Приблизно половини населення України потерпали від насильства в сім’ї впродовж свого життя, причому 30% зазнавали насильства у дитячому віці. Жінки частіше стикаються з насильством в сім’ї у дорослому віці, а чоловіки – у дитячому, згідно з результатами нового соціологічного опитування щодо насильства в українських сім’ях.
Коментар надає Роксолана Цвид, начальник Шацького бюро правової допомоги.
7 січня 2018 набрав чинності Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», який спрямований на посилення захисту постраждалих від домашнього насильства, надання допомоги та захисту постраждалій особі, відшкодування їй завданої шкоди, а також на посилення відповідальності кривдників та зміну їхньої поведінки. Законом також введено кримінальну відповідальність за вчинення насильства в сім’ї, однак такий вид покарання запрацює лише з наступного року.
Насильство в сім’ї, незважаючи на те, чи є воно фізичним, економічним, сексуальним чи психологічним, є одним з найбільших порушень прав людини – права на життя та фізичну та психологічну недоторканість.
Постраждалими від домашнього насильства визнаються подружжя, батьки, діти, інші члени сім’ї, колишній з подружжя, родичі, або особи, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою. Постраждалою дитиною визнається не лише та, яка зазнала домашнього насильства, а й свідок (очевидець) такого насильства.
У разі вчинення будь-якого виду домашнього насильства постраждалі мають право звернутися із відповідною заявою як до органів поліції за місцем свого проживання (перебування), так і до виконавчих комітетів сільських і селищних рад, органів опіки та піклування, навчальних закладів (якщо постраждалі – діти), установ охорони здоров’я, а також до суду.
До кривдника можуть бути застосовані спеціальні заходи. Поліція може заборонити перебувати, проживати, контактувати з постраждалою людиною як на підставі її заяви, так і за власною ініціативою у разі існування загрози її життю чи здоров’ю. У випадку, якщо людина відмовляється добровільно залишити житло, поліція може застосувати примусове виселення. Строк дії цих заборон – 10 днів.
За заявою постраждалої особи суд розглядає справу про видачу обмежувального припису в порядку окремого провадження не пізніше 72 годин після надходження до суду заяви. Таким приписом людині може бути: заборонено перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; зобов’язано усунути перешкоди у користуванні майном; обмежено спілкування з постраждалою дитиною; заборонено наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборонено особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборонено вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв’язку особисто і через третіх осіб.
Також потерпіла особа може вимагати від кривдника компенсації: її витрат на лікування, отримання консультацій або на оренду житла, яке вона винаймає з метою уникнення домашнього насильства, періодичних витрат на її утримання, утримання дітей чи інших членів сім’ї, які перебувають (перебували) на утриманні кривдника.
За захистом своїх прав постраждалі мають право звернутися до місцевих центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги та бюро правової допомоги, скористатися послугами адвоката за рахунок державного бюджету, а за подання таких заяв до суду – судовий збір не сплачується.
Відділ організаційного забезпечення, внутрішньої політики та організаційної діяльності аппарату райдержадміністрації.
