Травневого вихідного дня в селі почалося свято. Сама природа заспівала в унісон з його організаторами, прогнавши геть дощові хмари і проливши сонячне тепло на святково прибрану сцену, сотні усміхнених людей і саму винуватицю торжества – ЗОШ І-ІІІ ст. с. Піща. Школа, багата своєю історією та освітянськими звершеннями, поколіннями мудрих педагогів і вдячних за науку випускників, відзначала цього дня 100-річний ювілей.
Щоб привітати з величною датою, прилинули до неї, як діти до матері, випускники з різних куточків Волині, з міст Луганськ, Херсон, Одеса, Охтирка, а також з Росії і Білорусі – всього 189 чоловік. Усіх їх біля брами з повітряних кульок привітно стрічали нинішні школярі, даруючи кожному маленький символ свята – шкільний дзвіночок.
Випускники, передусім, заглянули до шкільних кабінетів, де за мить пригадали все, чим збагатила їхнє життя шкільна юність, пораділи за оновлений вигляд навчального закладу і всі, як один, прийшли до висновку, що на 100 років він таки не виглядає. Утім, саме століття тому з’явилися перші записи в літописі тоді ще церковно-приходської школи с. Піща. «За царя», тобто в перші роки ХХ ст., її збудували за церковні гроші поруч із храмом ікони Казанської Божої Матері. Навчально-виховним процесом школи, в якій було 4 класи, керував не педагог, а священик; всі учні навчалися в одному класі. В 1910-1911 роках земство почало зводити стіни нової школи (саме вона збереглася донині), завершивши будівництво в 1913-му. Учням викладали Закон Божий, вчили їх читати, писати, рахувати, співати. З 1930 року в школі стало 6 класів, з’явилися нові предмети: географія, історія, праця, фізкультура. Їх викладання, крім українського читання і письма, велося польською мовою. Документи про освіту видавалися лише польським учням, які, на відміну від українських, мали можливість іти вчитися далі. Атестат про середню освіту випускникам Піщанської школи (серед них – відомий у районі лікар Семен Іванович Горун) вперше було вручено в 1954 році.
Зараз у школі навчається 143 учні. Педагогічний колектив – це справжня команда однодумців, яких об’єднує велика любов до дітей, прагнення до самовдосконалення. Нині у школі працює 20 учителів, з них 14 з вищою категорією, 1 учитель-методист, 5 старших вчителів.
Саме вони, а зокрема Любов Ковальчук, директор школи, Лариса Бакун, заступник директора з виховної роботи, Ірина Будько, педагог-організатор, та інші ентузіасти подбали про те, щоб така знакова подія, як 100-річчя, запам’яталася всім. А розпочалося святкування з молитви, якою благословив добре починання отець Іоанн, настоятель храму ікони Казанської Божої Матері с. Піща, спільно зі священиками, запрошеними на урочистість. Батюшка подарував школі ікону Богородиці – щоб берегла і захищала в часи незгод.
Порадували подарунком (бензопилою «Штиль»), врученням грамот і приємною новиною Володимир Найда, голова Шацької РДА, Володимир Голядинець, голова районної ради, та Людмила Єрофєєва, заступник голови районної ради. Представники влади повідомили, що вже виготовляється проект добудови Піщанської школи. На тому, що школа-ювілярка робить чималий вклад у розвиток освіти району – і досягненнями учнів, і високою кваліфікацією вчителів, – наголосили під час вітальних промов Анатолій Павлей, начальник відділу освіти Шацької РДА, та Катерина Редько, голова районної ради профспілки працівників освіти. І тут не обійшлося без Почесних грамот і подарунка – Піщанська школа отримала нову косарку. Не з порожніми руками приїхав на урочистість Віктор Карпук, директор санаторію «Лісова пісня», вручивши педагогам дві путівки на відпочинок у здравниці.
Гаряче аплодували присутні трьом колишнім директорам ЗОШ І-ІІІ ст. с. Піща: Михальчуку Григорію Федоровичу, Кудю Володимиру Дмитровичу, Яльницькій Галині Іванівні і теперішньому – Любові Миколаївні, які робили і роблять усе для того, щоб рідний навчальний заклад процвітав. Всіх розчулив вихід на сцену випускників далекого 1958 року, від імені яких вітальні слова на адресу іменинниці виголосив Петро Бурдило.
Лилося піснею учнівське дзвінкоголосся; раділи педагоги, що так багато людей (до 300 чоловік) завітали на свято; витирали сльози однокласники, які зустрілися через десятки літ. Кожне слово, сказане зі сцени, карбувалося в пам’яті випускників, бо воно – про них, про їхнє життя і про одвічну любов – рідну Піщанську школу. Святою молитвою церковнослужителі пом’янули всіх тих працівників школи, хто не дожив до сьогоднішнього дня.
Не обійшлося на ювілеї і без тортів – справжніх кулінарних шедеврів (один – у вигляді книги, другий – макету школи), виготовлених з любов’ю місцевими майстрами. Наприкінці урочистості всі ласували солодощами і дружно підспівували учасникам народного ансамблю «Лісова пісня».
Мирослава ЦЮП’ЯХ.
