Не кожен населений пункт України, зокрема й Волині, може похвалитися своїми літописцями, людьми, котрі намагаються зберегти для майбутніх поколінь минуле свого рідного краю з допомогою слова. Нашому селу поталанило більше, ніж іншим. Два його патріоти – Матвій Сергійович Чак (вже покійний) та Калістрат Сергійович Чак – вирішили подивитися через призму долі членів своєї родини на історію місцевості, в якій вони народилися.
15 червня в приміщенні Будинку культури села Самійличі відбулася презентація книги нашого земляка Калістрата Сергійовича Чака «Самійличівська земля». У своєму виступі автор поділився з присутніми про те, як у нього виник задум написання книги.
До слова був запрошений голова Шацької райдержадміністрації Олександр Кусько, який подякував автору за його творчу діяльність, розповів про важкий теперішній час для України і попросив вшанувати пам’ять загиблих військових у Луганську хвилиною мовчання.
Гаряче аплодував зал, коли слово надали гостю із Москви, сину співавтора книги Сергію Матвійовичу Чаку, який говорив чистою та мелодійною українською мовою.
Слова вдячності і поваги звучали на адресу автора від гостей та друзів: Євгенії Романівни Кузьмич (с. Гуща Любомльського району), Валентини Леонтіївни Козачук, Івана Олексійовича Гінайла. Шкільна та сільська бібліотеки отримали в подарунок книги від автора із підписом, за що йому велика подяка, – діляться інформацією бібліотекар Зінаїда Гінайло та директор СБК Тетяна Чак.
До речі, придбати книгу «Самійличівська земля» можна в бібліотеці с. Самійличі. Ціна – 50 грн. за один екземпляр.
Віктор ГРИЦЮК.
Про автора. Чак Калістрат Сергійович народився 4 травня 1945 року в с. Самійличі. Початкову освіту здобув у рідному селі. Після семи класів навчався в Горохівському сільськогосподарському технікумі. По закінченню навчання був направлений в смт Ратне на посаду фінансиста-ревізора районного управління сільського господарства. Згодом був призваний в армію. Служив з 1965 по 1968 рік у Прикарпатському військовому окрузі.
В 1978 році закінчив Житомирський сільськогосподарський інститут. З 1968 по 1973 роки працював головним економістом колгоспу «Прогрес» с. Видраниця Ратнівського району. В 1969 році одружився. З 1973 по 1978 роки працював заступником голови колгоспу ім. Леніна, що в с. Тур, одночасно – секретарем парткому. З 1978 по 1982 рік обіймав посаду начальника планово-економічного відділу управління сільського господарства виконкому Ратнівської районної Ради народних депутатів. З 1982 по 1984 рік – інспектор Ратнівського районного комітету народного контролю. З 1984 року по 2005 рік (до виходу на заслужений відпочинок) займав посаду головного державного інспектора по закупках і якості сільськогосподарської продукції Волинської ОДА по Ратнівському районі.
У 1985 році нагороджений Почесною Грамотою Міністерства заготівель СРСР. Нагороджений двома ювілейними медалями та медаллю «Ветеран праці». Неодноразово був відзначений Почесними Грамотами обласної та районної ради.
Працював позаштатним кореспондентом районної газети «Ратнівщина». До 60-річчя газети «Ратнівщина» нагороджений Похвальною Грамотою як кращий громадський кореспондент.
Про співавтора. Чак Матвій Сергійович народився 3 грудня 1937 року в с. Самійличі. Початкову освіту здобув в рідному селі, а семирічну – в Гупалівській школі. У 1955 році закінчив Шацьку середню школу з золотою медаллю. За рекомендацією військового комісара Шацького райвійськкомату вступив у Арзамаське вище військове училище зв’язку, яке закінчив у 1959 році із золотою медаллю.
У званні лейтенанта служив у Київському військовому окрузі командиром взводу. Згідно з наказом командира дивізії був переведений в Десну Чернігівської області на посаду командира роти. У званні капітана вступив до Московської військової академії ім. Фрунзе, яку закінчив із золотою медаллю. Після цього його направили служити в Генеральний штаб військ СРСР. Згодом закінчив академію Генерального штабу з відзнакою.
У 1971 році – військовий радник в Єгипті, а через півтора року – військовий радник в Сирії. У квітні 1985 року постановою Ради Міністрів СРСР Матвію Сергійовичу присвоєно звання генерал-майора. До виходу на заслужений відпочинок працював завідувачем кафедри в академії Генерального штабу військ СРСР.
Нагороджений орденами і медалями Радянського Союзу і зарубіжних країн.
3 червня 2007 року закінчилося земне життя Матвія Сергійовича. Похований з усіма військовими почестями на цвинтарі села Згорани Любомльського району поруч з рідною мамою Анастасією Йосипівною.