За мить упасти може світ, який творився сотню літ. Чому добро таке повільне, а зло – швидке мов динаміт? (Дмитро Павличко)
22 червня Україна вшанувала пам’ять жертв війни в Другій світовій війні. В нашій державі цей день в календарі позначений і як День скорботи.
74 роки тому, попри таємні угоди та палкі завіряння в дружбі, фашистська Німеччина та її союзники атакували кордони нашої країни. Цього дня перші бомби впали і на столицю України – місто Київ. Розпочалася німецько-радянська війна 1941-1945 років як складова, але основна частина Другої світової війни. Український напрям, за планом «Барбаросса», був одним з найголовніших. Попри мужність і героїзм нашого народу, на початок грудня 1941 року війська вермахту окупували майже всю територію України. Метою нацистського режиму були підкорення та націоналізація України, винищення її людності (українців, згідно з «расовою теорією», вважали «неповноцінним народом», який не може мати власної держави, натомість мусить працювати на інших).
Майже відразу територія тодішньої УРСР була покрита мережею таборів смерті. Десятки тисяч людей різних національностей були розстріляні в Києві, Харкові, Дніпропетровську, Рівному та інших великих містах. Страшною трагедією часів окупації стало винищення мирного населення у Бабиному Яру в Києві, де тільки за перші 5 днів, починаючи з 29 вересня 1941 року, розстріляли 150-160 тисяч мирного населення, в основному євреїв. Усього за роки окупації в Україні загинуло 3,9 млн. цивільних людей. До Німеччини з нашої держави було вивезено близько 2,4 млн. чоловік. А ще по території України двічі прокотилися бойові дії. Про втрати народного господарства країни годі й говорити, вони вираховувалися мільярдами карбованців.
Красномовний й той факт, що у Другій світовій війні українці понесли людські втрати більші, ніж США, Велика Британія, Канада та Франція разом узяті. Загальні втрати України у цій війні оцінюються у 8-10 мільйонів життів як серед військових, так і серед цивільного населення.
У цей день за участю представників влади, керівників установ та закладів району, громадськості у Шацьку біля обеліска Слави відбувся мітинг-реквієм, приурочений Дню скорботи. До присутніх звернулися Ігор Корольчук, голова Шацької РДА, Адам Дударчук та Костянтин Чесноков, голова та почесний голова районної ради ветеранів, Володимир Носуліч, голова районної організації Української спілки ветеранів Афганістану, Михайло Гірич, учасник бойових дій. Всі вони у своїх виступах висловили сподівання, що Україна та її люди ніколи не будуть знати, що таке війна, а бойові дії, які зараз тривають на сході України, невдовзі припиняться зусиллями керівництва країни, наших героїв-військових та … російського народу, який з часом має осмислити, яке зло несе світу, і, насамперед, Україні, їхній президент-агресор.
Учасники мітингу поклали вінок та квіти до підніжжя обеліска в пам’ять про жертв війни.
Віктор ГРИЦЮК.