Головна Листи Привіт, ще не забуте Кохання!!!!!!!

Привіт, ще не забуте Кохання!!!!!!!

3492

Кохання, яке колись мені зда­валось найщирішим у світі. Пройшло багато років з того ча­су, коли вперше я тебе побачив. Твої волошкові очі, волосся, що розвіювалось за вітром, і усміш­ка – все це зачарувало мене на все життя. Пишу тобі листа, хоча ні. Скоріш не листа, а проща­льну записку, таку, як ти колись напи­сала мені, і пішла, не давши змоги все змінити.

Я не можу забути нашу пер­шу зустріч. Пам’ятаєш? Теплий літній вечір. Ніжний вітерець гойдає дерева, червоне сонце, що лягає спати за обрій. Ти си­діла на березі і замріяно ди­ви­лась у небо, неначе дикий птах зі щілинок клітки, який хоче на волю. Коли я підійшов, ти по­ві­льно перевела погляд на мене, а потім знову на небо. Як оні­мі­лий, я не міг промовити ані сло­ва. Ти піднялася і хотіла вже іти, але я встиг сказати: «Можна ми ще зустрінемось?». Ти пішла, не давши відповіді на моє питання.

Вдруге я побачив тебе на то­му ж місці. Ти сиділа, так само зам­ріяна, і дивилась на небо. Зір­вавши маленьку квітку, що росла поряд, я підійшов і пода­рував її тобі. Після цього мо­менту ми не розлучались ні на мить. Кожну годину і хвилину ми були разом. Все було, як у казці:  квіти, подарунки, щастя…

Але не довго продовжу­ва­лась наша казка. Час летів. Усьо­го якийсь рік. Потім ти почала від­далятись від мене. Не знаю, чо­му. Я виконував усі твої за­ба­ганки. Присвячував тобі весь свій час… Я думав, ми кохаємо одне одного. Але, як згодом з’ясу­валось, кохав тільки я.

Коли одного вечора я повер­тався від брата додому, на по­розі побачив записку, де було ли­ше кілька рядків: «Вибач, що не змогла сказати тобі в очі. Зро­зумій, якщо зможеш, нам краще не бути разом. Я тебе більше не люблю. Будь щас­ли­вий!!!!!!!!!!».

Чому я оживляю спогади, чому пишу це все зараз? Цю не­п­рикаяну записку чи то лист, адре­сований тобі. Сам не знаю. А, певно, тому, що не згасли почуття, що я ще й досі кохаю. На тебе не тримаю зла, тебе ні в чому не звинувачую. А сам… чесно собі зізнався: так більше  нікого і не покохав…

Микола СИРОТЮК.