Зустріти дев’яносте суцвіття літ у доброму здоров’ї не кожному вдається у своєму житті. Тож когорту таких поважних ювілярів Шацького району поповнив 25 лютого житель села Мельники Поцьох Тарас Романович.
Попри життєві випробування та війну, важке післявоєнне життя та працю, він залишився скромною та простою людиною, котра весь вік прожила, сповідуючи християнську мораль. Навіть тоді, коли на початку війни у село заходили німці, а наші кулеметники поблизу села стояли в обороні, ще зовсім юний Тарас не дав знищити ворога: вони ж такі самі люди, як і ми… З тих часів ще пам’ятає, як німецька частина розташувалася недалеко біля їхньої хати…
У 1944 році 18-річного юнака, як і інших його ровесників, мобілізували до лав Радянської армії. Та замість справжньої служби та боротьби з ворогом отримав перебування на межі життя і смерті у Саратовському таборі. За декілька місяців такої «служби» став важити менше 50 кг. Через це й Перемогу довелося зустрічати у госпіталі, куди майже немічного юнака відправили набирати вагу. Після цього на Тараса Романовича чекала семирічна служба в армії: «Служив у Кенігсбергу Калінінградської області, був у п’ятій гвардійській дивізії 17-го полку четвертої стрілкової роти», – ще й тепер по-молодечому відчеканює ювіляр. Під час служби у 1947 та 1948 роках на декілька днів приїжджав у відпустку у рідний край, а вже остаточно повернувся у село у 1951 році.
Одружився, разом із дружиною виховали чотирьох дітей. Спочатку підводою возив ліс у лісгоспі на вузькоколійку для відправки його на Заболоття, потім 20 років пас колгоспне стадо, займався іншою роботою у колгоспі. Тримали удома чимале господарство, пасіку, адже росли сини, і їм потрібно було допомагати ставати на ноги. Переживала родина, коли син Володимир потрапив служити в Афганістан, бо ж не з чуток знали, що таке війна. Та, слава Богу, усе обійшлося.
Тепер Тарас Романович господарює сам, бо дружини два роки тому не стало. Не покидають старого батька діти, навідуються та доглядають. Має ветеран дев’ятеро внуків та шестеро правнуків.
З поважним життєвим ювілеєм напередодні свята вітав Тараса Поцьоха помічник народного депутата Степана Івахіва Володимир Бащук, вручивши йому подарунок. А вже справжнє свято у день ювілею влаштували ветерану Адам Дударчук, голова районної ради ветеранів, Єва Ярошук, голова первинної селищної організації ветеранів, Сергій Віннічук, Шацький селищний голова, Сергій Сидорук, перший заступник голови Шацької РДА, а також учні Мельниківської школи, котрі взяли шефство над ветераном. Піснею та віршами вітали Тараса Романовича школярі, а поважні гості бажали ветерану козацького здоров’я, благополуччя, дочекатися у доброму здоров’ї столітнього ювілею, а головне – щоб радість приносили діти та внуки (до речі, двоє внуків ювіляра також святкували дні народження 25 лютого).
З ювілеєм Вас, Тарасе Романовичу!
Віта ШЕПЕЛЯ.