Головна Свято Піщанська школа: з другого століття – в другу молодість

Піщанська школа: з другого століття – в другу молодість

1778

Травневого вихідного дня в селі почалося свято. Сама при­рода заспівала в унісон з його організаторами, прогнавши геть дощові хмари і проливши со­нячне тепло на святково при­б­рану сцену, сотні усміхнених людей і саму винуватицю тор­жества – ЗОШ І-ІІІ ст. с. Піща. Школа, багата своєю історією та освітянськими звершен­ня­ми, поколіннями мудрих педа­гогів і вдячних за науку випус­кників, відзначала цього дня 100-річний ювілей.

Щоб привітати з величною датою, прилинули до неї, як діти до матері, випускники з різних куточків Волині, з міст Луган­ськ, Херсон, Одеса, Охтирка, а також з Росії і Білорусі – всього 189 чоловік. Усіх їх біля брами з повітряних кульок привітно стрі­чали нинішні школярі, да­руючи кожному маленький си­м­вол свята – шкільний дзві­ночок.

Випускники, передусім, заг­лянули до шкільних кабінетів, де за мить пригадали все, чим збагатила їхнє життя шкільна юність, пораділи за оновлений вигляд навчального закладу і всі, як один, прийшли до вис­новку, що на 100 років він таки не виглядає. Утім, саме сто­ліття тому з’явилися перші за­писи в літописі тоді ще цер­ков­но-приходської школи с. Піща. «За царя», тобто в перші роки ХХ ст., її збудували за церковні гроші поруч із храмом ікони Казанської Божої Матері. Нав­ча­льно-виховним процесом шко­ли, в якій було 4 класи, керував не педагог, а священик; всі учні навчалися в одному класі. В 1910-1911 роках земство поча­ло зводити стіни нової школи (саме вона збереглася донині), завершивши будівництво в 1913-му. Учням викладали Закон Божий, вчили їх читати, писати, рахувати, співати. З 1930 року в школі стало 6 кла­сів, з’явилися нові пред­мети: географія, історія, праця, фіз­культура. Їх викладання, крім українського читання і письма, велося польською мо­вою. До­ку­менти про освіту ви­дава­ли­ся лише польським учням, які, на відміну від укра­їнських, мали можливість іти вчитися далі. Атестат про середню освіту ви­пускникам Піщанської школи (серед них – відомий у районі лікар Семен Іванович Горун) вперше було вручено в 1954 році.

Зараз у школі навчається 143 учні. Педагогічний колек­тив – це справжня команда одно­думців, яких об’єднує ве­лика любов до дітей, прагнення до самовдосконалення. Нині у школі працює 20 учителів, з них 14 з вищою категорією, 1 учи­те­ль-методист, 5 старших вчи­телів.

Саме вони, а зокрема Любов Ковальчук, директор школи, Ла­риса Бакун, заступник ди­ректора з виховної роботи, Іри­на Будько, педагог-організатор, та інші ентузіасти подбали про те, щоб така знакова подія, як 100-річчя, запам’яталася всім. А розпочалося святкування з молитви, якою благословив добре починання отець Іоанн, нас­тоя­тель храму ікони Казанської Божої Матері с. Піща, спільно зі священиками, запрошеними на урочистість. Батюшка подару­вав школі ікону Богородиці – щоб берегла і захищала в часи незгод.

Порадували подарун­ком (бе­н­зопилою «Штиль»), вру­чен­ням грамот і приємною нови­ною Володимир Найда, го­лова Шацької РДА, Воло­димир Го­лядинець, голова ра­йонної ра­ди, та Людмила Єрофєєва, зас­тупник голови районної ра­ди. Представники вла­ди по­відо­мили, що вже ви­гото­вляє­ться проект добудови Піщан­ської школи. На тому, що школа-юві­лярка робить чималий вклад у роз­виток освіти ра­йону – і до­сяг­неннями учнів, і високою ква­­ліфікацією вчителів, – наго­ло­сили під час вітальних про­мов Анатолій Павлей, нача­льник відділу освіти Шацької РДА, та Катерина Редько, го­лова ра­йон­ної ради проф­спілки пра­ців­ників освіти. І тут не обійшлося без Почесних грамот і пода­рун­ка – Піщанська школа отримала нову косарку. Не з по­рожніми ру­ками приїхав на урочистість Вік­тор Карпук, ди­ректор сана­торію «Лісова піс­ня», вручивши педагогам дві пу­тівки на від­по­чинок у здравниці.

Гаряче аплодували присутні трьом колишнім директорам ЗОШ І-ІІІ ст. с. Піща: Михальчуку Григорію Федоровичу, Кудю Володимиру Дмитровичу, Яль­ни­цькій Галині Іванівні і тепе­рішньому – Любові Миколаївні, які робили і роблять усе для того, щоб рідний навчальний заклад процвітав. Всіх роз­чу­лив вихід на сцену випускників далекого 1958 року, від імені яких вітальні слова на адресу іменинниці виго­лосив Петро Бурдило.

Лилося піснею учнівське дзвін­коголосся; раділи педа­гоги, що так багато людей (до 300 чоловік) заві­тали на свято; витирали сльози однок­лас­ни­ки, які зустрілися через десятки літ. Кожне слово, сказане зі сцени, карбувалося в пам’яті ви­пускників, бо воно – про них, про їхнє життя і про одвічну любов – рідну Піщанську школу. Святою молитвою церков­нослужителі по­м’янули всіх тих працівників шко­ли, хто не до­жив до сьогод­ніш­нього дня.

Не обійшлося на ювілеї і без тортів – справжніх кулінарних ше­деврів (один – у вигляді кни­ги, другий – макету школи), виго­тов­лених з любов’ю місце­вими май­страми. Наприкінці уро­­­чистості всі ласували со­ло­дощами і дружно під­­­співу­вали учасникам наро­д­ного ансамблю «Лісова пісня».

Мирослава ЦЮП’ЯХ.