Шачани, які похмурого вихідного дня вийшли прогулятися до озера Велике Чорне, були зачаровані незвичною для зимової пори картиною: кригою легко і безшумно рухалися вітрильні судна … на ковзанах.
– Це буєри! Вони дуже схожі до яхт, бо обладнані щоглами і вітрилами. Єдина відмінність – металеві ковзани, невеликий опір тертя яких об лід може спричинити швидкість до 100 км за годину, – починає знайомити мене з особливостями диво-конструкції Євген Цвид, 70-річний любитель гіперактивного відпочинку з смт Шацьк, що саме розпочинав свій 37-й сезон катання на буєрі.
Влітку Євген Михайлович з задоволенням здійснює прогулянки озером Світязь на власному невеликому вітрильнику. Утім, зізнається, саме взимку, коли ставить яхту на ковзани і приступає до приборкування вітру, відчуває в декілька разів більший драйв.
– Навчитися керувати буєром – справа нескладна, але свої нюанси тут є. Безперечно, важливими є фізична сила і спеціальні навики, адже, за відчуттями керманича, вітер завжди дме назустріч. Лише після тривалих тренувань, а також за умов хорошого вітру і гладкої поверхні льоду можна відчути славнозвісний «буєрний ефект», коли швидкість судна перевищує швидкість вітру. Цікаво, що гальм на буєрі нема – зупинка здійснюється розворотом прямо проти вітру.
Минулого року буєрним спортом зацікавилися Сергій Грицюк і Володимир Кубай – молоді люди, що популяризують характерні для краю озер і часто екстремальні види активного відпочинку: ходіння на туристичних байдарках маршрутом «поліських джунглів», велосипедні екскурсії, плавання в крижаній воді, катання на лижах і ковзанах тощо. В пошуках чергової порції адреналіну хлопці познайомилися з Євгеном Цвидом. Щоб і собі позмагатися з вітром, вони вирішили самі виготовити буєри (новий коштує 5 тисяч доларів), на два місяці ставши теслями, столярами, зварювальниками, шліфувальниками і полірувальниками. Ковзани для суден замовляли на заводі м. Нововолинськ, а вітрила – в м. Київ. Незмінним консультантом для хлопців протягом усього часу був Євген Михайлович.
Ще недавно Сергій і Володимир і не мріяли, що сядуть у власні буєри. А минулої неділі всі троє зібралися на озері як одна команда. В повному обмундируванні, в захисних шоломах і окулярах (щоб вберегтися від травмування уламком льоду), з буєрами під новими вітрилами. Їхньому показовому виступу сприяла досить вітряна погода, тому любителі активного відпочинку отримали море задоволення від захоплюючого приборкування стихії.
– Хочу якнайбільше людей і особливо дітей зацікавити буєрами. Та й не тільки ними, а й іншими зимовими розвагами: ковзанами, лижами, каруселями на льоду. От вона – альтернатива літньому купанню і засмаганню, ще одна родзинка Шацька туристичного, здатна в холодну пору року вабити туристів до наших озер, – підсумував розмову Євген Михайлович, готовий, за умови розуміння і підтримки небайдужих людей, приступити до розширення спектру послуг зимового відпочинку на шацьких озерах. А місцеві хлопці-ентузіасти на чолі з підприємцем Петром Зубом, після бойового хрещення своїх вітрильників, вже сьогодні чекають на бажаючих прокататися з вітерцем!
Мирослава ЦЮП’ЯХ.
Довідка. Рибалки Балтійського моря, Ладозького та Онезького озер здавна використовували буєри для промислу взимку, тому час їхньої появи встановити важко. В Росії будівництво буєрів почалося за Петра І. Відомо, що цар наказував розчищати сніг перед Зимовим палацом і зобов’язував підлеглих кататися на буєрі. Під час Великої Вітчизняної війни буєри з великим успіхом використовувалися радянськими військами на Ладозі і Балтиці. В Книзі рекордів Гіннеса зареєстровано найбільшу швидкість руху буєра – 264 км/год. Рекорд був встановлений у 30-х роках у США Джоном Бакстафом при ураганному вітрі.
