— Завтра, 3 лютого, виповнюється 20 років як був створений Шацький район. Практично весь цей час, за винятком декількох років, Ви стоїте біля керма нашого озерного краю. Скажіть, Ви задоволені тим, як він розвивається? Давайте зробимо невеликий екскурс цим історичним періодом.
— Розпочну з моменту, коли у далекому 1993 році від тодішнього керівника області Блаженчука Володимира Івановича надійшла пропозиція стати представником Президента у новоствореному Шацькому районі. Пропозиція не здивувала і не злякала. По-перше, у Шацькому лісному технікумі здобував професійну освіту, по-друге, дружина, Любов Степанівна, корінна шачанка, тому всі переваги та недоліки шацької землі мав змогу вивчити уже давно. Досвід, набутий на попередніх місцях роботи, особливо на посаді першого заступника голови Любомльської РДА, також дозволив без вагань прийняти повноваження керівника району.
Коли керівник говорить, що на сто відсотків задоволений результатами своєї роботи, то він, м'яко кажучи, трохи лукавить. Завжди знайдуться моменти, аналізуючи які через десятки років, розумієш — от це можна було зробити по-іншому, отут ми дали маху, а тут недогледіли. Але, в загальному, переконаний, що 20 років тому було прийнято правильне рішення, яке принесло користь мешканцям мальовничого куточка Волині. Власні органи управління, власне фінансування, власні повноваження громади — це те, що дало можливість вирішити специфічні, нетипові для тодішнього Любомльського району проблеми. Була надана можливість зосередитись на охороні навколишнього середовища, організації туристичних потоків, глибше вникнути у питання життєдіяльності сільських громад.
Звичайно, не завжди район мав засоби для такого бурхливого розвитку, як за останній період. Дев'яності роки минулого століття — це час становлення української держави та численних випробувань для всіх рівнів влади, в тому числі районної. Згадую хронічні невиплати — п'ять, шість, навіть вісім місяців затримували зарплати та пенсії. Люди виживали, як могли: за рахунок вирощеного на присадибних ділянках, починаючи масово їздити до Польщі. Чесно кажучи, трохи соромно за ті часи — доводилось заспокоювати, втішати, при цьому усвідомлюючи всю складність ситуації в державі. Але це вже історія. У 2002 році виплату всіх зобов'язань було завершено і до цього часу, та й сподіваюсь і в майбутньому, таких проблем не виникатиме.
Досить болючим для нашого сільського району стало припинення діяльності колгоспів, розпаювання майна та землі. Можна собі уявити, наскільки це були складні процеси, з незрозумілими правилами та конфліктними ситуаціями, якщо по деяких сільських радах ще досі не завершені усі процедури.
У тому ж 2002 році почались підготовчі роботи щодо створення біосферного резервату, які були завершені лише через 10 років. У вересні минулого року в м. Варшава відбулось урочисте вручення Президентом ЮНЕСКО сертифікату про включення резервату «Західне Полісся» до списку цієї всесвітньої організації.
Мабуть, потрібно згадати і ліквідацію сміттєзвалища, що було 40-річною проблемою селища. Перенесення очисних споруд та розбудова базової каналізаційної мережі, що дозволила забрати нечистоти з смт Шацьк та урочища Гряда. Тоді ж проведений капітальний ремонт дороги від с. Самійличі до санаторію «Лісова пісня», що в той нелегкий час вигідно відрізняло нас від інших районів.
І, звичайно, висловлюю вдячність тим, з ким працював пліч-о-пліч у часи становлення району: Адаму Харитоновичу Дударчуку, заступнику голови райдержадміністрації з гуманітарних питань; Михайлу Митрофановичу Федуну, начальнику управління агропромислового розвитку; Віктору Наумовичу Карпуку, першому заступнику голови райдержадміністрації, голові районної ради; Миколі Григоровичу Шевчуку, начальнику райвідділу міліції, та багатьом іншим достойним людям, громадським активістам. На жаль, не можуть розділити з нами свято Віктор Миколайович Криса, голова Шацької селищної ради, Степан Костянтинович Власюк, начальник Шацького ПМК, Володимир Олексійович Гінайло, директор фабрики «Чайка», — їхній вклад у становлення району неможливо переоцінити.
— Життя не стоїть на місці. Скажіть, які виклики воно може кинути району?
— Буде зайвим перераховувати все те, що зроблено за останніх два роки. Позитивні зміни ми відчули в усіх сферах життєдіяльності району. Дійсно, постає питання: а що ж далі?
Головне стратегічне завдання — перетворення району на привабливий для туризму та рекреації регіон. Так, ми радіємо щорічним рекордам по кількості відпочиваючих у районі. Але кількість не означає якість. Сміття, дороги, водопровід та каналізація, незважаючи на відчутні зрушення, залишаються головною проблемою туристичного Шацька. І це є завданням найближчого часу — створення умов. Решта залежить від людей, від бізнесу — це вони приймають відпочиваючих, заробляють копійку, якою, до речі, ніхто не примушує ділитись. Знамениті шацькі пончики стали для багатьох непоганим джерелом прибутку, і ми прекрасно розуміємо, що саме такі дрібні підприємці, активні люди, стануть у найближчому основним джерелом наповнення місцевих бюджетів, а отже, їм необхідна наша підтримка.
Потребує уваги і соціальна сфера району. У першу чергу, йдеться про приміщення районного Будинку культури, Піщанських школи та Будинку культури, ряд інших об'єктів. Капітальний ремонт цих будівель вимагає чималих затрат, але якщо будуть витримуватись взяті раніше темпи капітальних вкладень, — усе це стане реальністю.
Протягом останніх років ми активно працювали із закордонними партнерами. Нагадаю, що невдовзі почнеться реалізація мільйонних проектів за програмою транскордонного співробітництва. Буде проведено будівництво каналізаційної мережі у селищі Шацьк, модернізацію очисних споруд, закуплено сучасну техніку для ремонту та прибирання доріг, у тому числі самоскид, підмітальну машину, дробарку, навантажувач та інше. Загальна вартість робіт та обладнання перевищує 23 мільйони гривень. Це є доказом важливості участі у міжнародних проектах та програмах. Сусідство району одразу з двома державами гріх не використати.
— Яким Ви бачите майбутнє нашого району, скажімо так, років через 20-30?
— Ніколи не будував таких далекоглядних планів. Ми можемо приблизно бачити, що станеться через два-три роки, але не більше. Впевнений лише в одному, що і через десятки років зранку зійде сонце, підуть до шкіл та садочків діти, а район, як і зараз, буде славитись не лише прекрасною природою, а й щедрими та привітними людьми, які завжди раді гостям.
Дорогі друзі! Шачани та гості нашого славного району! Прийміть щирі вітання з ювілеєм району. Бажаю всім вам міцного здоров'я, благополуччя в родинах, упевненості в завтрашньому дні.
