Головна Політика 22 січня – День Соборності України

22 січня – День Соборності України

551

Двадцяте століття залишило нам у спадок визначні події ми­нулого, які, віддаляючись, не втрачають своєї значущості та актуальності, потребуючи осми­с­лення сконцентрованого в них історичного досвіду боротьби українського народу за свободу, незалежність, державність. До таких подій належить 22 січня 1919 року – день ухвали Акту Злуки Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки. Цій даті судилося навічно вкарбуватися в історію України величним національним святом – Днем Соборності.

Саме того зимового дня в золотоверхому Києві під перегук дзвонів Святої Софії було ухва­лено рішення про об’єд­нан­ня двох, розділених історичною прі­р­вою, гілок українського на­роду. В Універсалі Директорії УНР наголошувалося: «Здійсни­лись віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини Украї­ни. Одни­ні є єдина незалежна Укра­­їн­­ська Народна Республіка».

Усвідомлюючи суспільно-полі­тичне значення цієї події, ке­рівництво УНР подбало, щоб прий­няття Акту Злуки стало ве­личною маніфестацією єднання східних та західних українських земель, виявом політичної кон­солідації національної еліти, днем народження єдиної неза­лежної соборної держави. Так, спираючись на заповітні мрії і широке волевиявлення обох частин українства, враховуючи об’єктивні історичні, політичні, духовні, правові аспекти цього тривалого й болісного процесу, постала єдина соборна Україн­ська держава.

Одночасно слід зазначити, що тоді українці свій історичний шанс не реалізували. У тих скла­д­них внутрішніх та зовнішньополі­тич­них умовах об’єднання завер­шити не вдалося. Україна зали­шалася бездержавною, роз’єд­наною етнічно, роздертою те­риторіально, поневоленою наці­онально. Втрата державності знову перетворила соборність українських земель на ідеал, не­в­тілену мрію, одвічне бажання.

Але сама ідея соборної Украї­ни ніколи не вмирала. Складні процеси державотворення спо­ну­кають до осмислення прой­деного нашими попередниками шляху. Особливо це стосується української національно-демок­ратичної революції початку ми­нулого століття і таких її куль­мінаційних моментів, як прого­лошення Актів Незалежності та Соборності.

Акт Злуки був глибоко де­тер­мінований історично і спи­рав­ся на споконвічну мрію україн­сь­кого народу про неза­лежну, со­борну національну державу. Він став могутнім вия­вом волі укра­їнців до етнічної й територіальної консолідації, свід­ченням їх дина­мічної само­іден­тифікації, ста­но­в­лення політич­ної нації.

Проте об’єднавча акція 1919 року залишила глибинний слід в історичній пам’яті україн­сь­кого народу. Свідченням того стала боротьба за незалежність тисяч патріотів ОУН-УПА, пра­возахисників в «імперії зла».

Знаменним етапом підне­сен­­ня духу свободи став «жи­вий лан­цюг» між Києвом і Льво­вом, коли 21 січня 1990 року тисячі українців взялися за руки на згад­ку про проголошення Акту Злу­ки. Ця акція приско­рила розпад СРСР і здобуття національної не­залежності, бо переконливо зас­відчила духов­ну єдність схід­них і західних регіонів України.

Відзначаючи День Собор­но­с­ті України, огля­даючи ве­личні і дра­матичні події, в яких спа­ла­хнула яскрава зірка всеук­раїнсько­го єднан­ня, слід зро­бити певні узага­ль­нення для сього­ден­ня. Адже виразність аналогій та історич­них па­ралелей, схо­жість проблем дер­жав­ного будів­ницт­ва спо­нукають до роз­думів над досві­дом української на­ці­о­нально-де­мо­кра­тичної ре­волю­ції, вклю­чаючи і його не­гативний сегмент.

Акт Злуки 22 січня 1919 року – подія величезного істо­ричного значення. Навіть зали­шившись тоді нереа­лізова­ним, ідеал со­борності укра­їнських земель упродовж багатьох деся­тиліть виступав визначальним чинни­ком національної консо­лідації, виявом генетичного потягу укра­їнства до територіального й ду­ховного єднання.

Головний урок Дня злуки – це усвідомлення того, що тільки в єдності сила. Поразка УНР, весь історичний досвід помилок пос­тійно нагадує: головною, неза­перечною, неперехідною цін­ністю для всіх нас є незалежна, соборна держава. Лише за умо­ви політичної та економічної не­залежності ми можемо пре­тен­дувати на гідне місце Украї­ни в світі. Лише сильна держава і сильна влада може убезпечити націю від служіння чужим інте­ресам. Ось чому ми зобов’язані плекати ідеал власної соборної держави і віддавати йому всі свої сили та здібності.

Нова епоха посилає нові вик­лики. Найбільшим випробу­ван­ням на сьогодні залишаються економічні та соціальні нега­разди. Вирішити ці проблеми ефективно і швидко можна тіль­ки об’єднавшись, тільки тоді, коли ми разом готові зустріти виклики і подолати їх.

Незалежна Україна в кінці ХХ століття стрімко ввійшла у сві­тове співтовариство, отри­мала широке міжнародне виз­нання, створила дипломатичну службу. Подальша її інтеграція, насам­перед до європейської спіль­ноти, потребує виваженої дер­жавної політики у міжна­родній сфері, гармонізації зов­ніш­ньо­політичних орієнтацій різних груп населення, знаход­ження балансу між динаміч­ни­ми гео­політичними реаліями і пріо­ритетами національних інте­ресів, забезпечення висо­кого міжнародного іміджу України.

Наше завдання – зберегти і примножити державотворчий потенціал ідеї соборності як за­поруки нерозривності і єдності державного організму, посту­пального соціально-еконо­міч­ного і духовно-культурного роз­витку України.

Відзначення Дня Соборності, вшанування творців Акту Злуки – це не тільки сус­пі­льна пот­реба, а й наш мора­ль­ний обо­в’я­зок берегти світлу па­м’ять не­з­ліченних жертв, принесених українським наро­дом на вівтар незалежності, соборності, дер­жавності.

Не забуваймо про Софі­їв­сь­кий майдан 1919 року, «живий ланцюг» 1990 року! Пам’ятаймо дні, коли ми разом визначали долю своєї країни.

Матеріал підготував

сектор з питань внутрішньої політики, зв’язків з громадськістю та у справах преси та інформації апарату Шацької РДА.

22 січня – День Соборності України