Головна Свято Шацькі писанки

Шацькі писанки

4498

Коли цього тижня випад­ко­во побачила у соціальній ме­режі фото Лесі Черній із її пи­санками, дивувалася, як мож­­на відобразити на маленькому яйці дух величного свята Пас­хи, гармонійно поєднати націо­нальну культуру із сучасністю, створивши неповторні орна­мен­ти на яйцях, що вважалися у прадавніх слов’ян симво­ла­ми зародження життя. Тож пані Леся залюбки погодилася роз­повісти читачам про своє заняття, дати їм кілька порад, тим паче, що вона розписом яєць займається професійно (пра­цює у Центрі науково-технічної творчості м. Луцьк виклада­чем). Виявляється, Ле­ся Черній хоч і проживає остан­ні роки в Луцьку, проте родом – із Шацька, тут же мешкають і її батьки – подружжя Міліщуків. Сама ж Леся розповідає, що зацікавилася писанкарством як мистецтвом майже 10 років тому, коли навчалася в Луць­кому інституті мистецтв. Після закінчення навчання знайшла собі роботу в обласному цен­трі, там же й проживає. У Цен­трі науково-технічної твор­чос­ті викладає дітям писанкар­ство, художній розпис на склі, тканині, дереві, петриківський розпис.

– Звичай створювати пи­санки і крашанки прийшов до нас ще за часів трипільської культури, – розповідає про історію писанкарства Леся. – Розписане яйце вважається оберегом, символом весня­ного відродження природи, зародження життя, продов­ження роду. На території України писанкарство набуло найбільшого поширення за часів Київської Русі, в Х-ХІІІ столітті. Запроваджуючи християнство на Русі, церква вдало використала язичницькі вірування і народні звичаї, в тому числі і святкування Ве­ликодня навесні як пробуд­ження всього живого на землі, що збіглося з християнськими пасхальними святами на честь воскресіння Ісуса Христа.

На дивно-яскравих писан­ках Лесі помітила не лише тра­диційний орнамент для такого роду декору, а й навіть дер­жав­ний герб – тризуб. Загалом, як розповідає писанкарка, існують декілька видів писа­нок: кра­шанки, крапанки, дря­пан­ки, ма­льованки, травлянки, малю­ван­ня білих писанок, малюван­ня писанок шпилькою. Найбільш по­пулярними у нас є крашанки – це зварені круто ку­рячі яйця одноколірними рос­лин­ними барвниками. Менш поширені дряпанки (це кра­шан­ки, по яких гострим предметом – голкою, шилом та іншим – видря­пується певний малюнок), кра­панки як один із видів орна­ментованих яєць, малюнок на поверхні яких утворений крап­ками різного кольору; мальо­ванки (писанки які розма­льо­вані пензлем гуашними або акри­ловими фарбами на дерев’яних яйцях); трав’янки (білі писанки, які розписуються воском, а то­ді травлять в оцті, у резуль­таті чого утворюється орна­мен­тальна рельєфна повер­хня яйця). Особливо оригінальні білі писанки – на білому фоні. Такі писанки починають писа­ти не з білого кольору, а з жов­того, далі принцип виконання іде такий, як у звичайної писан­ки, але в кінці яйце обробляють в оцтовому розчині. Всі кон­турні лінії в цих писанках жовті. Малювання писанки зі шпиль­кою – техніка виконання така, як у звичайної, ті­льки замість писачка малю­є­ться шпилькою, і композиція ви­ходить у цікавих крапельних лініях. А на Волині  найбільш поширений метод декорування пасхальних яєць – восковий розпис. При цьому візерунок наносився на шкар­лупу яйця гарячим бджолиним воском за допомогою спеці­а­ль­ного писачка, що складає­ться з двох частин: металевої лієчки і дерев’яного держачка. Фон декорованих яєць був зде­більшого кольору вохри (фар­бували у відварі цибулиння). За­раз широко використо­вую­ться анілінові барвники. Але властивим для волинських пи­санкарів і сьогодні залишаю­ться натуральні. Рудий, корич­невий кольори дають горіхова шка­ралупа і листя; салатовий, зе­лений – молоді парості жита і кора яблуні; чорний колір – віль­хова кора та омела у спо­лу­ченні з відваром цибулиння; жовтий – пелюстки калюжниці болотної (місцева назва латат­тя). Та й кольори мають своє значення і символіку: червоний – сила, любов, ра­дість, життя; жовтий – достигле зерно, дос­таток, вро­жай, а також небесні світила; блакитний уособлює небо, по­вітря, воду, здоров’я; зелений – колір весни, воскре­сіння при­роди, багатство рос­линного і тваринного світу; вохристий – означає землю; ба­гатоколірна писанка – мир, доб­ро­бут, родинне щастя; поєд­нання чорного з білим – пова­га до душ померлих, подяка за охорону від злих сил, але такі пи­санки писали здебільш у провідну неділю.

l Ми часто бачимо на писанках різноманітні зна­ки, деякі з них – унікальні, і їх можна побачити лише на писанках. Що означають ці символи?

– У писанці закодовані обра­зи, символи навколишнього світу, це своєрідні обереги. Найхарактернішими елемен­та­ми Волинської писанки є зоб­раження сосонки, грабе­льок, зір­ки, сонечка, павучків, віт­ряч­ків, восьмикутної зірки, ви­ше­нь­ки, птахів, грибочків, берізки, квітів, вазонів, сорококлинці, хрес­тиків, різновидних спіра­лей, безконечників, трикутників, кіл, рисочок, крапочок. Берізка і грибочки – це сучасні витвори для дітей, птахи – символ ми­ру, подружньої злагоди, соро­коклинці – знаки різних риту­алів (поганських богів) або свя­щенні числа (число сорок пояснюється сорокаденним постом або існуванням сорока святих мучеників). Симво­ла­ми сонця можна назвати зірки, павучки, вітрячки, які були одни­ми з найпоширеніших на всій території України, а також і у всіх старих цивілізаціях ще з кам’яного віку. Сонце – дже­рело світла, символ життя. До найпоширеніших знаків нале­жить хрест – символ Всесвіту, знак чотирьох сторін світу, чотирьох вітрів, чотирьох пір року. У християнстві це сим­вол спокутування, яким Церк­ва все починає, благословляє і освячує. Активно у писан­карстві використовується без­ко­нечник або меандр – своє­рід­ний елемент у вигляді хви­леподібної смуги. Меандр по­ходить від мистецтва трипіль­ської культури. Безконечник на писанці не має ні початку, ні кінця, отже, вірили, що зло, яке потрапить у хату, потрапляє в цю пастку і ніколи більше не турбуватиме людину. Риба символізує воду, так само, як і вода символізує життя, щастя, здоров’я. У християнстві це сим­вол новохрещених. Граблі – символ дощу, у Новому За­віті це символ ласки і вісник науки святого Євангелія. «Де­рево життя» – цей мотив є одним із найпоширеніших еле­ментів. У народних віруваннях існував фантастичний зв’язок між людиною і деревом, адже дерево – це диво з див: восени воно помирає, а навесні ожи­ває. Коли навесні з бруньок на верхівці гілки з’явилися три нові пагони, люди сприймали їх як триєдиний символ про­дов­ження роду (батько – мати – дитина). Крім сосонки і де­рева життя, зображували ще й такі рослинні символи «ружі», «яблуневий цвіт», «огірочки» та інші. Колосся і зерно – уособ­лення предками святої їжі. У християнстві колосся симво­лі­зує Воскресіння. Ромб, три­кутник – ці символи означають поле, землю, а якщо всередині є намальовані рисочки – то це означає зоране поле. Найчас­тіше такі символи використо­вуються на гуцульських та буковинських писанках.

l А чим же характерна наша шацька писанка?

– У 40-50-х роках нашого століття на Волині багато поселилося людей із-за Бугу, тобто поляків, які привезли з собою і розмаїту народну твор­чість. Особливо великий вплив мали холмські майстри на міс­цеві традиції писанкарства. Звісно, свої писанки я пишу з тра­диційними символами, пе­ре­важ­но використовую гео­мет­ричний рослинний орнамент, інколи вписую стилізованих пта­хів, тварин і створюю аси­мет­ричне зображення компо­зи­ції писанки. Та й узагалі, писан­карство нелегко засвої­ти, бо це трудомістка, мініа­тюр­на та, мож­на сказати, юве­лірна робо­та, бо доводиться працювати із шкарлупою яєць, матеріалом дуже крихким. А щороку напе­редодні Великодня завжди розписую більше сотні яєць, дарую друзям, рідним, знайо­мим. Хоч і кажуть, що пи­санку потрібно дарувати пов­ну (це на добро), але я в цьому пла­ні трохи відходжу від тра­дицій, розписуючи видуті яйця, адже вони так довше будуть милу­вати око та нагадувати про свято.

Тож і цього року Леся пла­нує завітати до рідного сели­ща, привезти батькам та рід­ним свої різнобарвні писанки, популяризуючи цим давнє мистец­тво писанкарства се­ред дітей, молоді та дорослих. Бо тільки у нашій країні заро­дилося й існує донині таке унікальне і цікаве мистецтво.

Віта ШЕПЕЛЯ.