Головна Військо Жінки Шацького району – проти участі в АТО недосвідченої молоді

Жінки Шацького району – проти участі в АТО недосвідченої молоді

3087

Третя хвиля часткової мобі­лізації призвела в Шацькому районі до жіночого бунту. Ма­те­рі і дружини потенційних во­я­ків наслухані від тих, хто зараз служить, про всі жахіття, які супроводжують АТО. Чому у військкоматі процвітає коруп­ція? Чому на сході України з ро­сійськими найманцями-про­фе­сі­оналами воює недосвідчена і переважно сільська молодь? Чому платою за безграмотність командирів стають численні людські життя? Чому судять тих, хто зумів вистояти і вижи­ти в надскладних воєнних умо­вах? Зрештою, чому чоловіки зі сходу, назвавшись біжен­ця­ми, налагоджують у Шацьку біз­­нес і відлежуються на пля­жах, купують загородные дома таунхаусы, а західняки зі зброєю в руках відстоюють землю їхніх батьків? Це ще далеко не всі «чому», які жінки, чиї діти і чоло­віки підпадають під мобілізацію, адресували представникам влади під час сесії селищної ради, скликаної 7 серпня на вимогу обурених людей.

– Гарне нам свято зробили (7 серпня, на святої праведної Анни, – день села Мельники. – Авт.). З церкви – прямо до клу­бу на збори, – напівзбожеволілі від страху за своїх близьких жінки проявляли крайню рішу­чість у словах і діях. Було оче­видно, що так просто вони своїх чоловіків до війська не від­да­дуть. До мельниківських жінок  приєдналися шацькі, за день во­ни зібрали 279 підписів під своїм Зверненням до Прези­ден­та України, Волинської обласної ради та облдержадміністрації.

Сесія селищної ради тривала майже дві години. На засідання оперативно прибули (прямо з Польщі, де саме розпочалися Європейські Дні Добросу­сідст­ва) Олександр Кусько, голова Шацької РДА, Сергій Віннічук, голова Шацької районної ради. Головував Микола Боярчук, в.о. Шацького селищного голо­ви. У виступах людей відчу­ва­лися панічні настрої і страх. Роз­повіді про те, що один солдат віддав усі свої заощадження на придбання труни для загиблого побратима, другий не має еле­ментарного – спідньої білизни, третій живе без води і вта­мо­вує спрагу з калюжі, а військові сусід­ньої Білорусі вислов­лю­ють готовність іти вбивати укра­їн­ців, тільки піднімали в залі градус напруги.

Дещо заспокоїв присутніх ви­с­­туп Олександра Куська, кот­рий заявив, що його самого, як і двох синів, у будь-який мо­мент мо­жуть мобілізувати до війська. Він готовий іти захи­ща­ти Украї­ну. Тим більше, що двоє сіль­ських голів з Волині зараз вою­ють на сході. Так, де­р­жава осла­блена, погра­бо­вана колиш­ньою владою, з напів­ме­ртвою армією і незнищенним вірусом корупції. Проте вона жива і з усіх сил чинить опір ро­сій­сь­кому агресору. Зброй­ний кон­флікт був спровоко­ва­ний і нав’язаний Росією, тому мирно його не вирішити. Так, під час АТО робиться багато поми­лок, чиниться несправед­ли­ві­сть, фік­суються факти зради, ги­нуть лю­ди. Проте уроки війни не про­ходять даремно, врахо­вую­ть­ся упущення минулих ета­пів мо­білізації і, що найго­лов­ніше, від­криваються нові і нові імена вої­нів-патріотів, справ­жніх героїв, завдяки яким пере­мога стає все ближчою. Паніку­вати, зі слів Олександра Сергі­йовича, не слід. Далеко не всі, чиї імена є в списку, будуть мо­білізовані. Відсіються ті, хто не придатний для служби за ста­ном здоров’я (до речі, під час зустрічі жінок з керівництвом області 8 серпня їм пообіцяли, що медогляд ста­не ретель­ні­шим. – Авт.) і під­падає під піль­ги: визнаний тим­часово не при­датним для служ­би на строк до 6 місяців; на утриманні якого троє і більше не­повнолітніх ді­тей; зайнятий постійним нагля­дом за будь-якою особою та інші.

Влада району робить усе можливе, щоб допомогти сол­да­там. На кожного бійця – жи­теля Шацького району – заве­дена картотека, з кожним під­тримується зв’язок, відомо про їхні потреби. Зі слів Сергія Він­нічука, на сьогодні зібрано для солдат 110 тисяч гривень, 13 тисяч дали одні лише підприємці Шацького ринку. Придбано 5 бро­нежилетів, надійність яких пе­ревірена в місцевому рай­від­ділі міліції.

– Волинська обласна рада вже тричі збиралася на вимогу жінок, стільки ж разів писа­лися звернення, разом з зас­туп­ни­ком голови Волинської обласної ради матері побували в Адмі­ністрації Президента України. Ми в Шацькому районі теж не си­димо склавши руки. Нещо­давно я особисто на прохання мами солдата, якого мобілізо­вували, цілу ніч шукав в області бронежилет для нього. Завіз о 4.00 год. ранку. Повірте, ніхто з солдат не буде позбавлений нашої під­тримки, – прагнув зас­по­коїти присутніх Сергій Мико­лайович.

Депутат Сергій Чумак під час виступу відзначив, що варто вміти розрізняти поняття «АТО» і «війна». Відповідно до закону, доки в країні не введено війсь­ко­вого стану, мобілізовані по­винні залишатися на території області і брати участь лише у військових зборах та навчан­нях. А в АТО мають задіюва­тися кадрові військові, спец­призначенці, підрозділи МВС, при­кордонники. Їх треба вдя­гати, платити зарплату, забез­печувати соціальний захист. За­лучаючи до АТО мобілізованих, держава таким чином еконо­мить кошти.

З прийняттям відповідного звернення до вищого керівниц­тва країни та області сесія се­лищної ради закінчилася. Нас­тупного дня жінки й чоловіки з села Мельники в районі пово­роту на населений пункт перек­рили міжнародну трасу (на фото). Основні вимоги були пі­дігріті чутками, які миттєво в та­ких ситуаціях обро­стають неймовірними под­ро­бицями: в область повезли не те звер­нення, яке прийма­лося напере­додні (згодом вия­вилося, що таки те); інші жінки перекрили трасу в районі уро­чища Вен­ське (неправда); чо­ловіка з Ша­цька забрали до вій­ська серед ночі (ним виявився мій сусід, який був мобілізо­ваний за влас­ним бажанням і без примусу).  

З понеділка, 11 серпня, жі­но­чий бунт докотився і до ра­йонної влади, адже поки що жін­ки штурмували сільські та се­лищну ради. Уже з самого ран­ку біля приміщення Шацької ра­йонної ради та райдержад­мініс­трації зібралося до 70 жінок з усього району, чоловіки та сини яких служать у зоні АТО, є мо­білізованими чи підпадають під третю мобілізацію. Вони вима­гали від керівників району скли­кати позачергову сесію та нап­равити їхнє звернення до Пре­зидента України, Верховної Ра­ди України, Кабінету Міністрів України, Волинської обласної дер­жавної адміністрації, Волин­ської обласної ради щодо про­ведення часткової мобілізації. Зрештою, після бурхливих та три­­валих перемовин після обіду було терміново скликано поза­чер­гову сесію районної ради, на якій 20 присутніх депутатів розг­лянули звернення жителів ра­йону.

У зверненні жінки вимагали, аби влада повернула в Україну наших миротворців, які більш потрібні тут, ніж в інших дер­жавах; тимчасово було призу­пинено мобілізацію чоловіків у районі та повернено із зони АТО хлопців, які там воюють; усіх чоловіків зі східних областей, які перебувають у районі, брали на військовий облік та мобі­лізо­вували, як і інших волинян. Чи­мало звинувачень жінки, які були присутні на сесії, закидали пра­ців­никам воєнкомату (мало ін­формації про мобілізацію, про про­ведення попередніх мобілі­зацій із порушенням та інше), рі­шуче заявляли, що не пустять воювати своїх дітей та чоло­ві­ків за Луганськ і Донецьк, бо потім їх за те, що ризикують жит­тям, ще й  судитимуть чи зви­ну­ватять у зраді; обурю­ва­лися, що сільські голови та де­путати районної ради не під­тримують зв’язків із родинами бійців. У відповідь на останнє Олек­сандр Кусько зазначив, що сьогодні у райдерж­адмі­ністрації є усі те­лефони солдат, які воюють на сході, їхні адреси та телефони до рідних. З ними постійно під­тримується зв’язок Наталією Борсук, начальником відділу з надзвичайних ситу­ацій Шацької РДА. Про те, що 8 серпня від­бувалося під сті­нами обласної держадміністрації, ку­ди з’їха­лися жінки та матері військово­служ­бовців та вис­ло­вили чи­мало пре­тензій з при­воду ро­боти вій­ськкоматів та сільських і се­лищних рад, хо­ду про­ве­­дення мобілізаційних проце­сів, ко­рот­ко інформував Олек­сандр Сер­гі­йович. Він зазначив, що в обл­дер­жадміністрації пра­цю­ють над вирішенням питань, пору­шених родинами мобілізо­ваних, а губернатор області вкотре на­голосив на коорди­на­ції усіх зу­силь задля  допо­моги сім’ям вій­ськових та ста­білізації си­туації в області. В Луцьку був ст­ворений опера­тивний штаб при Раді оборони області, до ск­ладу якого увій­шли  керівники си­лових струк­тур, соціальної служ­би,  війсь­кові комісари, на­чальни­ки про­фільних відділів та управлінь, громадські активісти (перше засідання штабу уже від­­булося того ж таки 8 сер­п­ня). Ро­­боча група штабу коор­дину­ва­тиме усі важливі питан­ня, які сьо­год­ні виникають у родин мо­білі­зо­ваних військово­служ­бов­ців; сприятиме волонте­рам в на­данні необхідної інфор­мації, матері­аль­ної допомоги, медич­ного за­без­печення, пра­во­вого та соціаль­ного роз’яс­нення. Крім цього,  осно­вним зав­данням опе­ра­­тив­ного штабу є запобігання виник­ненню в обла­сті надз­вичай­них ситуацій, інфо­рмаційній про­па­­ганді.

А про те, що у сільських та се­лищній радах дуже мало інфор­мації про проведення мо­білізації, висловився депутат Олександр Бебко, адже саме на секретарів сільських рад від­повідно до закону про міс­цеве самоврядування покладе­ні обо­в’язки ведення військо­вого облі­ку, якщо у сільській раді не­має відповідного працівника.

Звісно, що багато хто з депу­татів не поділяв деякі вимоги жінок, викладених у зверненні (про повернення усіх хлопців із зони АТО та припинення мобілі­зації), бо, як висловилася депу­тат Руслана Дибель, не звикла обманювати людей, приймати чи підтримувати якісь попу­ліс­тські рішення: мовляв, ми вико­нали усе, що ви просите, але чи подіє воно насправді? Пот­рібно дивитися правді у вічі та тверезо оцінювати ситуацію, а не піддаватись емоціям. Та ма­терів і жінок тут можна зрозу­міти: вони ж у постійному відчаї та стараються уберегти своїх близьких від війни. Легко казати у залі про те, що наші сини по­винні захищати державу, вико­ну­вати свій громадянський і патріотичний обов’язок, коли у зоні АТО немає нікого з твоїх рід­них – сина чи чоловіка. Це дяку­вати Богу і щирим молитвам рідних, що поки з нашого району ніхто не загинув! Але сусіднім районам не так щастить, як нашому: з Любомльського ра­йону не повернулися з АТО троє хлопців.

І обурення матерів тут є спра­ведливим, бо найчастіше мо­білізованими були прості хлопці з сільської місцевості, котрі мають на утриманні батьків-інвалідів, мають трьох і більше дітей; мо­білізовували й тих, хто мав за плечима лише військові кафедри при навчальних закладах, юна­ків, котрим є трохи більше 20 ро­ків. «Ну ви ж усі знаєте, як проходила перша мобілізація!»,  «Ми своїх синів не пустимо!» – лунали із залу жіночі голоси. Ба­гатьох мобілізованих ще на по­чатку квітня не відпускають на­віть на кілька днів у відпустку, а тим часом щомісяця мають змо­гу провести ротацію із зони АТО силовиків, безпосереднім обов’язком яких є захищати країну.  

Після тривалих дискусій де­пу­татами все ж було прийнято рішення направити текст звер­нення жителів району до Пре­зидента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Волинської обласної дер­жавної адміністрації, Волин­ської облас­ної ради щодо проведення час­ткової мобілізації. Також було прийнято рішення на черговій сесії районної ради, яка відбу­деться у п’ятницю, 15 серпня (док­ладніше про це читайте у нас­тупному номері газети), нап­ра­вити звернення депутатів ра­йон­ної ради до керівництва дер­жави, області, оскільки, як уже згадувалося, депутати хоч і під­тримали направлення звернен­ня жінок, але з деякими його пунктами були незгодні. А ще – заслухати інформацію військо­вого комісаріату при розгляді питання про часткову мобілізацію.

Зрештою, відчайдушні кроки матерів на зразок перекриття доріг, пікет селищної ради та районної адміністрації можна зрозуміти, бо хто ж погодиться відправити воювати своїх дітей, щохвилини чекаючи на страшну звістку? Та й які вояки можуть бути з юнаків, котрі бачили чи тримали зброю лише кілька ра­зів, які не готові до війни мора­льно, не проходили належних військових навчань. Але є й інша когорта матерів та жінок, котрі з мужністю та великим терпінням сприймають вибір своїх синів та чоловіків, котрі не влаштовують пікетів та пе­рекриття доріг, котрим в житті протриматися до чергового дзвін­ка з фронту допомагає лише щи­ра молитва.

Один з депутатів Верховної Ради у спілкуванні з телеве­дучою сказав, коментуючи си­туацію із мобілізацією: «Якщо хочеш працювати начальником міліції, працювати у прокура­турі, Службі безпеки, військ­коматі – повинен відбути мі­сяць в АТО, пройти бойове хре­щення.» Такі слова депутата, імені якого навмисне не нази­ваю, здаються правильними та логічними, адже тоді керівники силових структур, військко­ма­тів матимуть не лише законне право відправляти простих сол­дат на війну, а й, головне, мо­ральне. Їм не соромно буде ди­витися людям у вічі, а на влас­ному прикладі доводити реаль­ний, а не словесний патріотизм. Прогнозую, що багатьом не спо­добаються такі слова, на своє виправдання будуть наводити купу законів, постанов та при­чин (не той вік, сімейне поло­жен­ня не дозволяє, не той стан здоров’я, а на нас лежить «бронь» і таке інше), проте від логіки і правди діватися нікуди.

Цитата із Facebook.

Семен Семенченко, командир добровольчого бата­ль­йону територіальної оборони «Донбас»:

«Смотрю, что в стране идет антивоенная компания. Пока­зывают детей, матерей, те плачут, просят не пускать детей на войну… твою же … генералы, министры! Оставьте детей ма­терям. Средний возраст добровольца 38. Мы другие. Дайте нормальное оружие батальонам. Вы же наше государство. Наше?».

 

Мирослава Цюп’ях,  Віта Шепеля.