Головна Коротко Як ми відкривали для себе озера Кругле і Довге

Як ми відкривали для себе озера Кругле і Довге

1480

В різдвяні дні, коли держава по­радувала щедрими вихід­ними, не сиділося нам, праців­никам редакції, вдома. Запла­ну­вали сімейний похід на озера Кругле і Довге, до яких влітку, навесні і восени немає дос­ту­пу, бо розташовані в болотис­то-чагарникових хащах. Роз­по­­ча­ли маршрут зранку з озера Лю­цимер, зійшли на найвищу точ­ку Шацька – гору Ципель, по­в’я­зали стрічку на прапор, що ви­сочіє на ній. Далі замерзлими каналами почали пробиратися до захованих у поліських нет­рях водойм. По дорозі бачили, як господарюють бобри, які хат­ки (заввишки 2 м і діаметром 5 м!) будують, як заготовляють для них природний матеріал, які споруджують дамби. Блукали очеретом, що вимахав до п’яти метрів у висоту, милувалися ко­рінням латаття білого, що про­бивалося на поверхню каналів крізь товщу льоду і було схоже на ліани з джунглів, та візерун­ками замерзлої водної рослин­ності. Здавалося, що в цих міс­цях ніколи не ступала нога лю­дини, тому ми відчували себе першопрохідцями. Чотири го­дини йшли, долаючи перешкоди, у деяких місцях каналів до­во­дилося навіть проповзати під ча­гарниками і розчищати шлях сокирою.

Озеро Кругле розташоване за 2 км на схід від селища Ша­цьк, воно, як і Довге, входить у каскад протічних озер Люци­мер-Кругле-Довге-Плотиччя-Кримно.

Площа Круглого – 8,6 га, до­в­жина – 400 м, ширина – 300 м, максимальна глибина – 2 м. Довге – трохи більше, його пло­ща – 12 га, довжина – 550 м, ширина – 300 м, максимальна глибина – 3 м. Навіть взимку нас вразило багатство прибе­режної і водної рослинності, ко­тру видно і на поверхні замер­злих озер. Водорості ство­рю­ють чудові умови для нересту риби. У водоймі ж водиться лин, карась, щука, окунь, в’юн. Прибережні нетрі озер є місцем гніздування багатьох видів пта­хів. Місцеві там часто бачать і красенів-лебедів, і колонії бак­ланів.

Обидві водойми – маленькі блакитні віконця в оточенні бо­літ, густих верболозів та пра­вічних поліських лісів. Влітку наш маршрут був би надзви­чай­но небезпечним і ризико­ваним, бо, подейкують, у цих міс­цях можна запросто втра­пити в трясовину. Взимку ж, та ще й у морозну пору, ми подо­лали його без ризику для життя і повернулися додому з почут­тям, що зробили корисну спра­ву. Яскраві враження від ман­дрівки – це неперевершений смак смаженого на вогні сала, щасливі усмішки дітей і вербові котики з лісу, які, розпус­тив­шись у теплі, принесли весну в наші оселі.

Мирослава ЦЮП’ЯХ.