Шацький район: історія виникнення. Частина перша

1993-1998 роки

Розпочинаючи літопис району за чверть століття за матеріалами ра­йон­ної газети «Шаць­кий край», треба відзначити, що пер­ший номер район­но­го видання вийшов у світ 1 січня 1994 року. Першим ре­дак­тором газети став нині покійний Юрій Косенко.

Ось з цього часу кореспонденти га­зети у цьому мате­ріалі спробують від­творити хроноло­гію подій, що так чи інакше вплинули на подальший розвиток озер­ного краю.

3 лютого 1993 року Верховна Рада України своєю Постановою утворює Шацький район у складі Шацької селищної та Грабівської, Піщанської, Пульмівської, Прип’ятської, Світязької, Самійличівської, Пулемецької та Ростанської сільських рад. На карті України з’яв­ляється нова адміністративно-територіальна одиниця. Як пам’я­та­ють наші старожили, перше заснування Шацького району від­бу­лося ще у 1940 році. Правда, проіснував він лише 23 роки – у 1963 році наш район був приєднаний до Любомльського району. Але знайшлися ентузіасти та патріоти свого краю, які зуміли під­няти пи­тання відновлення Ша­цького району. Першим керівником району став Володимир Степанович Найда, посада якого тоді зву­чала так – представник Президента України у Шацькому районі. Потім у різні роки біля керма виконавчої гілки влади району стояли Микола Вовк, Олек­сандр Ткачук, Володимир Найда, Леонід Кислюк, Олек­сандр Кусько, Ігор Корольчук та Василь Голядинець. Головами ра­йон­ної ради були Микола Вовк, Віктор Карпук, Леонід Кислюк, Ла­риса Васейчук, Ольга Сахарук, Володимир Го­лядинець, Сергій Він­нічук та Сергій Карпук.

Гортаючи сторінки газети за перші п’ять років (1994-1998) існу­ва­ворили про те, що перспектива району полягає у розвитку туризму та розбудові Шацького національного природного парку. В одній з газет за 1995 рік на районній нараді розглядалося питання присвоєння Шацькому району курортної зони. Зараз це питання теж на слуху.

Тоді ж розпочалася робота по приватизації сільськогоспо­дар­ських земель на основі виданого Президентом України Лео­нідом Куч­мою Указу «Про порядок паювання земель, переданих у колек­тивну власність сільськогосподарських підприємств і організацій». Досить болючим для нашої місцевості був цей процес. Незрозумілі правила розпаювання призводили до конфліктних ситуацій. По деяких сільських радах району ще й досі не завершена процедура роз­паювання земель.

90-ті роки минулого століття – непрості часи як для молодої не­залежної України, так і в становленні Шацького району. Багато публікацій тих років були присвячені значним затримкам у виплаті заробітних плат та пенсій. Люди потерпали від тотального безг­рошів’я та віри у майбутнє. І лише у 2002 році Шацький район пов­ністю поборов таке ганебне явище, як невиплата заробітної плати працівникам. Ось кілька рядків газетного матеріалу від 22 липня 1995 року, що присвячене цій проблемі: «Атмосфера у вчите­ль­ських колективах шкіл нашого району, навіть у ці сонячні дні, до­сить напружена, це викликано в першу чергу, значними затрим­ками у виплаті заробітної плати та відпускних», «Педпрацівники вже кілька місяців не отримують заробітної плати, що вже гово­рити про матеріально-технічне забезпечення навчальних класів в освітніх закладах. Складається досить парадоксальна ситуація, коли вчителі, які покликані «сіяти добре, вічне, мудре» з метою ви­жи­вання змушені займатися «бізнесом» або продавати цінні речі, які ще залишилися вдома». І хоча ці рядки стосуються вчи­телів, проблема не оминула представників й інших професій – лі­ка­рів, працівників культури, соціальної сфери та пенсіонерів. Сподіваюся, що в майбутньому таких питань більше не вини­ка­тиме у людей.

У 1994 році перестало битися серце першого директора Шаць­кого лісового технікуму Валентина Васильовича Сулька.

Тримаю у руках номер газети за 14 жовтня 1995 року. На першій сторінці розміщений матеріал про трагічну загибель тодішнього де­путата Верховної Ради України від Ковельського виборчого округу №21, куди входив і Шацький район, Василя Мироновича Кор­нелюка. Він пішов із життя у 39 років. Всі, хто знав його, відз­начали його високу порядність, чесність, чуйність, інтелі­ген­т­ність та відданість своїй депутатській діяльності. Цих рис так зараз не вистачає більшості народних обранців. У січні нас­тупного року де­путатом від округу внаслідок перевиборів став Петро Гер­ман­чук.

В 90-х роках наші краяни пережили і масове відключення осель від електроенергії. Люди були ознайомлені з графіком відключень, тому старались всю хатню роботу виконати до часу відключення. Сім’ї, як правило, сиділи у темряві по 2-3 години. «Відключення електроенергії проводиться не тільки в нашому районі, а й в інших. Вимкнення сільських та місцевих населених пунктів відбувається згідно з графіком, який погоджений головою райдержадміністрації Миколою Вовком. За цим графіком відключення енергії в населених пунктах району, що живляться від Шацької дільниці, проводиться у вівторок і п’ятницю з 19.00 до 22.00 години. Не чіпають лише спе­­­ціалізовані установи – міліцію, лікарню, банк, телеграф тощо», – писав тоді «Шацький край».

Активно висвітлювалася тоді в пресі і діяльність сільсько­госпо­дарських підприємств – колгоспів, яких у районі тоді нарахову­ва­лося дев’ять. Писалося про те, скільки посіяно, переорано, заго­тов­лено тощо. Друкувалися і порівняльні таблиці показників кол­гос­пів району.

Найбільшою подією 1996 року для країни стало прийняття Вер­ховною Радою України нової редакції Конституції України. «Шацький край» детально знайомив своїх читачів з головними постулатами найголовнішого документа країни. Це сталося 28 червня. Цікаво, що цього дня в Шацьку було представлено нового в.о. голови Ша­цької райдержадміністрації Олександра Ілліча Ткачука. Бувший голова Микола Вовк був звільнений з посади за станом здоров’я.

А знаєте чому я згадую у цьому матеріалі 4 липня 1996 року? Для культурного життя району він увійшов в історію. Цього дня було започатковано фестиваль-конкурс української естрадної пісні «На хвилях Світязя». Задум було виплекано за три роки до того – у 1993 році. Але через важкий економічний та фінансовий стан в Україні культурно-мистецький проект запустили тільки у 1996 році. На багато років вперед він став головною візитівкою культурного та мистецького життя району. На території пансіонату «Шацькі озера» в ті роки та в дні фестивалю збиралося ледь не половина жи­телів Шацького району. Першим переможцем конкурсу став Ми­хайло Попелюк з Коломиї Івано-Франківської області.

Кінець 1996 року запам’ятався черговою зміною влади в районі – замість Олександра Ткачука головою РДА було призначено Володимира Найду. Виконав цю місію у Шацьку губернатор Борис Клімчук.

Останній місяць того року приніс і сумну звістку – трагічно пішов з життя багаторічний керівник Шацької будівельної організації, голова міжгосподарського підприємства «Прогрес» Степан Костян­ти­нович Власюк. Йому йшов лише 51-й рік.

Початок 1997 року, як описує газета, запам’ятався страйком освітян з приводу невиплати заробітної плати. Практично в кож­ному номері «Шацького краю» розміщені розлогі матеріали з нарад, де керівники району намагаються достукатися до сердець вчите­лів і припинити страйкування, а ще запастися терпінням.

Тримаю у руках жовтневий номер районної газети за 25 жовтня 1997 року. Це мій перший випуск газети на посаді редактора. І з щемом у душі згадую ті часи. З тих пір минуло вже більше 20 років. Як швидко біжить час. Згадую і свій перший репортаж. Це були ві­зити до прикордонників застав Грабове та Піщі з нагоди їхнього професійного свята.

У 1998 році знову почали активно обговорювати проблему Хо­тиславського кар’єру в Білорусі. Нагадаю читачам, що у 1987 році постановою уряду Білоруської РСР було прийнято рішення бу­дівництва кар’єру для майбутнього комбінату по видобуванню вапна. «Враховуючи потужності та впливові можливості об’єкту, є всі підстави очікувати негативних наслідків впливу на водні ре­сур­си ра­йону, що може привести до загибелі озер Шацького наці­о­нального природного парку», – писала тоді наша газета. Пройшло двадцять років, а питання й досі актуальне для озерного краю.

29 березня 1998 року в Україні відбулися вибори до Верховної Ради та місцевих рад. У Ковельському виборчому окрузі №21 пе­реміг Микола Мартиненко, голова правління АТ «Інтерпорт-Ко­вель». Тоді у виборчих бюлетенях було аж 20 кандидатів. Серед них був і добре відомий зараз Петро Семерей, директор концерну ра­діомовлення, радіозв’язку та телебачення. А депутатами до Во­­линської обласної ради від Шацького району стали Микола Шид­ловський, Олександр Ткачук, Володимир Бегаль та Дмитро Прос­кура. Головою Шацької районної ради було обрано Віктора Карпука.

Перша згадка на сторінках газети про можливе будівництво автопереходу між Польщею та Україною. Про нього вперше згадав на сторінках газети від 3 жовтня 1998 року тодішній заступник Ша­цької райдержадміністрації Леонід Кислюк, який в інтерв’ю розповів про мету поїздки його та голови районної ради Віктора Карпука до сусідньої Польщі: «На мій погляд, і я про це вже інфор­мував голову РДА Володимира Найду, що для нас найбільш зручним місцем буде перехід в районі Адамчуки-Збереже». За 20 років ра­йон тільки зараз найбільше наблизився до реалізації цього проекту.

Продовження – в наступній статті

Віктор ГРИЦЮК