зоні, але в госпо­дарській зоні інтенсивної рек­реа­ції ми зобов’язані вести рубки догляду за насаджен­нями. Замість того, що виру­буємо, ми також садимо лісові ку­льтури. Щорічно в рамках ру­бок  догляду вирубуємо від 3,5 до 4 тис. кубів деревини, з яких 300-400 кубів – ділової дере­вини, яка залишається в районі для потреб місцевого на­се­лення. Сьогодні район, не маю­чи газопостачання, як аль­тер­нативу використовує для опа­лення деревину. Наведу прик­лад. Коли фіни 20 років тому споживали більше 80% газу, то сьогодні вони спожи­вають ли­ше 30%, вико­рис­то­вуючи аль­тер­нативні види па­лива. З 1 вересня у нас була планова пе­ре­вірка з Києва з державної еко­логічної інспекції. Коли вони пройшлися і поди­ви­лися наші рубки догляду по усіх трьох ліс­ництвах – Ме­льники, Пульмо та Світязь, то були приє­мно зди­вовані, адже до ве­дення лі­со­вого госпо­дарства заува­жень практично не було. Залу­чаємо до співпраці нау­ков­ців для моні­торингу про­цедури ру­бок дог­ляду.

Відомо, що працівникам парку постійно доводи­ться боротися із браконьє­рами.

– Так, справді, поряд з усіма завданнями, які я озвучив, перед нами ще постає охорона водних об’єктів та лісових угідь від браконьєрів. Протягом року було вилучено майже тисячу зна­рядь незаконного вилову риби. Тиждень тому на річці При­­п’ять серед ночі службою парку було затримано чоловіка з нарізною зброєю та оптикою. Усі документи по справі пере­дані у судові інстанції. Ще було затримано чоловіка з мислив­сь­кою собакою, що також є по­ру­­шенням. Складено відповідні про­токоли, сплачено штрафи.

Октім того, ми у своїй дія­ль­ності орієнтуємося й на євро­пейський рівень та співпрацю. ШНПП сьогодні включений у територію тристороннього біос­ферного резервату, що покла­дає на нас більші зобов’язання і відповідальність за охорону цих територій. 24-25 вересня у Польщі буде проведена третя координаційна рада по біос­фер­ному резервату «Західне По­лісся» за участю міністрів та зас­тупників міністрів екології трьох держав. Я як керівник парку буду також брати участь у цій зустрічі. Сподіваюся, що буде прийнята резолюція в рам­ках співпраці на наступний рік.

Які основні проблеми потребують вирішення про­тя­гом найближчих років?

– Насамперед, це каналізування та побудова очисних споруд навколо озер Світязь та Пісочне. Це можна об’єднати в загальне питання. Найбільш складна ситуація – по Світязькій сільській раді. Є проектно-кошторисна документація, є всі розрахунки, які сьогодні вливаються в круглу суму – близько 45 мільйонів гри­вень, по Мельниках – до 30 мільйонів, по Пульмі – 40. Тобто, по­передньо підрахувавши, до 120 мільйонів гривень потрібно на каналізаційну мережу та очисні споруди навколо найбільших рек­реаційних об’єктів району. Друге питання, яке не менш ак­туа­льне – це питання полігону ТПВ. Ну, побудуємо ми другу чергу. На це треба 400-500 тис. грн. Але через 5 років знову пос­тане ця проблема, адже діючий полігон призначений для Ша­цької селищної ради, і вона вправі прийняти рішення про заборону приймати сміття з інших територій району. Тобто полігону ТПВ ра­йон взагалі немає, а той, що є, знаходиться фактично у центрі району та природного парку, рівновіддалений від чотирьох озер. Це нонсенс. Загалом же цей об’єкт має бути розташований да­леко за межами озер та рекреаційних пунктів, де б не було заг­­рози навколишньому середовищу. Третя проблема – це вплив Хотиславського кар’єру, про що я уже згадував. Четверта – проб­лема малих озер та ренатуралізація водно-болотних об’єк­тів. Сьогодні нам треба продовжувати тему будівництва пере­лив­них споруд, які, в свій час, у 90-х роках, були зроблені на озе­рах Кримно, Люцимер, Пулемецьке. Сьогодні, я думаю, пот­рібно облаштовувати ці споруди, щоб все-таки тримати на пев­ному рівні запаси води в наших озерах. Скажімо, є проблема ма­лих озер та їх рекультивації, як це зробили на озері Прибич. В районі є ще три-чотири озера, які потребують очищення і де ви­до­буток сапропелю дасть можливість поглибити озера, очис­тити їх.

Тепер маємо говорити на рівні держави про те, що нам пот­рібні значні фінансові потоки не лише з державного бюджету, а й інвесторів, для вирішення тих проблем, які в майбутньому збе­режуть екологію цілого краю.

Напередодні свята – дня працівника лісу – мені хотілося б відзначити тих, хто активно працював у цьому році, незважаючи на непростий час та багато проблем: у Світязькому лісництві – Олег Шепеля, також Євгеній Сидорук, Микола Корусь, Микола Ар­тимук, Петро Парфенюк; по Мельниківському – Михайло Ко­вальчук, Степан Штандер, Петро Седлярук, Євген Забродоцький; по Пульмівському – Віктор Шевчук, Іван Гловацький, Микола Тка­чук, Іван Куран. Зичу їм та усім працівникам парку міцного здоров’я, благополуччя та плідної праці!

Віта ШЕПЕЛЯ.