Головна Коротко Горіла свічка, як пам’ять про вбитих голодом

Горіла свічка, як пам’ять про вбитих голодом

1734

Приспущений стяг із чорною стрічкою, жалобна мелодія, на ве­ли­кому екрані – моторошні кадри з замореними голодом людьми… Пам’ять про найтрагічніші сторінки історії України шачани вша­но­вували 22 листопада біля районного Будинку культури. З ду­шев­ним трепетом сприймалися озвучені працівниками культури факти загибелі мільйонів українців від голодної смерті та докази мас­штаб­ного злочину проти людяності, назва якого – геноцид. Не мож­на було без болю дивитися на екран, на якому мерехтіли фо­тосвідчення голодомору 1932-1933 років: експропріація в людей хліба і всіх запасів харчів, напівживі діти, опухлі дорослі, масові захоронення жертв голодомору.

Як би не було страшно знову і знову воскрешати пам’ять про трагедію, ми повинні це робити. Для того, як відзначив у своєму зверненні до присутніх голова Шацької районної ради Сергій Віннічук, щоб пам’ятати про помилки минулого і більше ніколи не повторювати їх у майбутньому. Вшановувати пам’ять загиблих – це єдине, що ми можемо зараз робити для них. А ще молитися. Отець Микола Вихор, благочинний Шацької округи, настоятель хра­му Різдва Богородиці смт Шацьк, відправив поминальну службу за жертвами голодоморів. Учасники мітингу вшанували загиблих хвилиною мовчання, а рівно о 16.00 год. запалили свічки – символи вічної пам’яті про трагедію українського народу.

…На вікні свіча догасала.

 Мати дитинча колисала

 Не в колисці, ні,

 Не в колисці, але у труні.

 Мертві по ровах, їх мільйони.

 По німих церквах стогнуть дзвони.

 Хто ж то Україні, Боже,

 Нині допоможе?!

Слова жалобної пісні «Свіча» у виконанні Оксани Білозір – останнього акорду поминального заходу – відстукували в серці кожного ритм щемливого болю.

Мирослава ЦЮП’ЯХ.