Головна Наради, сесії Об’єднання громад: соціальний експеримент чи шанс будувати європейське майбутнє?

Об’єднання громад: соціальний експеримент чи шанс будувати європейське майбутнє?

1934

Багато сказано і написано про реформу децент­ралізації в Україні, намальовано райдужні перспек­тиви, проведено паралелі з передовими європей­ськими країнами. У Волинській області сьогодні утво­рені і діють 5 об’єднаних громад. На карті ре­формованих органів місцевого самоврядування дуже скоро з’явиться ще один – Шацька селищна об’єд­нана територіальна громада, в яку ввійшли Шацька селищна, Прип’ятська та Самійличівська сі­льські ради, тобто 11 населених пунктів. Її історія поч­не свій відлік з 27 березня – дня проведення ви­борів.

Решта, тобто 6 сільських рад району, не поспі­шають об’єднуватися. Чи не вірять, що передача на місця повноважень та ресурсів стане запо­ру­кою перспективного розвитку громад, чи бояться, що реформа стане соціальним експериментом, від якого бідні громади ще більше зубожіють. Аби максимально до­нести до сільських голів інформацію про реформу в дії, Шацька ра­йонна рада в особах Сергія Карпука, голови ра­йон­ної ради, та Ольги Сахарук, керуючої справами районної ради, організувала для керівників органів місцевого самоврядування Ша­цького ра­йону зустріч із головами об’єднаних громад Воло­ди­мир-Волин­сь­кого району.

Район Волині над річкою Лугою є одним із найпрогресивніших. Устилузька міська та Зимнівська об’єднані громади вже пройшли найважчі етапи свого становлення. Їм нелегко, бо законодавство, як завжди, шкутильгає, реалізовані етапи реформи боляче б’ють по людях, коштів не вистачає, обіцяне державою не виконується в повній мірі. Керівник однієї громади бачить багато мінусів у реформі децентралізації, інший голова – оптиміст, і на сьогодні ділиться успішним досвідом господарювання на рівні Волині і всієї України.

Віктор Поліщук, голова Устилузької міської об’єднаної терито­ріа­льної громади:

– В новоутворену громаду ввійшло 7 сільських і 1 міська рада (26 населених пунктів), на її території проживає 7 625 громадян. До 1957 року на Волині існував Устилузький район, тому об’єднана гро­мада фактично відновила історичну справедливість. У перший час після виборів я пережив велике розчарування, оскільки в Усти­лузьку об’єднану громаду ввійшли не перспективні населені пункти з розвиненою інфраструктурою та промисловістю, а дота­ційні – без доріг, без комфортних для людей маршрутів, без пере­віз­ника. Починали працювати буквально без норма­тивно-правової бази, рішення то приймали, то відміняли, право підпису і єдину пе­чатку мав один лише голова. Люди збунтувалися, бо за довідкою потрібно було їхати 25 км по бездоріжжю до Устилугу. Тільки в січні цього року ми змогли зареєструвати ви­конавчий комітет, роз­­робити печатки – таким чином зняли напругу серед жителів від­далених сіл у питанні видачі довідок. Непросто і з фінансами. Новоствореним громадам спочатку обіцяли на розвиток інфраструктури 4,5 млрд. грн., потім 1 млрд. грн. – він мав бути поділений між адміністративними одиницями пропорційно до кількості на­селення і площі. І знову зміни – при розподілі коштів не вра­хо­вувалися міські жителі, а ті­льки сіль­ські. У нашій же громаді третина населення – жителі міста. А на ці фінанси я покладав ве­ликі надії, бо обіцяв людям по­ремонтувати дороги, відновити маршрути, створити муніци­па­льну поліцію. Маємо й іншу проб­лему – написали три проекти по енергозбереженню, передбачили кошти на співфінансування. Утім, на рівні області все зависло, а без коштів проекти мертві. Також від­повідно до розпорядження губернатора ми написали три прое­к­ти по наших занедбаних дорогах, співфінансування обіцяли спер­шу таке: 85% – область, 15% – громада, тепер обласні посадовці змі­нили правила гри і доля стала рівною: по 50% з кожного бюд­жету.

Маємо 8,5 млн. грн. освітньої субвенції, але нам цих коштів не вис­­тачає. Держава не передбачила фінансів ні на харчування шко­лярів, ні на підвезення до навчальних закладів. Вчителі обу­рюються, бо мають лише 1% доплати за престижність (тоді як у місті платять 10%). Виділяємо кошти тільки на зарплату пе­дагогам, з січня місяця маємо по освітніх закладах непроп­ла­чені рахунки за газ та електроенергію.

Держава переклала на наші плечі і оптимізацію шкіл. Маємо в громаді закрити одну початкову школу, а два навчальні заклади І-ІІІ ст. перевести в І-ІІ ст. Одна опорна школа, з належним ус­тат­­ку­ванням кабінетів, з професійним кадровим складом, дія­тиме лише в місті Устилуг.

За які надходження живе громада? У нас залишаються 60% податку з доходів фізичних осіб, 5% – від торгівлі підакцизними то­­варами – алкоголем, тютюном, нафтопродуктами, податки від не­житлової нерухомості, єдиний податок тощо. Маємо також ос­­вітню та медичну субвенції.

На даний час ми формуємо виконавчий комітет. Попередньо на сесії було затверджено 46 штатних одиниць, на сьогодні маємо лише 23, ще 7 незабаром складуть колектив новост­во­реного ЦНАПу. Всі колишні сільські голови виконують на місцях обо­в’язки ста­рост. Решта працівників сільських рад, у тому числі зем­левпо­рядники, працюють у м. Устилуг – у виконавчому апа­раті міської ради. Так, дехто мусить долати до робочого місця 25 км, утім, зарплата в працівників стала вищою (ніхто не отримує менше, як 2 500 грн.).

В’ячеслав Католик, голова Зимнівської сільської об’єднаної територіальної громади:

– Ми працюємо, не маючи опори на чітко прописані правила, тобто законодавство. Проте отримали кермо у вирішенні влас­них проблем. Бо ж зрозуміло, якщо над проблемними питаннями пра­цюють люди, які реально їх відчувають, то вони й зацікавлені в тому, щоб зробити все якнайкраще. В старій системі органи міс­цевого самоврядування завжди були на другорядних позиціях. На них покладали відповідальність, але не забезпечували інст­ру­ментами. Тепер ми ні від кого не залежимо, маємо і великі пов­новаження, і немалі гроші. В об’єднану громаду ввійшли 4 сіль­ські ради, зокрема 17 населених пунктів, кількість населення – 6 200 чоловік. Маємо на сьогодні 4 млн. грн. власних коштів, а до об’єд­нання бюджет складав 450 тис. грн. Створюємо ЦНАПи – з їх появою у Зимному мешканці перестали їздити у районний центр за необхідними послугами. Для зручності людей створили ще три підрозділи ЦНАПу у селах Льотниче, Бубнів і Селець. У них працюють досвідчені адміністратори – колишні працівники сі­льських рад. Кошти тепер вдається розподіляти значно раціо­на­льніше, як раніше. Наприклад, їх вистачає не тільки на утри­мання шкіл, а й на їхній капітальний розвиток, також реально стало вирішити питання про облаштування у Зимному лікарської ам­булаторії.

Мирослава ЦЮП’ЯХ.