Юні художниці мріють про велике мистецтво

Коли вперше побачила ро­боти двох вихованок Шацького бу­динку дитячої і юнацької твор­чості, не одразу повірила, що їх малювали діти, хоча вже і стар­шокласниці. Картини, насичені ко­льорами веселки чи нама­льо­вані простим олівцем, відкривають глядачеві мистецький світ двох юних художниць – Вік­торії Приставки та Ірини Марти­нюк, вихованок гуртка обра­зот­­вор­чого мистецтва «Ми ма­лює­мо світ» (керівник Ірина Венз­­лов­ська).

Розмова із дівчатами відбу­валася у БДЮТ, тож і їхні творчі ро­боти змогла роздивитися чи не до дрібниць. Хоч я і не є спе­ціа­лістом з образотворчого ­тецтва та оці­нюю твори ли­ше інтуї­тив­но, з погляду «по­до­бає­ться – не подобає­ть­ся», та карти­ни дів­чат вик­ли­кали і зди­ву­­вання, і за­хоп­лення.  

Вікторія Прис­тавка нав­чається в 11 класі НВК «ЗОШ І-ІІІ ст. – дитсадок» с. Мельники, та лише з почат­ком цього нав­ча­льного року почала відві­ду­вати гурток образотворчого мистецтва в позаш­кіль­но­му закладі. Дів­чина роз­по­­ві­дає, що в дитинстві до малю­вання не мала особливого потягу, проте уже в старших класах відчула потребу взяти до рук олівця. В де­сятому класі почала малю­вати з перервами, а вже в оди­над­цятому, коли відвідувала гур­ток, малю­ван­ням зайнялась  більш серйозно.

– Однієї миті зрозуміла, що це – моє, це те, що мені треба в житті, хоч в родині ніхто та­­ланту до малювання не має, – розповідає юна художниця. – Найбільше люблю малювати прос­тим олівцем портрети. Спо­чатку вчилася змальо­ву­вати з кольорових фото­гра­фій, а потім знаходила чорно-білі, писала з них. Перші робо­ти малювала на невеликих аркушах паперу фор­мату А-4, на більшому форматі А-3 – коли почала займатися зі своїм керівником. Техніку ма­лю­вання простим олівцем більш удос­коналила в Ірини Пав­лівни, де­чому вчилася по Інтер­нету. Більше малювати фар­бами (аква­реллю та олійними) почала тоді, коли прийшла на гур­ток. Найбільше люблю малю­вати пейзажі в кольорових то­нах та портрети в чорно-білих.

Перша серйозна робота Вік­то­рії, яку розпочала разом з Іри­ною Вензловською – портрет дів­чинки. Один за одним за ос­танній рік з-під руки юної худож­ниці виходили справжні дитячі витвори мистецтва – пейзажі, на­тюрморти, малюнки з на­ту­ри… В кожному з них – свій зміст, де розкривається життя з власного погляду. Портрети дітей, виконані простим олів­цем, сповнені оптимізму, пере­дають найтонші миті радості, що випромінюють дитячі очі та усмішки. 

Ірина Павлівна розповідає, що Вікторія, хоч і відвідує за­няття лише з початку року, та з то­го часу вже намалювала май­же 30 робіт, шість з яких по­дано на обласні (вис­тавка-кон­курс «Знай і люби свій край», «Рятувальники очима ді­тей», «Усміхнемось щиро Виш­ні», «Таланти третього тисячо­літ­тя», «Новорічний подарунок», «Свят­вечір») та всеукраїнські конкур­си. У ми­ну­лому році малюнок Вікторії зай­няв третє місце в облас­ному конкурсі різдвяно-ново­річ­ної атрибутики «Свят­вечір», за що дівчина отримала гра­моту управління освіти Во­лин­сь­кої ОДА, та нещодавно – друге міс­це в обласному кон­курсі «Знай і люби свій край».

– Зазвичай на обласні кон­курси можуть подаватися від 5 до 8 творчих робіт з кожного району чи БДЮТ. І от серед такої кількості робіт деко­ративно-ужит­­кового мис­тец­т­ва журі треба вибрати пе­реможців, – розповідає Ірина Вензловська. – Та, незважаючи на це, роботи Віки та Ірини май­же щоразу зай­мають при­зові місця. Бо дів­чата й справді на це заслу­го­вують. На занят­тях пробуємо ма­лювати щось нове, зак­ріп­люємо набуті нави­ки. Разом переглядаємо в Ін­тер­неті майстер-класи відо­мих українських художників, бо ж їздити на такі заходи не має­мо змоги.

За останній рік Вікторія про­­вела у БДЮТ стільки часу, скі­льки інші гуртківці про­водять тут за чотири роки. В період, коли школи були зачи­нені на ка­рантин, вона приїжд­жала о де­сятій ранку та зай­малася до п’ятої години ве­чора.  

Своє майбутнє дівчина мріє також пов’язати із мистецтвом та творчістю, активно готує­ться до вступу у Київський на­ціональний університет тех­но­логії і дизайну, навіть їздила зі своїми роботами на консу­ль­та­цію до одного з викладачів уні­­ситету з графічного ди­зай­ну. Він же, глянувши роботи дів­чини, порадив більше попрацювати над деякими момен­тами та зазначив, що після ус­пішного складання іспитів та твор­чого конкурсу вступити до вишу цілком реально.

Три роки в гуртку зай­має­ться дев’ятикласниця ЗОШ І-ІІІ ст. с. Світязь Ірина Мартинюк. Здібності до малювання дівчині передалися від бабусі (нині по­кійної) Ніни Юхимівни, вчителя малювання та фізичної ку­ль­тури Шацької середньої школи.

– В дитинстві, з років п’яти, про­сила в мами намалювати ля­льку, – згадує свої перші уро­ки малювання Ірина. – За хви­лину-дві я могла намалю­вати точнісінько таку ж саму. Та малювати тоді мене ніхто не вчив і не допомагав.

– Спершу дівчина ходила на гурток заради цікавості, а вже за рік у неї дуже розвинулися неа­биякі здібності до ма­лю­вання, – говорить Ірина Венз­ловська. – Ірина стала більш на­полегливо займатися, біль­ше вдос­коналювалася сама, по­чала працювати самос­тій­но. Як і Віка, захопилася малю­ванням портретів у чорно-білому стилі. А взагалі у Віки та Ірини різні стилі малювання портретів: у Віки – штри­ху­вання, в Ірини – ту­шування. Але роботи в них сп­равді гарні.

Ірина зізнається, що ма­лю­ючи портрети, заробляє гроші, на­то­мість за них купує собі олійні фарби, папір, пензлі, бо без об­ра­зотворчого мистецтва вже не мислить свого життя. За­хоп­­­лення дівчини підтримують усі рідні, щодня цікавляться її успіхами та просять показати нові малюнки. Бабуся з дідусем до сліз були розчулені, коли по­дарувала їм їхній спільний порт­рет. Дуже дякувала доньці за портрет і мама.

У своєму доробку Ірина має до 20 портретів: більшість із них – друзів та однокласників. Зазвичай на виконання одного портрету, якого малює з фото, а не з натури, витрачає 4 го­дини. Каже, що з фото малю­вати портрети набагато легше, ніж з натури.

Роботи юної світя­зянки зай­мали лише перші та другі місця на районних твор­чих конкур­сах, неодноразово при­зові місця – на обласних  (ІІ місце – в обла­сному конкурсі «Кос­мічні фан­тазії» (2014 рік), вона є пере­можцем обласних вис­тавки-конкурсу «Новорічний по­да­рунок», на яку подавала ро­боту від ЗОШ І-ІІІ ст. с. Світязь, та конкурсу «Зооло­гічна галерея», на яку пода­ва­лася робота у співавторстві із Тетяною Се­менчук. А нещо­давно малюнок Ірини зайняв ІІ місце в конкурсі «Знай і люби свій край».

Ірина, як і Віка, мріє май­бутню професію пов’язати із твор­чістю, не лякають її навіть перс­пективи того, що творчим лю­дям завжди важче зароб­ляти на життя. Аби лише улюб­лена сп­рава приносила задо­во­лення.

Хоч іноді й важко дається ке­рівникам гуртків та учням гідно представляти район на облас­них конкурсах, проте стараю­ться, аби в області помітили та­­ла­новитих дітей, а їхні роботи були гідно оцінені відомими в ре­гіоні митцями. Так, є велика проб­ле­ма із офо­р­м­лен­ням картин рам­ками, без яких ма­люнок не ма­тиме повно­цінного естичного виг­ляду. В бі­льшості випадків їх ку­пу­ють за влас­ний кошт. А без рамки картину на конкур­сах навіть не бу­дуть оціню­вати, якою б гар­ною во­на не була. 

Шкода лише, що одні з найкра­щих наших уче­ни­ць скоро покинуть стіни закладу, де керівники гуртків усі сили спрямо­вують на роз­ви­ток творчості у ді­тей. Чимало надій покладають у бу­динку на під­рос­таюче поко­ління юних ху­дож­ниць – Софію Гі­найло, Софію Шковороду, Ма­рину Полюх, Те­тяну Земську, Юлію Демчук. Ві­римо, що з цих дів­чат в недале­кому майбут­ньому виросте достойна зміна.

А Вікторії та Ірині зичу успіхів та побільше натхнення для твор­­­чості!

Віта ШЕПЕЛЯ.