Кажуть, у злої, конфліктної, постійно чимось незадоволеної людини не ростуть гарні квіти. Натомість перед тією, що живе за принципами любові і добра, вони відкривають усі свої принади, радуючи очі й серце рясним, тривалим цвітінням. Квіти відчувають біополе шачанки Галини Сафронівни Яковініч, її чисті помисли, любов до всього живого і віру в Бога. Тому впродовж багатьох десятків літ стелять до ніг володарки свого квіткового царства райдужні килими братків садових, чорнобривців, майорів, айстр, ромашок, гвоздик, півоній, жоржин, ірисів…
Першими ранньої весни зацвітають анемони. Не бояться ні заморозків, ні снігу – торують своїми ніжними і водночас сильними паростками шлях до життя іншим рослинам: тюльпанам, незабудкам, маргариткам, згодом – лаванді, півоніям, ірисам. На час мого візиту до Галини Сафронівни саме буйно квітували троянди і готувалися до різнобарвно-запашного феєрверку лілії. Ці квіти – її улюблені, бо своєю красою затьмарюють інших.
– Не надто легко дається ця краса, зважаючи на те, що мені вже 75 років. Як починаю напровесні трудитися в квітнику, то тільки пізньої осені закінчую. Посадити, посіяти, прополоти, підживити, зрізати сухі квіти, викопати і висушити цибулини тюльпанів і лілій, знову їх висадити, утеплити на зиму, – розповідає про клопоти, які приносять радість, пані Галина.
Як тільки перецвітуть братки садові і гвоздика бородата, потрібно буде зібрати з них насіння і незабаром знову висіяти. Галина Сафронівна використовує для цього ящики, які накриває плівкою. Восени міцненькі стебла квітів висадить у відкритий грунт, і вони весною знову тішитимуть око господині барвистими суцвіттями. Зізнаюся, побачивши братки найрізноманітніших кольорів і відтінків і зі стеблами до півметра заввишки, подумала, що вони придбані в магазині чи на ринку.
– Я стараюся не купляти ні насіння, ні розсади, а висаджувати лише власноруч заготовлене і вирощене, – апелює моя співрозмовниця. – Професійно черенкую троянди або прищеплюю до шипшини.
Зацікавив невеликий майстер-клас, під час якого Галина Сафронівна підготувала колючий пагінець до висадження у відкритий грунт під банку:
– З середньої частини пагона нарізаю живці з трьома бруньками. При цьому під нижньою брунькою черешка роблю косий зріз, а над верхньою – прямий. Нижній листок видаляю повністю, а верхній вкорочую на 1/3. Дві бруньки мають бути в ґрунті, одна – на поверхні. В міру потреби поливаю. За 2-3 тижні пагінець вкорінюється, а з верхньої пазухи виростає молоденька бруньочка.
Мені чомусь ніколи не вдавалося таким чином виростити троянду, але після уроку пані Галини неодмінно спробую ще раз. Таким же способом Галина Яковініч черенкує виноград, а ще використовує (для дерев і троянд) метод щеплення. З її легкої руки садок біля хати впродовж десятиріч радує господарів, їхніх дітей, внуків і правнуків соковитими плодами. Квітникарство і садівництво – це ще не всі захоплення шачанки. На присадибній ділянці вона має навіть площі лікарських рослин: ромашки, м’яти, меліси та інших. Коли цвітуть, милується ними, а в призначений час зрізає, висушує і протягом року варить запашний лікувальний чай. Відкрила для себе не лише красу, а й цілющі властивості цвіту бузку, акації, липи.
Світ рослин давно став частиною життя Галини Яковініч – відколи почала працювати лаборантом лісних культур у Шацькому лісному технікумі ім. В. В.Сулька. Саме при першому директорові – Валентинові Сульку – відкрила для себе секрети успішного вирощування дерев, декоративних кущів, одно-, дво- та багаторічних квітів, а також екзотів. 30 років присвятила цій роботі. Озираючись назад, бачить цілі ліси власноруч вирощених дерев і плантації квітів. Це її гордість. Пригадує, що виходжувала найменшу рослинку, поливала щодня, не знаючи, що таке вихідний; везла з лісу верескову землю для висадження в неї азалій; бігала до оранжерей вмикати і вимикати світло. Озеленювала всю територію технікуму, ще й студентів привчала до квітникарства. Раділа, коли одні учні з задоволенням доглядали за рослинками, не розуміла інших, котрі викидали розсаду в кущі, не вміли відрізнити квітку від бур’яну і відчували відразу до роботи на землі. Таким нічого було робити в лісному технікумі, і хорошого лісу їм, на жаль, не виростити.
Різні люди приходять до Галини Сафронівни, щиро ділиться з ними своїм квітковим багатством, консультує, радить, допомагає. Єдине, що її засмучує, це прохачі, які несуть негативну енергетику. Бувало, дасть таким пані Галина гілочку, а наступного дня уся рослина всохне. Живі насадження – як діти: надто гостро і безкомпромісно реагують на добро і зло. Лихих людей, звичайно, менше. А в родині Галини Яковініч таких і зовсім нема. Захоплення дружини поділяє чоловік Олександр Антонович і особливо донька Світлана, котра живе в місті і не має можливості вирощувати квіти. Коли розмовляє по телефону з мамою, найперше запитує про здоров’я батьків і те, які квіти розцвіли. Галина Сафронівна всіх привчила жити в гармонії зі світом краси.
Мирослава ЦЮП’ЯХ.
