Закінчення. Початок у попередньому номері
Протягом багатьох десятиліть світязькі школярі під керівництвом учителів займалися краєзнавчою роботою. Як результат – ґрунтовні дослідження про історію села, його хутори, культурний розвиток села. Серед зібраних матеріалів в окремій папці – спогади Денисовець Валентини Марківни про хутір Високе, які вона записала зі слів свого батька, а також Плейтух Єви Макарівни, якій довелося там жити. Записані спогади багатьох місцевих жителів про життя на хуторах Кобилля, Гушово, Гірка, Сакуричихи (є навіть давнє фото цього хутора, подароване музею жителькою села Валентиною Носуліч, дитинство якої промайнуло на ньому) та інших.
– Спочатку ми збираємо матеріал про хутори, розповіді про які записують переважно діти від своїх родичів, – розповідає Олена Миколаївна. – Потім я знайомлюся з записами, що незрозуміло – уточнюю, перепитую свідків. Задум про дослідження хуторів села виношувала давно, потрохи збирала інформацію. А коли з’явилася можливість взятися за тему серйозно – залучила до участі нашу одинадцятикласницю Оксану Штемпель. Разом з нею збираємо матеріал для написання роботи в МАН (тема дослідження – «Хутірські поселення в історії сіл Світязької сільської ради Шацького району»). Допомагає нам в цьому Марія Гетьман-Кравченко, яка зробила своєрідну карту-схему хуторів, що знаходилися навколо села Світязь. Тож наступного року Оксана буде захищати свою наукову роботу. Цікавою є робота Тетяни Цвид, учениці 10 класу (керівник Ніна Дужич) про «Населення села Світязь», де описано вік, стать, міграцію, рівень освіти, зайнятість світязян. Ярослава Турич (Захарко) разом зі своїм керівником Ольгою Гром колись працювала над темою «Культурний розвиток села Світязь», і її робота була опублікована в журналі, який видається у Волинському педагогічному університеті. Артур Денисовець працював у МАН над темою «Топоніміка с. Світязь і Шацького району» (керівник Ніна Дужич). Багато наші учні займаються краєзнавчою роботою, як результат – чимало наукових робіт на різні теми. Є доповідь Віки Хомік, робота «Наступність поколінь – запорука успішної краєзнавчої роботи в сільській школі», написана на прикладі своєї родини, де чотири покоління займалися краєзнавством. Є багато доповідей, наукових робіт світязьких школярів із природоохоронної діяльності. Одна з них – «Особливості клімату с. Світязь» Артура Сіжука – зайняла 3 місце у 2008 році на захисті наукових робіт у Волинській МАН (керівник Ніна Дужич).
В школі також велика увага приділялася природоохоронній роботі, про що в шкільному музеї зібрано чимало інформації. Ця діяльність в школі була організована на високому рівні ще задовго до створення ШНПП, тому, мабуть, так багато серед випускників школи спеціалістів у лісовій сфері, біологів, географів, науковців. Займалися наші школярі озелененням, садінням лісу, збереженням флори і фауни, доглядали джерела. Діяла виробнича бригада, зелені та голубі патрулі. Тобто це була робота парку в мініатюрі, якщо можна так сказати. Цю велику роботу у школі очолювала вчитель біології, відмінник народної освіти України Назарук Галина Адамівна, яка сьогодні перебуває на заслуженому відпочинку. А вже випускники школи, які обрали в майбутньому природоохоронну діяльність, дарували рідній школі свої книги та монографії, наукові дослідження, поповнюючи фонд музею.
Є у музеї матеріали про історію сіл Світязь, Підманове та Омельне, про спортивні досягнення світязян, культурний розвиток села Світязь. Тут привертає увагу фото світязянки Надії Петрівни Сивохи, яка була делегатом шостого Всесвітнього фестивалю молоді і студентів у Москві у 1957 році. У планах завідувача музею – із зібраних фото зробити альбом старої фотографії, бо, мабуть, ніякі сучасні кольорові фото не розкриють зміст світлини так, як старі та вицвілі від часу чорно-білі.
Збирає Олена Корусь у музеї й інформацію про талановитих жителів села. Тут – збірки віршів чи просто зшитки Олени Матвійчук, Антона Цвида, Марії Гетьман-Кравченко, Ніни Озімок, малюнки художників-світязян. Поповнюють численні експозиції музею випускники школи, котрі також допомагають фінансово та матеріально в оформленні музею. Олена Миколаївна каже, що без таких небайдужих людей, колишніх випускників школи створювати музей та вивчати історію села було б значно важче.
Зібрані матеріали використовують вчителі школи на виховних годинах, уроках, позашкільних тематичних заходах. Цікавляться музеєм не тільки вчителі та учні інших шкіл району, області, які приїжджають сюди на екскурсії, а й відпочивальники. У Книзі відгуків читаємо записи від відвідувачів з Тернополя, Буковини, Київщини, групи дітей з Вінницької області. Бо тут можна побачити й справжні колишні жіночі коралі, реставровані учнями, світязького вугра у банці, побачити польську карту хуторів Світязя, датовану 1930 роком…
Віта ШЕПЕЛЯ.
