Активно обговорюється питання добровільного об’єднання громад і на місцевому рівні з Сергієм Віннічуком

Реформування органів місцевого самоврядування в Укра­їні назрівало вже давно, та лише декілька тижнів тому Пре­зидент України підписав Закон «Про добровільне об’єднання терито­ріальних громад». Звичайно, що такий крок дещо похитне звичну систему територіального устрою, в якому жила Україна не один десяток років. І це не може не турбувати жи­телів району, бо запровадження реформи та її результати будуть визначати життя людей на багато десятиліть вперед. Активно обговорюється питання добровільного об’єднання громад і на місцевому рівні. Про найбільш актуальне в цьому плані говоримо із головою Шацької районної ради Сергієм Віннічуком.

l Президентом України не­що­давно був підписаний За­кон «Про добровільне об’єд­нання громад». Що він пере­д­бачає?

– Передбачає утворення но­вих, більш сильних громад, які будуть спроможні повністю ви­рі­шувати усі питання місцевого значення. Суть реформи – від­дати право самостійно вирі­шу­вати всі ці питання громадам. Можна дво­ма шляхами об’єд­нувати громади: це силовий шлях, як у Польщі, і економічний, який нам пропо­нують. Зараз грома­да має відчути, що фінан­совий ресурс її не за­довольняє і дове­деться шукати шляхи об’єд­нання.

Ініціаторами добровільного об’єднання територіальних гро­мад сіл, селищ, міст можуть бу­ти сільський, селищний голови, не менш як третина депутатів від загального складу сільської, селищної, міської ради, члени територіальної громади в по­рядку місцевої ініціативи. Від­тепер, щоб об’єднатися у гро­маду, громадяни мають внести відповідну пропозицію на роз­гляд міського, сільського або се­лищного голови. Після завер­шення громадського обгово­рен­ня пропозицію має схвалити місцева рада. Далі голова ради надсилає пропозицію про об’єд­нання голові суміжної громади – і процедура повторюється. Коли всі ради міст, сіл або се­лищ, що хочуть об’єднатися, при­й­мають відповідні рішення, створюється спільна робоча група, яка готує проекти рішень про добровільне об’єднання те­ри­торіальних громад. Проекти мають пройти громадські слу­хання та отримати схвалення від місцевої ради. Останніми ухвалити їх мають відповідні обласні ради.

Але об’єднання громад, зви­чайно, не повинно відбуватися без громадського обговорення. У цьому процесі мають взяти участь всі зацікавлені члени те­риторіальної громади.

l Які повноваження ма­ти­муть громади після ре­форми?

– Місцеве самоврядування – це коли люди в селах, селищі самі господарюють у себе вдо­ма. Місцеве самоврядування в світі – це не стільки влада, скі­льки система послуг. Люди оби­рають місцеві ради та їх голів. Їх і уповноважують вирішувати більшість важливих питань.

Органи місцевого самовря­ду­вання відповідають за шкі­льну і дошкільну освіту, охорону здоров’я первинного рівня (амбу­латорії, ФАПИ), заклади куль­тури, благоустрій – освітлення вулиць, стан доріг, прибирання, громадський порядок і багато інших важливих повсякденних питань.

Також передбачено запро­вадження Законом інституту ста­рост. Староста обирається у селах та селищах рішенням місцевої ради на строк її повно­важень та представляє інте­реси мешканців села у вико­на­в­чому органі місцевої ради об’є­д­наної територіальної громади. Він також бере участь у під­готовці бюджету територі­аль­ної громади в частині, що сто­сується фінансування програм на території відповідного села, селища.

На жаль, на сьогодні зали­шаються невпорядкованими деякі питання, які виникають після набрання чиннос­ті Зако­ну. Зокрема, порядок обрання старост та порядок їх оплати праці, порядок надання дер­жа­в­ної підтримки добровільним об’єднанням.

l На Вашу думку, чи не будуть страждати фінан­сово більш потужні на сьо­годні сільські громади, в яких вистачає проблем, від­даючи на потреби приєд­наних сіл частину своїх же доходів, адже не секрет, що більшість теперішніх те­ри­торіальних громад ледве зводять кінці з кінцями?

– Реформи дійсно на часі, адже без них рухатися впе­ред складно. Втім, аби сти­му­лю­вати до об’єднання – необ­хідна бюджетна децентра­ліза­ція, щоб сільські території ба­чили пер­спективи цього об’єд­нання. Нині дійсно це ризик, бо є сільради, які самодостатні, а є такі, які навіть не можуть зап­латити заробітну плату бухгалтеру.

Але держава вже створила необхідні фінансові пере­ду­мови для об’єднання громад. Коли відбудеться об’єднання, то ці нові формування отри­мають субвенцію на медицину, освіту, а вільні кошти гро­мада зможе використовувати на свій розсуд. Об’єднавшись, вони ма­тимуть дохідну базу таку ж, як в містах обласного зна­­чення. Це, думаю, дасть мож­ливість покращити фінан­со­вий стан справ.

l В яких межах і у якому форматі будуть функціо­ну­вати територіальні гро­мади району після реформи? Ваші припущення.

– Це рішення приймають винятково самі громади.

l Законом передбачено значне розширення повно­ва­жень місцевих громад. Чи будуть готові управлінці про­фесійно управляти гро­ма­дами?

– За роки незалежності усі ті, хто не хотів реформувати місцеве самоврядування, го­во­рили, що громади не готові взяти на себе управ­лін­ня. Це лише відмовки. Подиві­мося на сусідів в Європі. Прак­тично усюди система влади побудо­вана саме таким чином і до­водить свою ефективність. Бо якщо проблеми вирішують ті люди, які реально їх відчу­ва­ють, то вони й зацікавлені в то­му, щоб зробити все якнай­краще. Помилково вважати, що на місцях люди гірші – менш чесні, менш освічені, менш від­повідальні, аніж столичні чи­нов­­ники. І якщо місцеві люди справді хочуть розвивати свою грома­ду, то будуть шукати найкращі рішення, а також вчитись. Ще й самі люди будуть на своїх міс­цевих обранців тиснути, щоб вони працювали професійно і від­крито. Тому нова система шви­д­ко почне сама себе вдос­ко­на­лювати, залучати нових, гра­мотних і відповідальних людей.

Віта ШЕПЕЛЯ.