Головна Економіка Чому сільські ради не проводять оформлення спадщини?

Чому сільські ради не проводять оформлення спадщини?

4781

З 1 січня 2016 року люди отри­мали можливість оформляти спа­док після смерті рідних не лише в місті обласного значення чи ра­йонному центрі, а й за місцем про­живання померлого на момент його смерті в селі, де немає нота­ріуса. Адже набув чинності Закон №1709-VII від 20.10.2014 року, яким внесено зміни та допов­нен­ня до Цивільного кодексу України та Закону «Про нотаріат».

Чи насправді в будь-якій сі­ль­ській раді від сьогодні можна отри­­мати свідоцтво про право на спа­д­щину? Зміни, які набули чинності з 1 січня цього року, да­ють мож­ли­вість особам, які про­жи­вають у сільській місцевості, прово­ди­ти відповідну процедуру оформ­лен­ня спадщини у сільській раді, не виїжджаючи за межі свого се­ла чи селища. Така законодавча норма значно спростила доступ до нотаріальних послуг для гро­ма­дян із віддалених районів.

Потрібно зауважити, хоча вка­зані положення і вступили в дію, однак, не всюди вони повноцінно запрацювали, оскільки механізм впровадження таких норм у жит­тя є довготривалим і, в першу чергу, потребує кваліфікованого фахівця у сфері нотаріату. Відпо­відно до чинної на сьо­год­ні статті 37 Закону «Про нота­рі­ат» у сіль­сь­ких населених пунк­тах упо­вноважені на це посадові особи органу місцевого самов­ря­ду­вання мають право вчиняти такі нота­ріальні дії: 1) вживати за­ходи що­до охорони спадко­вого майна; 2) посвідчувати заповіти (крім сек­ретних); 3) видавати ду­блікати по­с­відче­них ними доку­ментів; 4) засві­д­чувати вір­ність копій (фото­копій) документів і випи­сок з них; 5) засвідчувати спра­в­­ж­ні­сть підпи­су на доку­ментах; 6) ви­давати свідоцтва про пра­­во на спад­щину; 7) видавати сві­­доц­тва про право влас­но­сті на час­тку в спільному майні под­ружжя в разі смерті одного з под­ружжя. Разом з цим поса­дові особи міс­цевого са­мо­вря­дування в селах не мають пра­ва оформляти доку­менти, які призначені для вико­рис­тан­ня за межами держав­ного кор­дону.

Однак видавати свідоцтва про право на спадщину та сві­доцтва про право власності на частку в спільному майні по­­дружжя в разі смерті одного з подружжя можуть лише ті уповноважені посадові особи сільської ради, які мають вищу юридичну освіту, досвід робо­ти в галузі права не менше 3 років, пройшли протягом року стажування у державній нота­ріальній конторі або приват­но­го нотаріуса, завершили нав­чання щодо роботи з єдиними та державними реєстрами, що функціонують в системі Міні­стер­ства юстиції України, та склали іспит із спадкового пра­ва у порядку, встановленому Мі­н’юстом. Крім того, щоб упо­в­­но­важені особи мали змогу повноцінно вчиняти нотарі­а­льні дії з оформлення спад­щини, у сільських радах має бути пос­тій­ний доступ до низки дер­жа­в­них реєстрів. А для цьо­го пот­рібен якісний і стабі­льний Інтер­нет та спеціаліст з прак­ти­ч­ни­ми навичками робо­ти у єди­них та державних ре­єстрах.

Слід зазначити, що одним із важливих питань впровад­жен­ня вказаного вище Закону, є за­безпечення збереження та архі­вування документів нотарі­аль­ного діловодства та архіву, що стосуються нотаріальних дій з оформлення спадщини; веден­ня встановленої статистичної звітно­сті та подання її до Голо­в­ного територіального управ­ління юсти­ції Міністерства юстиції України.

Також потрібно зауважити, що після здобуття відповідної освіти, стажування та скла­дан­ня  іспиту, посадова особа бере на себе відповідальність щодо ведення та зберігання архівних документів та бланків суворої звітності.

Одночасно потрібно сказати щодо скасування на законо­дав­чому рівні обов’язкової оцінки нерухомого майна, в тому числі земельних ділянок, під час виз­начення розміру податку при спадкуванні спадкоємцями пер­шої та другої черги за законом і за правом представлення, ва­р­тість якої оподатковується за нульовою ставкою, практич­не застосування даної норми є сумнівним, оскільки не було вне­сено зміни до Податкового Ко­дексу України.

Таким чином, з 1 січня 2016 року мешканці сіл, де немає но­таріусів і де наразі територі­а­льна громада села чи селища не має можливості забез­печи­ти виконання зазна­че­них вище законодавчих змін, і надалі бу­дуть змушені звертатись до державної нотаріальної конто­ри чи до приватного нотаріуса для оформлення своїх спадко­вих прав. Враховуючи це, го­ло­ви місцевих рад мають за­безпечити можли­вість для меш­канців віддалених районів отри­мувати нотаріальні послуги з оформлення спадщини на тери­торії свого населеного пункту, без поїздок у інші міста чи сели­ща, що значно спростить дос­туп до нотаріальних послуг, адже законодавчі норми для цього є. Зокрема, представники грома­ди мають визначитись з квалі­фі­кованим фахівцем, який скла­де іспит і набуде відповідне пра­во на зайняття нотарі­альною діяльністю, тобто, хто це роби­тиме, та мате­ріально-техніч­ним забезпеченням цього процесу.

Отже, громадяни мають зна­ти, що Закон №1709-VII від 20.10.2014 року, яким внесено зміни та доповнення до Цивіль­ного кодексу України та Закону «Про нотаріат» дійсно набув чин­ності. Однак, чи готові сільські ради реалізувати законодавчі норми на практиці? Ще питання.

Леся ГОЛЯДИНЕЦЬ, державний нотаріус.